Дана глава присвячена дослідженню основних об'єктів со-тимчасового ринкового господарства, а саме товару і грошей. Отдель-ні економічні школи приділяли велику увагу цим кате-горіям ринкової економіки, розглядаючи їх з різних сторін і по-різному трактуючи їх сутність.
Жодне суспільство, ні одна людина не може існувати без задоволення потреб. Засоби, речі, придатні для удов-летворенія потреб, називаються благами.
Благо - це все те, що містить в собі певний поло-тивний зміст, а саме предмет, явище, продукт праці, удов-летворяющій певну людську потребу і відповідаю-щий інтересам, цілям, устремлінням людей.
Таке розуміння блага характеризує розширювальну його трак-товку як втілену корисність, якій можуть бути не тільки продукти праці, але і дані природою не тільки предмет, а й явища, не тільки щось матеріальне, а й духовне і т.д.
В економічній літературі зустрічається і більш вузьке розумі-ня блага як всіх бажаних нами речей або речей, задовольня-ють людські потреби (А. Маршалл). Тут розуміння бла-га обмежується речами, предметами.
Для розуміння блага велике значення має їх класифікацію-ція. Існує безліч критеріїв, на основі яких виділено-ють різні групи (види) благ (рис. 7.1).
Так, найбільш поширеним є підрозділ благ на матеріальні і нематеріальні.
Мал. 7.1. Класифікація благ
му характеру блага, одні з яких - суть корисності, інші - форма присвоєння корисності.
2. Нематеріальні блага - це блага, які впливають на раз-витие здібностей людини, створюються в невиробничій сфе-рі: охорона здоров'я, освіта, мистецтво, кіно, театр, музей і т.д. Розрізняють дві групи нематеріальних благ:
внутрішні - блага, дані людині природою, які він розвиває в собі з власної волі (голос, спів, декламація; музичний слух - заняття музикою; здібності до науки і т.д.);
зовнішні - це те, що дає зовнішній світ для задоволення потреб (репутація, ділові зв'язки, протекція і т.д.).
Крім зазначених груп благ розглядаються також: настою-щие і майбутні; прямі і непрямі, довготривалі і краткосроч-ні і т.д.
Особливе значення має підрозділ благ на економічні та неекономічні:
економічні блага (цей термін належить суб'ектівістс-кою школі економічної науки, до якої відноситься, наприклад, відомий італійський економіст А.Пезенті). До економічних належать ті блага, які є об'єктом або результатом економічної діяльності, тобто які можна отримати в огра-ніченний кількості в порівнянні з потребами, які вони можуть задовольнити. Візьмемо собі на замітку, що в зв'язку з еконо-номічному благом виникає проблема рідкості благ, що обумовлюються ливает відповідну поведінку людини (господарська, про-виробничій діяльність) в умовах обмеженості (рідкості) ресурсів, благ;
неекономічні блага (дармових блага) надаються приро-дою без докладання зусиль людини.
Ці блага існують в при-роді "вільно", в достатній кількості для повного і посто-янного задоволення певних потреб людини (воз-дух, вода, світло і т.д.).
Таким чином, саме співвідношення між потребою (або, за термінологією відомого представника австрійської школи К.Мен- гера, потребою) та доступним для поширення кількістю благ робить їх економічними або неекономічними.
Специфічною формою економічного блага є товар. Що ж таке товар? Товар - це специфічне економічне бла-го, вироблене для обміну.
К.Менгер стверджував, що економічне благо стає то-варом незалежно від його здатності до пересування, незалежно від осіб, що пропонують його для продажу, від його матеріальності, від характеру його як продукту праці, але обов'язково предназначе-но для обміну.
Товар як такої володіє двома властивостями:
а) здатністю задовольняти яку-небудь людську по-потреба;
б) здатністю до обміну.
Здатність товару задовольняти ту чи іншу потребу людини становить його споживчу вартість. Нею володіє будь-який товар. Характер потреб може бути при цьому найрізноманітніший (фізичні, духовні). Різним може бути і спосіб їх задоволення. Одні речі можуть задовольняти потребу безпосередньо як предмети споживання (хліб, одяг і т.п.), інші - побічно, опосередковано як засіб виробництва (ста-нок, сировина). Багато споживчі вартості можуть задовольнив рять не одну, а ряд громадських потреб (деревина, на-приклад, використовується як хімічна сировина, як паливо, для виробництва меблів).
Споживчі вартості складають речовий утримуючи-ня багатства будь-якого суспільства. Споживча вартість має три форми прояву:
б) натуральна форма;
Останнє - це ступінь корисності даної споживчої вартості, її відповідності, її придатності задовольняти потреб-ність в конкретних умовах споживання.
Слід відрізняти споживчу вартість товару від по-требітельной вартості продукту в натуральному господарстві.
1. Продукти праці в натуральному господарстві є спожи-котельної вартістю для самих виробників. А товари мають споживчу вартість для інших, тобто суспільної потре-бітельной вартістю.
2. Споживча вартість товару до безпосереднього про- виробниками переходить тільки за допомогою обміну.
Товар має не тільки властивістю задовольняти человечес-кі потреби, але і властивістю вступати у відносини з іншими товарами, обмінюватися на інші товари. Здатність товару до обміну в певних кількісних пропорціях є мінова сто-имость.
У сучасній західній економічній теорії прийнято інший підхід, що бере початок з робіт представників теорії граничних-ної корисності: К.Менгера, Е.Бём-Баверка, Ф. Візер. Відповідно до цього підходу, в основі обміну лежить не вартість, а корисність.
Перш ніж розкрити, що таке вартість, зазначимо, що осо-бою місце серед благ, які необхідні людині і роль кото-яких зростає з розвитком виробництва, займають послуги. В ри-нічний економіці вони можуть бути предметом купівлі-продажу, тобто товарами.
Послуги - це доцільна діяльність людини, результат якої має корисний ефект, що задовольняє будь-які по-требности людини.
Специфіка послуг як товару виражається в наступному.
1. Споживча вартість послуги не має речової фор-ми.
2. Споживча вартість послуги - це корисний ефект де-ності, живого праці.
3. Послугу не можна накопичити, вона може бути спожита в момент виробництва.