У касаційній скарзі підприємство просить скасувати судові акти і направити справу на новий розгляд. Заявник зазначає таке. На момент розгляду апеляційної скарги статутний фонд підприємства приведений у відповідність до статті 12 Закону N 161-ФЗ. Спірна угода в силу статті 23 Закону N 161-ФЗ є великою, що вимагає згоди власника. Висновок судів про те, що спірна угода укладена в процесі звичайної господарської діяльності підприємства і не вимагає згоди власника, необгрунтований.
У відгуку на касаційну скаргу і в судовому засіданні представник товариства просив залишити постанову апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на те, що висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним у справі доказам.
Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, вислухавши представників беруть участь у засіданні осіб, Федеральний арбітражний суд Північно-Кавказького округу вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повної оплати послуг (робіт) стало підставою для звернення товариства з позовом до арбітражного суду.
Задовольняючи вимоги за первісним позовом та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди неправильно застосували норми матеріального права і не врахували наступне.
Цільова правоздатність унітарних підприємств, відмітний характер їх створення і формування майна за рахунок власника обумовлюють наявність в Законі про унітарних підприємствах норм, що обмежують унітарне підприємство в самостійному здійсненні операцій, в тому числі здійснюваних в процесі звичайної господарської діяльності.
В силу статті 23 Закону N 161-ФЗ велика угода може бути здійснена унітарним підприємствам за згодою власника. Зазначені норми Закону спрямовані на захист інтересів власника майна підприємства з метою виключення можливості неправомірного відчуження цього майна. Відсутність згоди власника на вчинення підприємством великої угоди тягне її нікчемність.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону N 161-ФЗ великою угодою є угода або кілька взаємопов'язаних угод, пов'язаних з придбанням, відчуженням або можливістю відчуження унітарним підприємством прямо або побічно майна, вартість якого становить понад десяти відсотків статутного фонду унітарного підприємства або більш ніж в 50 тисяч разів перевищує встановлений федеральним законом мінімальний розмір оплати праці.
Таким чином, висновок судів про неможливість визначити, яка угода для підприємства буде великою, в зв'язку з невідповідністю розміру його статутного фонду вимогам закону, заснований на невірному тлумаченні норм матеріального права. В даному випадку, слід виходити з того, що статутний фонд підприємства не може становити менше 100 тис. Рублів. Тому великої для відповідача є угода, вартість якої становить понад 10% статутного фонду унітарного підприємства, тобто більше 10 тис. Рублів.
Відповідно до пункту 2 статті 167 Цивільного кодексу Російської Федерації при недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою, а в разі неможливості повернути отримане в натурі (в тому числі тоді, коли отримане виражається в користуванні майном, виконаній роботі чи наданій послузі) відшкодувати його вартість у грошах - якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
До вимог про повернення виконаного за недійсним правочином на підставі підпункту 1 статті 1103 Цивільного кодексу Російської Федерації застосовуються правила, передбачені главою 60 Кодексу (зобов'язання внаслідок безпідставного збагачення), якщо інше не передбачено законом або іншими правовими актами.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації суд касаційної інстанції має право скасувати судові акти і, не передаючи справу на новий розгляд, прийняти новий судовий акт, якщо фактичні обставини, що мають значення для справи, встановлені арбітражним судом першої та апеляційної інстанцій на підставі повного і всебічного дослідження наявних у справі доказів.
При новому розгляді суду за правилами статті 110 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації слід розподілити судові витрати по справі, в тому числі з урахуванням заявленого суспільством клопотання про стягнення 40 тис. Рублів за участь представника.
Постанова набирає законної сили з дня його прийняття.
Текст постанови надано Федеральним арбітражним судом Північно-Кавказького округу за договором про інформаційно-правовому співробітництві
Документ наводиться зі збереженням орфографії та пунктуації джерела
Документ наводиться в добуванні: без вказівки складу суду, що розглядав справу