Старовинна прізвище Логвиненко має багатющу історію, яка є яскравим свідченням взаємодії різних національних культур Російської держави.
Прізвище Логвиненко належить до поширеного типу східнослов'янських прізвищ, утворених від хрестильних імен, що містяться в церковному календарі - святцях.
Релігійна традиція, яка утвердилась на Русі з прийняттям християнства, зобов'язувала називати дитину на честь того чи іншого святого, шанованого православною церквою. Однак найчастіше іншомовні за походженням християнські імена звучали незвично для російської людини і були незрозумілі за змістом. Тому в народному середовищі вони «обкатувалися» живою мовою, поки не починали звучати цілком по-слов'янськи. Повної ж формою імені, як правило, називали представників духовного стану або особливо шанованих людей.
Ще в давні часи було засвоєно слов'янами і стало дуже популярним церковне ім'я Лонгин, або, як говорили на Русі, Логгин, яке походить від латинського слова longus, що означає «довгий, довгий». Іменини Лонгіна святкуються православною церквою сім разів на рік, але з усіх святих, що носили це ім'я, найбільш відомий сотник Лонгин, приставлений зі своїми воїнами стерегти Ісуса Христа. А церковний переказ говорить, що Лонгин був воїном, пронизала ребра розіп'ятого Христа і отримав зцілення хворих очей від Минулого крові.
Оскільки ім'я Лонгин було досить незручним для вимови, в російській побуті воно спростилося і набуло дещо «домашніх» форм. Так, в грамотах згадуються селяни Логінко Беско (тисяча чотиреста дев'яносто п'ять) і Логін Воронін (+1555), білоцерківський козак Логінка Бритвин (1654) і багато інших людей, при хрещенні отримали ім'я Лонгин. Одним з повсякденних варіантів цього імені стало і іменування Логвин, яким в документах записано мозирський селянин Логвин Духнович (1552), луцький селянин Логвин Ходан (1 649) та чимало інших жителів різних країв Русі.
За часів Київської Русі патронімічних суфікс енко у південних слов'ян означав «маленький» або «син такого-то». У XIII-XV століттях чимала частина фамільних прізвиськ, записаних на Україні, в південних землях Білої Русі і на південному заході Московської Русі, була утворена за участю цього суфікса. З цим і пов'язана поширеність прізвищ з суфіксом-енко на Україні, а також півдні Білорусії і Росії. Пізніше древній суфікс енко перестав розумітися буквально і зберігся лише в якості фамільного, а в XVII столітті прізвища на -енко стали переважати на території всієї Східної України. Так на основі народної форми хрестильне імені Логвин з'явилося прізвище Логвиненко.
Сьогодні без додаткових генеалогічних досліджень досить складно визначити точне місце і час виникнення прізвища Логвиненко. В різний час її носило чимало чудових людей, а сьогодні пишатися цієї стародавньої прізвищем по праву можуть її сучасні володарі.
Аналіз походження прізвища Логвиненко підготовлений
фахівцями Центру досліджень «Аналіз Прізвища»