- Каталог
- Опитувальний лист
- аналіз води
- інформація
Каламутність і прозорість
Каламутність - показник якості води, обумовлений присутністю у воді нерозчинених і колоїдних речовин неорганічного й органічного походження. Причиною каламутності поверхневих вод є мули, кремнієва кислота, гідроксиду заліза і алюмінію, органічні колоїди, мікроорганізми і планктон. У ґрунтових водах каламутність викликана переважно присутністю мінеральних речовин, а при проникненні в грунт стічних вод - так само і присутністю органічних речовин.
Міра прозорості - висота стовпа води, при якій можна спостерігати опускається в воду білу пластину визначених розмірів (диск Секкі) або розрізняти на білому папері шрифт визначеного розміру і типу (шрифт Снеллена). Результати виражаються в сантиметрах.
Кольоровість - показник якості води, обумовлений головним чином присутністю у воді гумінових і фульфових кислот, а так же сполук заліза. Кількість цих речовин залежить від геологічних умов в водоносних горизонтах і від кількості і розмірів торфовищ в басейні ріки. Так, найбільшу кольоровість мають поверхневі води річок і озер, розташованих в зонах торф'яних боліт і заболочених лісів, найменшу - в степах і степових зонах.
Підземні води, як правило, мають меншу кольоровість, ніж поверхневі. Таким чином, висока кольоровість є несприятливою ознакою, що свідчить про погану якість води. Дуже важливо з'ясувати причину наявності кольоровості, оскільки методи видалення, наприклад, заліза і органічних сполук відрізняються. Наявність же органіки не тільки погіршує органолептичні властивості води, призводить до наявності неприємних запахів, але і викликає різке зниження концентрації розчиненого кисню у воді, що може бути вельми негативно для деяких процесів водоочищення.
Кольоровість вимірюється в градусах платино-кобальтової шкали і коливається від одиниць до тисяч градусів.
Одиниці виміру, градус
Більше 80 до 120
Смак води визначається розчиненими в ній речовинами органічного та неорганічного походження і розрізняється за характером і інтенсивності. Розрізняють чотири основних види смаку: солоний, кислий, солодкий, гіркий. Всі інші види смакових відчуттів називаються присмаками (металевий, терпкий і т.п.). Інтенсивність смаку і присмаку визначають при 20ºС і оцінюють за п'ятибальною системою, згідно ГОСТ 3351-74.
Якісну характеристику відтінків смакових відчуттів - присмаку - висловлюють описово: хлорний, рибний, гіркий і т.д. Найбільш поширений солоний смак води найчастіше обумовлений розчиненим у воді хлоридом натрію, гіркий - сульфатом магнію, кислий - надлишком вільного діоксиду вуглецю і т.д.
Інтенсивність смаку і присмаку
Характер появи смаку і присмаку
Оцінка інтенсивності, бал
Смак і присмак не відчуваються
Смак і присмак не відчуваються споживачем, але виявляються при лабораторному дослідженні
Смак і присмак помічаються споживачем, якщо звернути на це увагу
Смак і присмак легко помічаються і викликають несхвальний відгук про воду
Смак і присмак звертають на себе увагу і змушують утриматися від пиття
Смак і присмак настільки сильні, що роблять воду непридатною до вживання
Запах - показник якості води, який визначається органолептичним методом за допомогою нюху на підставі шкали сили запаху. На запах води впливають: склад розчинених речовин, температура, значення рН і інші фактори. Інтенсивність запаху води визначають експертним шляхом при 20ºС і 60ºС і вимірюють в балах, відповідно до вимог.
Вказується також група запаху згідно з наступною класифікацією:
За характером запахи ділять на дві групи:
- природного походження (що живуть і відмерлі в волі організми, гниють рослинні залишки і т.д.);
- штучного походження (домішки промислових і сільськогосподарських стічних вод).
Запахи штучного походження називають по визначальним запах речовин: бензиновий, хлорний і т.д.
Контроль над рівнем рН дуже важливий на всіх стадіях водопідготовки, так як його зміна може не тільки позначитися на запах, присмак і зовнішньому вигляді води, а й істотно вплинути на ефективність очищення води.
У звичайних природних водах кислотність в більшості випадків залежить тільки від вмісту вільного діоксиду вуглецю. Природну частину кислотності створюють також гумінові й інші слабкі органічні кислоти і катіони слабких основ (іони амонію, алюмінію, заліза). У цих випадках рН може бути нижче 4,5.