Зараз мені хотілося б розповісти про один випадок, коли багата жінка спеціально переодяглася жебрачкою і встала біля церкви, нібито просячи милостиню. Зробила вона це для того, щоб скинути свою порчу на того, хто подасть гроші. Історія ця правдива, і я лише на прохання постраждалої від псування жінки зміню імена.
Сашенька Карпова була на рідкість талановитим і красивим дитиною. Коли їй було всього п'ять років, вона вже знімалася в кіно. Щастя і удача всюди і в усьому супроводили їй. У неї було все, про що тільки можна було мріяти: розум, здоров'я, успіх, гроші і, звичайно, шанувальники. Але сподобався їй не молодий, красивий хлопець, а одружений чоловік, у якого на той момент вже були дорослі діти. Правда, чоловік цей займався політикою і був заможною людиною.
Сашенька захопилася ім. Звикнувши мати все, що забажає, вона вибрала в чоловіки саме його, сильного, шанованого і дуже симпатичного чоловіка. Мати Саші навіть і не намагалася відрадити свою дочку від подібного кроку. Вона знала, що Саша свого не упустить, все буде так, як вона захоче. Зв'язок Саші і Олексія спочатку була таємницею, але потім Олексій зрозумів, що вже не може обходитися без своєї молодої і дуже красивою подруги. Він ревнував її до роботи і до шанувальників і все частіше подумував залишити сім'ю заради Сашеньки.
Дівчина і сама бажала бути для свого коханого єдиною і неповторною. Да уж, вона не звикла бути на других ролях! Зрештою між коханцями відбулася розмова, і незабаром після цього Олексій подав на розлучення. У центрі Москви він купив квартиру, в яку і переїхав з молодою дружиною.
Одного вечора, коли улюблений ще не повернувся з роботи, до Саші прийшла колишня дружина Олексія. Саша відчувала себе досить незручно під поглядом Світлани Андріївни, але вона дійсно була чудова актриса, і ніхто б навіть і подумати не міг, що в ту мить вона відчувала себе незатишно. Оглянувши молоду суперницю, Світлана Андріївна зрозуміла, що вона беззастережно програла. У неї ніколи не було такої гладкою і ніжної шкіри, такого красивого овалу обличчя, таких оксамитових вій і блакитних променистих очей. Талія у суперниці була на диво тонкої, здавалося, її можна обхопити однією рукою. А волосся? Блискучі, пишні, вони спадали по точеним плечах майже до пояса.
Не витримавши, Світлана Андріївна розридалася. Вона стала вмовляти Сашу залишити її чоловіка в спокої, благала пожаліти її, нещасну жінку, яка віддала цьому чоловікові свої кращі роки, вийшла за нього заміж багато років тому, коли дівчата ще й на світі не було.
Бачачи, що сльози не чіпають, а, можливо, навіть бавлять суперницю, кинута дружина від благання і умовлянь перейшла до погроз.
Пожалій хоча б Олексія, - говорила вона. - Адже я краще вб'ю свого чоловіка, ніж віддам його тобі. Ти така молода, ти ще знайдеш своє щастя. Побачиш, через рік ти вже забудеш його, а я все життя буду молитися за тебе, якщо ти пошкодуєш мене і моїх дітей. Зрозумій, я дійшла до краю, я вже змучилася, не їм, не сплю, тільки плачу цілими днями. Діти, дивлячись на мене, починають ненавидіти свого батька. Що тобі варто ощасливити нас? Прожени його, він помучиться, і все буде по-старому. Благаю тебе, змилуйся!
Жінка кинулася перед суперницею на коліна, намагаючись схопити і поцілувати її руку в надії на співчуття. Але, злякавшись істерики, Саша мимоволі відштовхнула від себе стояла на колінах дружину Олексія, і та, не втримавшись, ніяково впала.
Йшла вона з прокльонами і погрозами, а на інший день зателефонувала Саші і сказала: Ти штовхнула мене на злочин, ти одна будеш винна в його смерті. Ще не ставши законною дружиною, ти овдовеешь, а я знаю, що четвертого числа ви йдете в загс. Я заплатила, взявши гріх на душу, більшу суму чаклунки. Я хочу, щоб ти знала: третього числа його покладуть на операційний стіл, і ніякої лікар його не врятує від смерті. І ще знай: сама ти здохнеш через три місяці після мого чоловіка, тому що він помре моїм, а не твоїм чоловіком. Вважай дні та години після його смерті, і через три місяці я плюну на твою кляту могилу.
У приємних клопотах проходили дні, адже на четверте число наступного місяця дійсно була призначена весілля. Але вранці третього числа Олексія відвезли в лікарню. Операцію зробити не встигли - він помер прямо на столі, не приходячи до тями. Ховала Олексія його сім'я. Саша, природно, на похорон не пішла, справедливо побоюючись скандалу. Вона плакала і думала лише про одне: як у Світлани вийшло вбити Олексія? Невже і вона помре через три місяці? Чи то виною всьому були переживання, чи то чаклунство - невідомо, але на другий день після похорону вона сильно захворіла. З кожним днем вона відчувала себе все гірше і гірше. Лікарі говорили, що це через пережитого горя, але Саша раптом зрозуміла, що її більше цікавить власна хвороба, а не смерть Олексія. Він був для неї вже в минулому, а ось за себе вона боялася. Розповівши все своєї матері, вона зажадала, щоб та знайшла їй гарну чаклунку, адже час ішов і якщо вірити дружині Олексія, то їй залишилося жити всього місяць.
Мати привезла знахарку. Та пошептала щось, подивилася на дівчину і сказала:
Саша боялася стояти у церкві серед жебраків, але все ж переборола себе. Звичайно, вона загримувалася і переодяглася жебрачкою. Тут як не можна до речі їй знадобилося акторську майстерність. Жебраки, які мали постійні місця біля храму, мало не побили її, але вона пообіцяла, що, як тільки їй хто-небудь подасть хоча б копійку, вона відразу ж піде. Ця обіцянка, хоча і здивувало жебраків, заспокоїло їх.
Сашеньку я, слава богу, підлікувала, і недавно вона знову знялася в кіно, в дуже цікавій ролі. При останній зустрічі вона гірко каялася у своїх помилках і дозволила надрукувати її історію в книзі, вважаючи, що іншим вона послужить уроком. Сама ж Сашенька зрозуміла, що на чужих сльозах свого щастя не побудувати.