Права та обов'язки опікуна (піклувальника) дитини
Принцип відповідальності опікунів (піклувальників) за виховання і розвиток дитини закріплений в нормах міжнародного права, відповідно предметом їх основного піклування повинні бути найкращі інтереси дитини (ст. 18 Конвенції про права дитини). Дане положення закріплено і в ст. 150 СК, яка встановлює право і обов'язок опікуна (піклувальника) виховувати дитину, яка перебуває під опікою (піклуванням), піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток, про його навчанні та вихованні, утриманні, захищати його права та інтереси.
Перераховані в СК права та обов'язки опікунів (піклувальників) випливають із змісту завдань опіки та піклування над дітьми та багато в чому схожі з правами і обов'язками батьків щодо своїх дітей, в той же час підстави їх виникнення у батьків і опікунів (піклувальників) різні (батьківські права виникають в силу факту батьківства і материнства, засвідчених в установленому законом порядку, а права і обов'язки опікунів і піклувальників засновані на адміністративному акті, тобто рішенні органу опіки та піклування).
Права опікуна та піклувальника (як і батьківські не можуть здійснюватися в суперечності з інтересами дітей. При здійсненні наданих їм законом прав опікуни та піклувальники не має права завдавати шкоди фізичному та психічному здоров'ю дітей, їх моральному розвитку. Якщо опікун (піклувальник) буде зловживати своїми правами, здійснювати їх в протиріччі з інтересами підопічного дитини, то орган опіки та піклування повинен винести рішення про відсторонення опікуна чи піклувальника від виконання цих обов'язків.
Обов'язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікунами (піклувальниками) безоплатно, крім випадків, передбачених законом.
Права та обов'язки опікуна (піклувальника) припиняються після досягнення підопічним дитиною віку вісімнадцяти років, при вступі його в шлюб, а також в разі емансипації неповнолітнього підопічного. Підставою для припинення прав і обов'язків опікуна (піклувальника) може стати його звільнення або відсторонення від виконання обов'язків органом опіки та піклування.
Як і батькам, СК надає опікунам та піклувальникам право самостійно визначати способи виховання підопічних дітей, але з урахуванням думки дітей та рекомендацій органів опіки та піклування. Ці способи повинні виключати зневажливе, жорстоке, грубе, таке, що принижує людську гідність поводження, образу або експлуатацію дітей.
Опікун (піклувальник) має право вибору освітнього закладу і форми навчання підопічного дитини з урахуванням думки дитини. При цьому опікун (піклувальник) повинен виходити з необхідності отримання підопічним основної загальної освіти.
Опікуни та піклувальники неповнолітніх дітей зобов'язані проживати спільно зі своїми підопічними. У свою чергу, підопічні діти згідно п. 1 ст. 148 СК мають право проживати разом зі своїм опікуном (піклувальником). У зв'язку з цим вони безперешкодно реєструються органами внутрішніх справ на житлову площу опікунів і піклувальників (і навпаки) за рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення опіки та піклування із зазначенням в ньому місця конкретного проживання. Роздільне проживання піклувальника з підопічним, які досягли шістнадцяти років, допускається з дозволу органу опіки та піклування за умови, що це не відіб'ється несприятливо на вихованні та захисту прав і інтересів підопічного.
Обов'язком опікунів і піклувальників є повідомлення органів опіки та піклування про зміну місця проживання.
На опікунів (піклувальників) покладено захист прав та інтересів неповнолітніх дітей, які перебувають під їх опікою (піклуванням), не тільки на території РФ, а й за її межами.
Права і обов'язки опікунів (піклувальників) в цивільно-правовій сфері регулюються ГК. Як законні представники опікуни та піклувальники виступають на захист прав та інтересів своїх підопічних у відносинах з будь-якими особами, в тому числі в судах, без спеціального повноваження.
Опікуни малолітніх (неповнолітніх, які не досягли віку чотирнадцяти років) здійснюють від їх імені та в їх інтересах всі юридично значимі дії і необхідні цивільно-правові угоди, які підопічні не вправі здійснювати самостійно, оскільки не володіють повною цивільною дієздатністю.
Малолітні підопічні у віці від шести до чотирнадцяти років має право самостійно здійснювати дуже обмежене коло угод: дрібні побутові правочини; угоди, спрямовані на безоплатне отримання вигоди, які не потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації; угоди по розпорядженню засобами, наданими законним представником або за його згодою третьою особою для певної мети або для вільного розпорядження.
Майнову відповідальність по всіх операціях малолітнього (навіть тим, які він вправі здійснювати самостійно) несуть опікуни, якщо не доведуть, що зобов'язання було порушене не з їхньої вини. Вони також відповідають за шкоду, заподіяну малолітніми підопічними, а то й доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. Обов'язок опікуна по відшкодуванню шкоди, завданої малолітньою, не припиняється з досягненням підопічним повноліття або одержанням ним майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Опікуни над неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років дають згоду на вчинення підопічними тих угод, які вони вправі здійснювати самостійно. Крім того, піклувальники повинні надавати підопічним сприяння у здійсненні ними своїх прав і виконанні обов'язків, а також охороняти їх від зловживань з боку третіх осіб.
На вчинення будь-яких інших угод (тобто не перерахованих в п. 2 ст. 26 ЦК) неповнолітнім підопічним потрібна письмова згода (або подальше письмове схвалення) піклувальників.
На відміну від опікунів піклувальники не несуть відповідальності за угодами, здійсненим їх підопічними, в тому числі з письмової згоди піклувальників. Відповідальність за угодами, які неповнолітні, які досягли віку чотирнадцяти років, можуть здійснювати самостійно, а також по операціях, здійснених з письмової згоди піклувальників, несуть самі неповнолітні підопічні.
Неповнолітні підопічні у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідають за заподіяну шкоду на загальних підставах, самостійно. Однак, якщо у підопічного немає доходів або іншого майна, достатніх для відшкодування шкоди, шкода має бути відшкодована повністю або в відсутньої частини піклувальником, якщо він не доведе, що шкода виникла не з його вини.
Обов'язок піклувальників з відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою підопічним у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, припиняється з досягненням заподіяла шкоду повноліття або одержанням ним доходів, майна, достатніх для відшкодування шкоди, або коли він до досягнення повноліття придбав дієздатність в повному обсязі.
Під виною опікунів (піклувальників), яке тягне за собою відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми підопічними, слід розуміти як нездійснення належного нагляду за неповнолітніми, так і безвідповідальне ставлення до їхнього виховання або неправомірне використання своїх прав по відношенню до дітей, результатом якого стало неправильне поводження дітей, що спричинило шкоду (потурання, заохочення пустощів, хуліганських дій, бездоглядність дітей, відсутність до них уваги і т.п.).
Закон покладає на опікунів та піклувальників обов'язок піклуватися про зміст своїх підопічних і в цих цілях надає їм право витрачати отримані підопічними доходи (пенсія, допомога, аліменти тощо), крім випадків, коли підопічні вправі розпоряджатися ними самостійно. При цьому ст. 37 ГК встановлює умови розпорядження опікунами (піклувальниками) доходами неповнолітніх підопічних: виключно в інтересах підопічного (на задоволення його потреб та з найбільшою вигодою для нього) і з попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Без дозволу органу опіки та піклування опікун або піклувальник має право проводити лише необхідні для утримання підопічного витрати на повсякденні потреби (продукти харчування, одяг, книги і т.п.) за рахунок сум, належних підопічному у якості його доходу. В інших випадках опікуну (піклувальнику) потрібно отримувати згоду органу опіки та піклування, який визначає, яким чином слід витрачати доходи, належні підопічному.
Тому опікун не має права без попереднього дозволу органу опіки та піклування вчиняти, а піклувальник - давати згоду підопічному на вчинення правочинів щодо відчуження, в тому числі з обміну або дарування майна підопічного, здачі його в оренду (в оренду), у безоплатне користування або в заставу, угод, що тягнуть за собою відмову від належних підопічному прав, розділ його майна або виділ з нього часткою, а також будь-яких інших угод, що тягнуть за собою зменшення майна підопічного.
Опікунами (піклувальниками) не може бути самостійно здійснено відмову від участі неповнолітніх підопічних у приватизації житла. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення будь-який з перерахованих вище угод видається в письмовій формі для виключення можливих суперечок, хоча закон прямо не встановлює конкретну форму такого дозволу. При здійсненні операції без отримання необхідної згоди органу опіки та піклування він має право вимагати в судовому порядку визнання її недійсною як не відповідає вимогам закону.
Порядок управління опікуном чи піклувальником майном підопічного визначається законом, що має важливе значення для охорони майнових прав неповнолітнього підопічного.
Для виключення можливих зловживань з боку опікуна (піклувальника), захисту майнових прав підопічного цивільним законодавством визначені види угод, які не мають права здійснювати опікуни (піклувальники).
Так, опікунам, піклувальникам, їх подружжю і близьким родичам забороняється здійснювати операції з підопічним, за винятком передачі майна підопічному як дарунок або у безоплатне користування, а також представляти підопічного при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і чоловіком опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами.
При необхідності постійного управління нерухомим та іншим цінним рухомим майном підопічного дитини орган опіки та піклування укладає з управителем, визначеним цим органом, договір про довірче управління таким майном. Майно, передане в довірче управління, на час управління відокремлюється від іншого майна підопічного дитини. В цьому випадку опікун або піклувальник зберігає свої повноваження щодо того майна підопічного дитини, яка не передано в довірче управління.
При здійсненні довірчим керуючим повноважень з управління майном підопічного на керуючого поширюється дія правил, передбачених п. 2, 3 ст. 37 ГК для опікунів (піклувальників) та встановлюють їх повноваження щодо майна підопічного. Довірче управління майном підопічного дитини припиняється з підстав, передбачених законом для припинення договору про довірче управління майном, а також у разі припинення опіки та піклування.
СК надає опікунам (піклувальникам) неповнолітніх такі ж засоби захисту своїх прав, які надані батькам для захисту батьківських прав. Тому опікун або піклувальник має право вимагати в судовому порядку повернення дітей, які перебувають у них під опікою (піклуванням), від будь-яких осіб, що утримують у себе дітей без законних підстав (тобто у яких немає рішення про передачу дитини під опіку чи піклування, немає рішення суду про передачу дитини на виховання або рішення суду про встановлення усиновлення), в тому числі від близьких родичів дитини (батьків, братів, сестер, дідуся, бабусі).
Вимога опікуна (піклувальника) про повернення дитини від осіб, незаконно утримують його у себе, розглядається судом у порядку позовного провадження з обов'язковим залученням до справи органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування готує висновок по суті спору. Суд може з урахуванням думки дитини відмовити в позові опікуну (піклувальнику) про повернення дитини, якщо дійде висновку, що задоволення позову не відповідає інтересам дитини.
Можливо також, що суд, розглядаючи справу, прийде до висновку, що ні опікун (піклувальник), ні особу, що утримує дитину, не в змозі забезпечити його належне виховання і розвиток. У такому випадку суд передає дитину на піклування органу опіки та піклування, а повноваження опікуна (піклувальника) припиняються рішенням органу опіки та піклування.
Опіку чи піклування як форма влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, що не передбачає остаточне припинення правовідносин дітей з батьками, як це відбувається при усиновленні.
Більш того, часто опікунами чи піклувальниками призначаються не сторонні особи, а саме близькі кровні родичі дітей, які залишилися без піклування батьків. Тому п. 3 ст. 150 СК встановлено, що опікун і піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню підопічного дитини з її батьками та іншими родичами. за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини. Слід зазначити, що право дітей, в тому числі що знаходяться під опікою (піклуванням), на спілкування з родичами спеціально обумовлено окремими нормами СК.
У цивільному та сімейному законодавстві відсутні норми, що встановлюють обов'язок опікунів (піклувальників) утримувати неповнолітніх підопічних. Однак вони зобов'язані піклуватися про їх утриманні за рахунок сум, належних підопічним в якості доходу.
Призначення коштів на дітей, які перебувають під опікою (піклуванням), здійснюється на підставі постанови (розпорядження) органу опіки та піклування. Виплата грошових коштів здійснюється опікуну з дня винесення рішення про призначення грошових коштів з відшкодуванням витрат опікуну (піклувальнику) на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар (виходячи з встановлених натуральних норм за фактичними цінами даного регіону) за період з моменту виникнення підстави на їх отримання до досягнення підопічним віку вісімнадцяти років.
Призначення і виплата коштів здійснюється на дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків і перебувають під опікою (піклуванням), батьки яких невідомі або не в змозі особисто здійснювати їх виховання в зв'язку:
Також не призначаються і не виплачуються грошові кошти на підопічних дітей, які перебувають на повному державному забезпеченні в освітніх установах усіх типів і видів, незалежно від їх відомчої приналежності.
Грошові кошти на підопічного виплачуються опікуну (піклувальнику) щомісяця в повному розмірі органом опіки та піклування або пересилаються за згодою опікуна (піклувальника) поштою.
Припинення виплати грошових коштів проводиться за рішенням (розпорядженням) органу опіки та піклування.
На опікуна (піклувальника) покладено відповідальність за виховання неповнолітніх підопічних, в зв'язку з чим федеральним законодавством передбачено надання йому певних пільг.
Так, відповідно до ст. 264 ТК гарантії і пільги, надані жінці у зв'язку з материнством (обмеження робіт в нічний час понаднормових робіт, обмеження залучення до робіт у вихідні, святкові та неробочі дні і направлення у службові відрядження, надання додаткових відпусток, встановлення пільгових режимів праці та інші гарантії і пільги , встановлені чинним законодавством), поширюються також в повному обсязі на опікунів (піклувальників) неповнолітніх.
Для догляду за дітьми-інвалідами та інвалідами з дитинства до досягнення ними віку вісімнадцяти років опікунам (піклувальникам) надаються додаткові оплачувані вихідні дні.
Споживання пам'яті: 0.5 Мб