I. 1. Поети будуть сумно, ніжно, пристрасно писати про юність багато-багато років. (Вин.) 2. Довгі, висячі гілки беріз ледь ворушилися. (T.) 3. Вода вирувала клекотіла, пінилась. 4. А за вікном співала, плакала, билася об стіни пурга. (Л. Вакуловська.) 5. Дощ шумів, гудів, плескав. (Ш.) 6. Челкай, був босий, у старих плисових штанях, без шапки, в брудній ситцевій сорочці з розірваним коміром. (М. Г.) 7. Калинича більш чіпали опису природи, гір, водоспадів, незвичайних будівель, великих міст. (Т.)
II. 1. Погода стояла похмура, але недощовим. 2. Річка була неглибока, але широка. 3. насунулася хмара, скоро пішов дощ, однак ненадовго. 4. Як мороз ні скрипучий, та не боляче пекучий. (Ост.) 5. Людина не за гарне хороший, а за гарне гарний. (Ост.)
III. 1. Вираз не те щоб жалості, а похмурої занепокоєності з'явилося на обличчі генерала. (Ф.) 2. На більшій частині їх осіб виражалося якщо не боязнь, то занепокоєння. (Л. Т.) 3. Дощ перестав так само несподівано, як і почався. 4. Микита Васильович був не тільки ковалем, а й на всі руки майстер (Сол.) 5. Роботі заважала не тільки негода, скільки неорганізованість. 6. Лютик хоча і яскраво-жовтий, але все ж сам по собі не дуже яскрава квітка. (Сол.) 7. Брови у Лізи не те щоб нахмурились, а здригнулися. (Т.) 8. Ціле життя потім він якщо не розповідав, то згадував цю історію. (Фед.)
IV. 1. Далеко шуми повторюють і рев, і тріск, і шум, і грім. (П.) 2. Радісно, молодше було і на небі, і на землі, і в серці людини. (Л. Т.) 3. Загинув і керманич, і плавець. (П.) 4. Дивний запах хліба! Цей запах нам з дитинства знайомий. Пахне хліб розпеченим подом, талим снігом, і весняної грозою, і мужицьким солоним потом, а часом і мужицької сльозою. (В. Гришин.) 5. Я зрозумів, їдучи тоді з гір, що бувають в горах і сніг, і дощі, і тумани, і снігові бурі. (Сол.) 6. Маяк то спалахував, то згасав беззвучно. (З.-М.) 7. Стежка то піднімала нас високо в скелясті гори, то опускала вниз до вируючому потоку. (Ф.) 8. Ні побоїща, ні стану, ні надгробного кургану не зустрічається цар Дадон. (П.) 9. На дорогу людей ведмідь не виходив ні сьогодні, ні вчора, ні багато раніше. 10. Ні на озері, ні на горах, ні на небі жодної цілісної лінії, жодного цілісного кольору, жодного однакового моменту. (Л. Т.) 11. Виднілися або необроблені піщані рівнини, або далекі гори. (Гончих.) 12. Зірки почали згасати, і небо стало заволікатися не те хмарами, не те туманом. (Арс.) 13. Голоси лунали то близько, то далеко, то чувся тенор, то бас. (Л. Т.) 14. Людина, залишившись один у лісі, звичайно або розмовляє сам з собою, або свистить, або співає, або збиває палицею сухий хмиз. (Пауст.) 15. Ніколи ні в якому разі не дозволяй собі ні зазнайства, ні чванства. (Ч.) 16. Дзвіночок віддалений то замовкне, то дзвенить. (Л.)
V. 1. І данину душі своєї закоханої несуть Байкалу з давніх років рибалка, і трудівник-вчений, і живописець, і поет. (Тв.) 2. Як милі мені твої посмішки молоді, і швидкі очі, і кучері золоті, і дзвінкий голос. (Л.) 6. На землі якось тихо і голо без пшениці, і жита, і вівса. (Ю. Мельников) 4. І бачиш ти синій небосхил, так сонце, так ліс. (І.) 5. Мені миліше розкішного життя півдня сивий зими полуночная хуртовина, мороз, і вітер, і грізний шум лісів, дрімучий бір по схилу берегів, простір степовий, і небо над степами з громадою хмар і яскравими зірками. (Нік.)
VI. 1. Бор глухо і сонно гуде на віддалі. (Бун.) 2. Видно було тільки білі стовбури найближчих беріз та шматок алей. (Ч.) 3. По схилах стояли багряні горобини і видали були схожі на палаюче багаття. (Ю. Гр.) 4. Чорна від безпліддя земля пахне пріллю гнилих стовбурів та вічно не просихає лишайниками. (Ф.) 5. Дні стояли холодні, йшов дощ або сніг. 6. Дерева, кущі і трава на землі вкрилися краплями роси. (Арс.) 7. прогляне день як ніби мимоволі і сховається за край окружних гір. (П.) 8. Сонце пройшло половину шляху і кидало крізь розпечене повітря спекотні промені на суху землю. (Л. Т.) 9. Все було святково, урочисто, весело і чудово. (Л. Т.) 10. Сутність людини найкраще, подяки і досконаліше все виражається через його діяння, через його працю і творчість. (Фид.) 11. Жито густа, росла, темніє і хвилюється. (Л. Т.) 12. Сонце зійшло вже вище лісу і косим промінням грало на рябящей воді величезного розливу. (Л. Т.) 13. Я насолоджувався мирно своєю працею, успіхом, славою, також працями та успіхами друзів. (П.)
VIII. 1. Олег схопив його [Ваню] великими руками і притиснув до грудей і засміявся тихим щасливим сміхом. (ФАД.) 2. Солдати йшли скоро і мовчки і мимоволі переганяючи один одного. (Л. Т.) 3. Чи збираєшся миттю і їдеш або йдеш невідомо куди (волав.) 4. Нехлюдов дивився на освітлений місяцем сад і дах і на тінь тополі і вдихав цілюще свіже повітря. (Л Т.) 5. Сонце вже зійшло і світлими яскравими плямами і тінями розцвітили зелень і блищало в краплях роси. (Л. Т.)
IX. 1. Зиму і літо, осінь і весну з року в рік жили, харчувалися, вековать Б лісі лосі (С.-М) 2. На полярних зимівниках, як і у всіх багатолюдних експедиціях, бувають слушні люди і ледарі, нудне і сміливі, бадьорі й сумні здорові і хворі. (З.-М.) 3. Дивний повітря і прохолодно душен, і сповнений млості, і рухає океан пахощів. (Г.) 4. Овсянніков своєї важливістю і нерухомістю тямущість і лінню, своїм прямодушністю і завзятістю нагадував мені російських 6ояр допетровських часів. (Т.)
X. 1. В небі чулися крики гусей та журавлів, відлітають на південь. 2. Тепер стукіт візки та дзвін дзвіночка одні порушують навколишнє безмовність. (П.) 3. Траплялися все частіше сироїжки та лисички, інших грибів майже не було. 4. Ми бачили навколо себе тільки блакить та хвилясту степ. (Бун.) 5. Чути шум лісу і рух поїзда далеко. 6. Мал золотник, да дорог. (Ост.) 7. Ліс у нас поруч, та не грибний. 8. Володя хотів сказати свою думку, так промовчав чомусь.
1. Тупіт двірника доносився то праворуч, то ліворуч, і хлопчик кидався то вперед, то назад. (КУПР.) 2. За високий урожай буряка, вирощеного бригадою, і за прибирання картоплі школярів преміювали путівкою до Москви. 2. Любиш кожну травинку, схилену від роси чи зігріта сонцем, кожне деревце над озером, тріпотливе в тиші листям, кожне хмара, що пливе по блідому і високого неба. (Пауст.) 4. Все ширше вільні поля проходять повз нас кругом, і хутора і тополі пливуть, ховаючись за полями. (Бун.) 5. Чайка з криком кинулася між хвилями, плавно ковзаючи по воді, в їх вибоїни, виносилася на нову хвилю до високого гребеня і злітала вся в бризках та пені. (Бун.) 6. У сухі дні квіти треба поливати, а в жаркі - вкривати від сонця. 7. Жовта акація і бузок, що ростуть в наших садах і парках, - декоративні чагарники. 8. Шпаки, синиці, горобці, які живуть в наших садах, знищують шкідливих комах. 9. Я з шумом відсунув крісло, швидко застебнув на всі ґудзики піджак і, заклавши руки в кишені, заходив по кімнаті. (Бун.) 10. Світло то згасав, то спалахував, лягаючи вузькою смугою по стежці. (Ф.)
Схожі записи:
1. Однорідні визначення, не пов'язані спілками, розділяються комами. Такі визначення характеризуються однаковою синтаксичної соотнесенностью: кожне з них безпосередньо відноситься до одного і того ж іменника. наприклад,
I. 1. Сміх, крики, гомін, шум і іржання - все дихає буйством і війною. (Л.) 2 Ні дерево, ні вода - ніщо не ворухнеться. (Т.)
1. Кома ставиться між частинами складносурядного речення, пов'язаними за допомогою спілок протівітельних (а, але, та в значенні 'але', однак, зате, же, а то, не те),