Про солодку мить, коли старий
Накрутить шарф по самий ніс
І скаже псу: "А ну-ка, пес, підемо у дворик!"
А у дворі йде сніжок,
І скаже псу: "Привіт, друже!"
Незлобний двірник, дядько Костя, алкоголік.
У дядька Кості лівих немає доходів,
Зате є бак для харчових відходів,
Зате у дядька Кості в цьому баку
Завжди знайдуться кістки для собаки.
Я розповісти вам не можу,
Як багато міток на снігу, -
Їх розуміти вміє кожна собака:
Над цією лапу задирав
Боксер на прізвисько Адмірал,
А ось тут пінчер - невеликий хлюст і задавака.
Ми дружимо з слинявим Адміралом,
Він був і залишається добрим малим,
А пінчера ганяли і ганяємо
За те, що він, каналія, несамовитий.
На жаль, бувають часи,
Коли, криклива й дурна,
У двір виходить зла двірничка Клава.
Вона не любить старого,
Вона кричить здалеку,
Що у неї на старого, мовляв, є управа.
Нам байдуже до баби недолугої,
Але до неї гуляє Вася-дільничний,
І Вася разом з нею не схвалює,
Коли собачка травичку удобрює.
Як добре, о Боже мій,
Зі старим йти додому,
Покинувши двір, де ти як злодій і править злість.
Старий ближче до вогника,
А пес ближче до старого,
І обидва-два сидимо, і радіємо обидва.
Старий собі заварить чорний кофий,
Щоб впоратися з проблемою світовою,
А пес собі без всяких філософій
Завалиться на лапи головою.