45 Пізнання і практика
Пізнання здійснюється в процесі практичної діяльності людей, тобто знання не народжуються в свідомості людей самі собою Пізнання може рости тільки на родючому ґрунті реального справи Реальні справи лю іудей формують практікку.
Практика - це суспільно-історична діяльність людей, спрямована на зміну природи, суспільства і самих себе з метою задоволення своїх потреб
Практика включає всю різноманітну діяльність людей У складному процесі пізнання практика відіграє надзвичайно важливу роль: по-перше, вона є основою пізнання, по-друге-рушійною силою його, по-третє - кін нцевою метою пізнання; по-четверте - критерієм істіниі.
Щодо практики як критерію істини в історії філософії робилися різні спроби знайти правильне мірило пізнання Одні вважали критерієм істини ясність, чіткість думки (Декарт), інші - чуттєвість у, безпосередність сприйняття того чи іншого стану речей (Фейєрбах) треті - общезначімость (махістів Богданов); четверті - корисність (прагматисти Дьюї, Джеймс) і т.д. Але всі ці критерії не мож ут вивести нас за межі нашої суб'єктивної думки, а тому не здатні відрізнити істину від заблужденійні.
Саме така практика є критерієм істинності наших знань Тільки на практиці людина може довести істинність своїх знань Але вона не створює цю істинність, а лише дозволяє її встановити Якщо висновки, прийом мані на основі наших знань, підтверджуються практикою, а діяльність виявляється успішною, то ці знання істинні Наприклад, треба перевірити істинність твердження, що теплота може перетворюватися в хутра нічний рух Щоб це зробити, людина будує парову машину, яка працює на принципі перетворення теплової енер ії в механічну Робота машини покаже, що таке твердження істинне, відповідає дійсному стану сказав промов.
Слід підкреслити, що практика як критерій істини має діалектичний характер: вона і абсолютна, і відносна Абсолютність ЇЇ полягає в тому, що вона остаточно перевіряє істинність теорії Відносність полягає втрачає в тому, що практика доводить правильність теорії тільки за певних умов, з певним ступенем точності , тобто правильність цієї теорії як відносна істина.
Практика як критерій істини функціонує в єдності з теорією, з уже накопиченими і перевіреними практикою науковими знаннями Іншими словами, щоб стати критерієм істини, практика повинна освоїти всі наявні н наукові досягнення в тій області, для якої вона призначена Єдність теорії і практики є необхідною умовою не тільки плідного наукового дослідження, а й справжнього докази істинності його результатів Практ ика разом з науковою теорією доводить як об'єктивність наукових істин, так і їх відносно ть Однак, як уже зазначалося, відносність істини не виключає її об'єктивності і абсолютностіості.
Процес пізнання, обумовлюючісь практикою і підкоряючись в кінцевому підсумку її законам і цілям, характеризується також і відносну самостійність Це пояснюється:
- наявністю внутрішніх законів і внутрішньої логіки розвитку пізнання;
- існуванням наступності на різних етапах розвитку пізнання;
- наявністю ланок між практикою і пізнанням, що опосередковують їх взаємозв'язок Останній має складний діалектичний характер Практика стимулює розвиток пізнання, а й пізнання не просто йде по практ Тіко, воно вирішує також ті проблеми, породжувані попереднім розвитком наукової думки Людське пізнання оперує всією сукупністю знань, успадкованих від попередніх поколінь Тому розвиток науки, пр ішуючи конкретні наукові проблеми, може випереджати практику і направляти його развітоіток.
Пізнання, в свою чергу, виконує ряд функцій щодо практики:
- інформативно-відбивна, який передбачає розробку, виробництво понять, гіпотез, теорій, методів, що забезпечують цілеспрямований характер практики і виступають засобами її успішної реалізації;
- проектно-конструктивна, означає розробку ідеальних планів, таких нових типів людської діяльності, які не можуть виникнути без науки, поза нею;
- регулятивна, яка полягає в науковому управлінні практикою
Практика була і є основою виникнення і розвитку всіх наук Саме потреби практики не тільки в минулому зумовили виникнення тих чи інших галузей пізнання Вони постійно стимулюють і сучасний його розвинене ок Всі сторони пізнавальної діяльності, все її необхідні моменти прямо або побічно в основі своїй мають практичне походження в процесі освоєння суспільного життя формується суб'єкт пізнання Нд і його пізнавальні можливості й уміння в кінцевому підсумку мають практичне походження Роль п рактікі як основи пізнання полягає також в тому, що завдяки їй суб'єкт нібито "втручається" в природний процес і, перетворюючи його, відкриває нові процеси і явища, які стають об'єктами познанія'єктамі Пізнання.
Людина, змінюючи предмети в процесі практики, має можливість розглядати їх з усіх боків, граней, зв'язків, які закриті для пасивного споглядання Від рівня розвитку практики залежить, наскільки глибоко до людина може осягнути сутність дійсності У процесі практики створюються і удосконалюються також кошти пізнання: прилади , експериментальні установки тощщо.
Практика є також рушійною силою пізнання, так як саме вона постійно ставить перед пізнанням певні проблеми і завдання, вимагаючи їх вирішення Саме потреби практики визначають напрямок наукових досвід ний, характер розвитку пізнання, його спрямованість і темпи Людина в процесі практики змінює умови своєї життєдіяльності, а вони, в свою чергу, ставить нові питання, які можуть і повинні бути вирішені і в процесі познаніяня.
Практика є і метою пізнання Пізнання здійснюється не заради самого пізнання, а перш за все є необхідною умовою практичної перебудови світу Саме цим визначається основне призначення і гуманістична а функція познаніяня.
Пізнання явищ природи і суспільства можливо тільки в процесі самої практики, практичного впливу людини на навколишнє його природу і суспільне життя Справа доти залишатиметься таємницею для людини, "ре іччю в собі", поки його не торкнеться практика, робота Лише в процесі практичного перетворення природи людина може з "речі в собі" зірвати друк невідомості, перетворити її в "річ для нас", в справу, що п і знань Знання, яким керується людина в своїй життєдіяльності, завжди є неповним, обмеженим визна діленим рівнем, досягнутим наукою в. певний час, "на сьогодні" Але практична діяльність не може чекати поки д. ут отримані більш глибокі знання і постійно ставити під сумнів їх істинність В іншому випадку вона взагалі не могла б функціонувати і розвиватися Практика вимагає негайного застосування усіх придбаних зна нь як цілком повних, скоєних, всебічно знань як Цілком повну, Досконалий, всебічніх.
Отже, на кожному конкретному історичному етапі розвитку людське знання, будучи обмеженим і неповним, самою практикою організовується в завершену і всеосяжну систему, яка повинна дати цілком адекватні від дповіді на все або майже всі питання, вирішення яких забезпечує функціонування і розвиток життєдіяльності людини і товариств.