Основним обов'язком податкових органів є контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю внесення податкових платежів. Цей обов'язок, зокрема, виповнюється шляхом проведення податковими органами камеральних і виїзних перевірок.
ПДВ відноситься до непрямих федеральних податків і в повному обсязі зараховується до федерального бюджету.
Ряд платників ПДВ допускають зловживання при відшкодуванні податку з бюджету. Через різних схем і махінацій з використанням фірм-одноденок бюджет втрачає багато млрд. Руб. Це говорить про необхідність підвищеної уваги до перевірок правильності обчислення податку, і, перш за все до перевірок обґрунтованості відрахувань з бюджету.
Податковим відомством розроблені правила перевірки декларацій з ПДВ з уживаними при цих перевірках контрольними співвідношеннями.
Скасовано окрема декларація з ПДВ за ставкою 0% і застосовується єдина декларація, в якій відображаються операції з реалізації, що оподатковуються за ставками 0; 10 і 18%. Одночасно з декларацією платник податку подає документи, що підтверджують право на отримання відшкодування при оподаткуванні за ставкою 0%. Податковим періодом для всіх платників ПДВ є квартал незалежно від сум виручки. за підсумками якого і буде представлятися декларація.
Формування податкової бази
При перевірці декларацій по ПДВ особлива увага звертається на правильність формування податкової бази. ПДВ нараховується одним методом - нарахувань (по відвантаженню). Розглянемо особливості її визначення при деяких операціях.
При реалізації товарів за договорами купівлі-продажу податкова база визначається як вартість товарів, обчислена з цін, визначених відповідно до статті 40 Податкового кодексу (НК), з урахуванням акцизів (для підакцизних товарів), без ПДВ.
При реалізації майна, який обліковується на балансі з урахуванням ПДВ, податкова база визначається як різниця між ціною реалізованого майна з урахуванням ПДВ, акцизів (для підакцизних товарів) і залишковою вартістю з урахуванням переоцінок реалізованого майна. ПДВ визначається по розрахунковим ставками.
При отриманні доходу на основі договорів доручення, комісії або агентських договорів податкова база визначається як сума доходу, отримана у вигляді винагород під час виконання договору.
При наявності договорів відступлення грошової вимоги (цесії) (передачі майнових прав) база незалежно від того, за яку суму реалізована заборгованість, визначається звичайним порядком.
При перепродажі заборгованості базою є сума перевищення доходу, отриманого новим кредитором при подальшій реалізації заборгованості, над сумою витрат на її придбання. ПДВ визначається по розрахунковим ставками.
При безоплатній передачі товарів база визначається як вартість товарів, обчислена виходячи з ринкових цін. Сума субвенцій (субсидій), що надаються бюджетами у зв'язку із застосуванням платником державних регульованих цін або пільг, при визначенні бази не враховуються.
При отриманні попередньої оплати в рахунок майбутніх поставок. Відвантаживши покупцеві товари в рахунок отриманої передоплати, ПДВ нараховується до бюджету. Передоплата може бути отримана як в грошовій, так і в іншій формі (векселем і т.п.).
При реалізації організації як майнового комплексу база визначається окремо по кожному з видів активів. У разі якщо організація продається за ціною, що відрізняється від балансової вартості. для цілей оподаткування застосовується поправочний коефіцієнт - відношення ціни реалізації підприємства до балансової вартості. Ціна кожного виду майна приймається дорівнює добутку його балансової вартості на поправочний коефіцієнт. Балансову вартість майна визначають на основі акту інвентаризації, бухгалтерського балансу, висновку незалежного аудитора про склад і вартість підприємства.
При передачі товарів для власних потреб, витрати на які не приймаються до відрахування (у тому числі через амортизаційні відрахування), при обчисленні податку на прибуток базою є вартість цих товарів, обчислена виходячи з цін реалізації ідентичних товарів, що діяли в попередньому податковому періоді, а при їх відсутності - виходячи з ринкових цін з урахуванням акцизів і без включення до них ПДВ.
Зокрема, обкладенню підлягає передача товарів обслуговуючим виробництвам і господарствам (у тому числі відокремленим підрозділам), діяльність яких не пов'язана з отриманням доходів. У цьому випадку суми ПДВ, сплачені продавцям при придбанні товарів, до відрахування не приймаються. Якщо обслуговуючі виробництва реалізують товари, то при передачі товарів в ці виробництва об'єкта оподаткування не виникає.
При виконанні будівельно-монтажних робіт для власних потреб база визначається як вартість робіт, обчислена виходячи з усіх фактичних витрат платника на їх виконання. ПДВ нараховується тільки на вартість БМР, виконаних господарським способом. На вартість СМР, які виконуються підрядним способом, нарахування ПДВ не передбачено.
При оренді державного або муніципального майна базою є сума орендної плати з ПДВ. Сума орендної плати, наведена в договорі, повинна включати ПДВ. Орендар - податковий агент, він з суми орендної плати повинен обчислити, утримати та сплатити ПДВ за розрахунковими ставками.
Згідно зі статтею 161 НК:
Застосування податкових ставок
Обов'язково перевіряється правомірність застосування платниками звільнення від ПДВ, пильну увагу звертається на правомірність застосування податкових ставок - 0; 10; 18%, а також розрахункових ставок - 10/110 і 18/118%.
ПДВ визначається розрахунковим шляхом:
- при отриманні коштів, пов'язаних з розрахунками по оплаті товарів, в тому числі при отриманні авансів; - при утриманні податку податковими агентами (при реалізації майна, придбаного на стороні і який обліковується з ПДВ; при реалізації організації як майнового комплексу; при реалізації сільськогосподарської продукції, закупленої у населення, а також в деяких інших випадках).
Головним чином розрахункові ставки використовують організації роздрібної торгівлі, громадського харчування, які отримують дохід у вигляді різниці в цінах.
При перевірках має виконуватися наступне співвідношення: виручка від продажу за мінусом ПДВ і акцизів зі звіту про прибутки і збитки повинна бути дорівнює або менше реалізації без ПДВ, відображеної в декларації.
Основним обов'язком податкових органів є контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю внесення податкових платежів. Цей обов'язок, зокрема, виповнюється шляхом проведення податковими органами камеральних і виїзних перевірок.
ПДВ відноситься до непрямих федеральних податків і в повному обсязі зараховується до федерального бюджету.
Ряд платників ПДВ допускають зловживання при відшкодуванні податку з бюджету. Через різних схем і махінацій з використанням фірм-одноденок бюджет втрачає багато млрд. Руб. Це говорить про необхідність підвищеної уваги до перевірок правильності обчислення податку, і, перш за все до перевірок обґрунтованості відрахувань з бюджету.
Платника можуть включити в план виїзних перевірок, якщо під час камеральної перевірки встановлено, що частка відрахувань по ПДВ від суми нарахованого податку дорівнює або перевищує 89% за 12 останніх місяців.
Камеральна перевірка декларацій проводиться протягом 3-х місяців. При цих перевірках податковий орган може зажадати у платника необхідні пояснення - в разі виявлення помилок в декларації, а також протиріч між відомостями декларації та даними, наявними у податкового органу. Ці пояснення платник повинен подати в 5-денний термін.
Податковий орган відповідно до статті 172 Податкового кодексу (НК) витребує у платника документи, що підтверджують правомірність їх застосування за операціями, які здійснюються на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Для цього використовується база даних податкових органів, інформація з митних і прикордонних органів, компетентних органів іноземних держав, правоохоронних органів. Згідно зі статтею 93.1 НК податковий орган має право витребувати інформацію або документи про діяльність платника, що, інформацію щодо його конкретної угоди у третіх осіб, за запитами у банків. Підставою для податкових відрахувань служать рахунки-фактури, які виставляють всі платники ПДВ. Отримані товари повинні бути придбані для здійснення операцій, які обкладаються ПДВ, або для перепродажу та оприбутковані; необхідна наявність документів, що підтверджують право на відрахування (рахунки-фактури постачальника, зареєстровані в книзі покупок).
Податкові органи звертають увагу:
- якщо пред'явлені до відрахування суми ПДВ перевищують 1 млн. руб. на рік;
- якщо співвідношення відрахувань і нарахувань перевищує середній рівень по регіону або галузі;
- якщо сума відрахувань різко зросла в порівнянні з попередніми періодами;
- якщо в декларації відображені значні суми ПДВ по будівельно-монтажних робіт для власного споживання;
- якщо розрахунки з іншими платниками податків зроблені за готівковий розрахунок або ведуться без використання грошей (товарообмінні угоди, векселі, залік взаємних вимог, угоди про відступне, переведення боргу і т.д.);
- якщо платник податків перейшов на спеціальні податкові режими або отримав звільнення від податку за статтею 145 НК;
- якщо платник вимагає відшкодувати ПДВ на розрахунковий рахунок;
- на угоди, в яких бере участь ланцюжок посередників (для визначення реального постачальника, який заплатив ПДВ з реалізації, а не з винагороди);
- на суми ПДВ, сплачені постачальникам товарів, використаних при виробництві і реалізації товарів, які оподатковуються за ставкою 0%, а також на ПДВ, сплачений у попередніх податкових періодах з сум, що надійшли авансів на товари, що оподатковуються за ставкою 0%.
Відрахуванням підлягає ПДВ:
- пред'явлений платникові і сплачений ним при придбанні товарів на території РФ або сплачений платником при ввезенні товарів в Росію;
- сплачений покупцями - податковими агентами, які перебувають на обліку в податкових органах і виконуючими обов'язки платника податків, за винятком агентів, які здійснюють операції, зазначені в п. 4, 5 статті 161 НК;
- по товарах, повернутих покупцями, раніше сплачений продавцем ПДВ до бюджету.
Іноді для отримання вирахування необхідна наявність інших документів:
- при оренді державного та муніципального майна - рахунків-фактур, виписаних орендарем самостійно;
- при прийнятті до відрахування сум ПДВ з авансів - рахунків-фактур, які виписуються платниками самостійно;
- за видатками на проїзд в службовому відрядженні, витрат на наймання житлового приміщення; представницьких витрат, що приймається до відрахування при обчисленні податку на прибуток.
Відрахуванням підлягають суми ПДВ, які обчислюються за розрахунковою ставкою виходячи з балансової вартості майна, переданого продавцю. Ці вимоги на випадки взаємозаліків не поширюються. Податкові відрахування при проведенні взаємозаліків застосовується в сумі, що відповідає розміру вимог, погашених при взаємозаліку, і перерахованої контрагентом окремим платіжним дорученням.
Суми ПДВ, пред'явлені покупцю при придбанні товарів, враховуються у вартості таких товарів у випадках придбання (ввезення) товарів:
- використовуваних для операцій з виробництва і (або) реалізації товарів, що не підлягають оподаткуванню;
- використовуваних для операцій з виробництва і (або) реалізації товарів, місцем реалізації яких не визнається територія РФ;
- особами, які не є платниками податків або звільненими від виконання обов'язків щодо обчислення та сплати податку;
- для виробництва і (або) реалізації товарів, операції з реалізації яких не визнаються реалізацією товарів.
Платник податків зобов'язаний вести окремий облік сум ПДВ по придбаних товарах, які використовуються для здійснення як оподатковуваних податком, так і не підлягають оподаткуванню операцій. При відсутності такого обліку ПДВ по придбаних товарах відрахування не підлягає та до витрат, що приймаються при обчисленні податку на прибуток, не включається.
Перевіряючі звертають увагу і на випадки відновлення і сплати "вхідного" ПДВ, раніше прийнятого до відрахування:
Відновлені суми ПДВ включають до витрат і враховують при оподаткуванні прибутку.
При камеральній перевірці відшкодовується сума ПДВ, заявлена в декларації і розрахована як різниця між загальною сумою ПДВ і величиною податкових відрахувань, що перевищує загальну суму обчисленого ПДВ. Якщо при проведенні перевірки порушень не виявлено, податковий орган приймає рішення про відшкодування ПДВ протягом 7 робочих днів і інформує про це платника протягом 5 робочих днів.
Якщо під час камеральної перевірки декларації суми ПДВ, заявленої до відшкодування, будуть виявлені порушення законодавства про податки і збори, податковий орган складає акт протягом 10 днів після закінчення перевірки. Платник, який не погоджується з положеннями, викладеними в акті, має право протягом 15 днів з дня отримання акта уявити письмове заперечення.
Рішення за результатами перевірки вступають в силу в 10-денний термін. До вступу в силу платник має право оскаржити рішення в апеляційному порядку.