Все ж ек-кий процес осущ-ться лише в боротьбі суперечностей. Така закономірність усього життя взагалі: вона багато в чому будується на базі конфліктів цілей. Гос-во не може одночасно знизити безробіття і темпи інфляції. Крива Філіпса показують зворотну залежність між двома цими величинами. (Це вірно тільки для короткострокового періоду). Конфлікт «зайнятість-ціни»: чим вище ступінь зайнятості, тим вище оплати сов-ної раб сили і вище масштаби сов-ного попиту, слід підвищення цін. В "магічному многоугольнике цілей" економісти можуть вказувати різну кількість цілей. Цей склад - в широкому сенсі - включає 7 цілей, при більш вузькому-3. В останньому випадку цілі ек-ого зростання і повної зайнятості розглядаються економістами як єдине завдання. А мета справедливого розподілу продукту вважається не настільки важливою в рамках короткострокового періоду. Формуючи комбінацію ряду конкретних цілей для їх практичного здійснення, економісти позначили її як "магічний багатокутник цілей".
Перетин кривих Dl і Sl в точці Е визначає рівноважний рівень заробітної плати, що дорівнює W0, або ціну праці.
Величина трудового доходу дорівнює добутку заштрихованого прямокутника, або добутку кількості праці (кількості працівників) та рівня заробітної плати. Важливим показником є частка трудового доходу в сукупному (валовому) доході, який визначається як відношення трудового доходу до сукупного (валового).
На основі даних про середній дохід можна скласти
Сукупність розподільчої, регулюючої і контрольної функцій розкриває сутність фінансів, показуючи, які елементи вартості і як можуть перерозподілятися, яким чином здійснюється контроль над обсягом і напрямками руху фінансових ресурсів.
Поняття фінансового господарства. Фінансове господарство охоплює вартісні потоки так званих суспільно-правових корпорацій, до яких відносять адміністративно-територіальні одиниці: федерацію, землі, громади, і т. Д. У сучасній вітчизняній економічній науці термін «фінансове господарство», на жаль, майже не вживається. Однак він зручний своєю багатоплановістю, глибоким макроекономічним змістом.
інших елементів:
* Державні фінанси,
* Фінанси господарських суб'єктів,
* Фінанси населення.
Процес функціонування фінансової системи для виконання певних цілей на рівні держави являє собою фінансову політику. Її розуміння відображає два аспекти. По-перше, мова йде про регулювання економіки за допомогою доходів і витрат. Такий напрям використання фінансових коштів називається фіскальною політикою. По-друге, мається на увазі регулювання бюджетних процесів (досягнення бюджетної рівноваги). Даний вид заходів називають бюджетною політикою ( «бюджетуванням»).
Головним ідеологом і засновником теорії і практики регулювання економіки шляхом використання державного бюджету в XX столітті став англійський економіст Дж. Кейнс, який сформулював теорію державних фінансів.
Теорія Дж. Кейнса ознаменувала новий підхід до питання про роль і місце держави в суспільному відтворенні і означала розрив з колишніми уявленнями, що існували в економічній теорії. про значення державних фінансів. Вона відкидала догмат про необхідність збалансованості бюджету. легалізувавши бюджетні дефіцити для стимулювання економіки. Так, в умовах кризи або депресії держава повинна скорочувати податки і збільшувати витрати державного бюджету, допускаючи бюджетний дефіцит і таким чином стимулюючи додатковий попит в «млявою» економіці. При високій економічній кон'юнктурі фінансова політика держави повинна була стримувати попит шляхом підвищення податків і обмеження витрат. Бюджетні дефіцити могли зберігатися для стимулювання економіки і досягнення найбільших темпів зростання і при зростаючому виробництві. В даний час витрати по втручанню в економіку в розвинених країнах досягають 20-25% загальної суми витрат державних бюджетів.
Дефіцит і профіцит бюджету. При збалансованому бюджеті державні доходи дорівнюють витратам. У тому випадку, коли доходи більше витрат, перевищення називається профіцитом бюджету або позитивним сальдо бюджету. Бюджетний дефіцит (негативне сальдо) існує при перевищенні витрат над доходами.
Бездефіцитність бюджету не означає ще «здоров'я» економіки. Завжди необхідно звертати увагу на те, який саме (державний, регіональний, муніципальний, консолідований) бюджет виконується з профіцитом. Так, в останні роки державний бюджет України виконується з профіцитом, проте консолідований бюджет України дефіцитний через негативного сальдо переважної кількості регіональних і майже всіх місцевих бюджетів.
Протягом багатьох років після Другої світової війни в розвинених країнах внаслідок високих державних витрат державні бюджети характеризувалися хронічними бюджетними дефіцитами.
Природа дефіциту держбюджету різна:
З через великий обсяг цей матеріал розміщений на декількох сторінках:
1 2 3 4 5 6 7