Поняття, значення і класифікація доказів - студопедія

Доказами у кримінальній справі є будь-які відомості, на основі яких суд, прокурор, слідчий, дізнавач у порядку, визначеному цим Кодексом, встановлює наявність або відсутність обставин, що підлягають доказуванню при провадженні у кримінальній справі, а також інших обставин, що мають значення для кримінальної справи.







Доказами є не самі по собі обставини (фактичні дані), а відомості про них, що містяться в передбачених законом джерелах.

Значення доказів полягає в тому, що їх процесуальна форма забезпечує необхідний рівень істинності містяться в них відомостей.
Тільки за допомогою цих явищ (доказів) можливо як попереднє, так і судове встановлення вини особи у скоєному злочині. Шляхом дослідження таких у кримінальному процесі встановлюється істина.

Залежно від підстави класифікації докази поділяються на такі види.

За джерела, в якому закріплені фактичні дані, докази діляться на:

показання підозрюваного - відомості, повідомлені ним на допиті, проведеному в ході досудового провадження. Таким чином, як самостійне джерело докази, ці відомості можуть бути отримані тільки при проведенні таких слідчих дій, як допит і очна ставка.

Показання підозрюваного, зафіксовані в протоколах інших слідчих дій (обшуку - про обставини придбання виявлених предметів, накладення арешту на майно - про його приналежність і т.п.) самостійним джерелом докази не є. У цьому випадку джерелом докази є протокол слідчої дії, а по повідомлених даних, при необхідності, підозрюваний повинен бути допитаний.

Умовою допустимості показань підозрюваного є фіксація в протоколі допиту факту роз'яснення йому його прав.

20. Доведення в кримінальному процесі, його значення і мета. Використання в доведенні результатів оперативно - розшукової діяльності.

Доведення в кримінальному процесі - це пізнавальна і упевнитися-кові діяльність, здійснювана дізнавачем, слідчим, прокурором, судом на основі кримінального процесуального закону щодо встановлення і пізнання шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів про факти об'єктивної дійсності, необхідних для вирішення кримінальної справи по суті.

Сутністю доведення є:

- збирання доказів;
- перевірка доказів;
- оцінка доказів.

Збирання доказів здійснюється в ході кримінального судочинства дізнавачем, слідчим, прокурором і судом шляхом виробництва слідчих та інших процесуальних дій. Підозрюваний, обвинувачений, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники мають право збирати і представляти письмові документи і предмети для залучення їх до кримінальної справи в якості доказів.







Захисник має право збирати докази наступними способами:

- шляхом отримання предметів, документів та інших відомостей;
- опитування осіб з їх згоди;
- витребування довідок, характеристик, інших документів від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань і організацій, які зобов'язані надавати запитувані документи або їх копії.

21. Показання свідка і потерпілого.

Показання потерпілого; Особливе становище потерпілого як жертви й зацікавленого у справі особи, накладає певний відбиток на сприйняття їм події злочину, механізму його розвитку, суб'єктивну оцінку, що настали. Одночасно, потерпілий нерідко має найбільш повними даними (крім підозрюваного та обвинуваченого) про злочин. Сукупність цих обставин обумовлює особливості оцінки його свідчень.

Процесуальний статус потерпілого, як учасника кримінального судочинства з боку звинувачення, надає йому додаткові права для захисту своїх законних інтересів. Разом з тим, порядок отримання показань дуже схожий з порядком, передбаченим для отримання показань свідка.
Право потерпілого давати показання поєднується з обов'язком бути за викликами дізнавача, слідчого, прокурора і давати правдиві свідчення.
Потерпілий несе кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і дачу завідомо неправдивих показань.
Потерпілий має право відмовитися свідчити проти самого себе, свого чоловіка і інших близьких родичів. За мовчазної згоди потерпілого дати свідчення він повинен бути попереджений про те, що його свідчення можуть бути використані як докази у кримінальній справі, в тому числі і в разі його подальшої відмови від цих показань. [4]
Предмет показань потерпілого, залежно від конкретного справи, може бути значно ширше, ніж показання свідка. Поряд із встановленням обставин, що характеризують подія злочину (місце, час, спосіб), предметом показань потерпілого є суб'єктивне сприйняття їм ситуації злочину (наприклад, характеру загрози).
Велике значення показань потерпілого щодо розміру заподіяної злочином шкоди (наприклад, визначення значного шкоди при розкраданнях).
При наявності версії про безпорадний стан потерпілого, в його показаннях повинен бути відображений факт усвідомлення характеру і значення скоєних злочинцем дій, причини, за якими не було надано опору.
У випадках, коли поведінка потерпілого провокувало, або сприяло вчиненню злочину, ці обставини також повинні бути відображені в його показаннях.

Показання свідка; Показання свідка - відомості, повідомлені ним на допиті, проведеному в ході досудового провадження у кримінальній справі або в суді.

Свідок може бути допитаний про будь-яких які стосуються кримінальної справи обставин, в тому числі про особу обвинуваченого, потерпілого і своїх взаєминах з ними та іншими свідками. [6]
Свідок зобов'язаний бути за викликами дізнавача, слідчого, прокурора і вправі давати завідомо неправдиві показання і відмовлятися від дачі показань.

Не підлягають допиту як свідки:
- суддя, присяжний засідатель - про обставини кримінальної справи, які стали їм відомі у зв'язку з участю у виробництві у даній кримінальній справі;
- захисник підозрюваного, обвинуваченого - про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з участю у виробництві у даній кримінальній справі;

- адвокат - про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з наданням юридичної допомоги;
-священнослужитель - про обставини, які стали йому відомими з сповіді;
- член Ради Федерації, депутат Державної Думи без їх згоди - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку із здійсненням ними своїх повноважень. [7]
Свідок має право відмовитися свідчити проти самого себе, свого чоловіка і інших близьких родичів. За згодою свідка дати показання він повинен бути попереджений про те, що його свідчення можуть бути використані як докази у кримінальній справі, в тому числі і в разі його подальшої відмови від цих показань.

Показання, в яких не зафіксовано час (хоча б приблизно), місце, обставини події, про який йде мова, не мають доказового значення.







Схожі статті