З досвіду роботи вихователя реабілітаційного центру «Підвищення рівня культури спілкування серед підлітків»
Вступ
1. Глава
Культура і антикультура спілкування
1.1. Поняття і сутність культури спілкування
1.2. «Дефектів» рівні спілкування
1.3. «Бар'єри» спілкування
1.4. Культура спілкування і підліток. Дружба.
2. Глава
Методика виховної роботи в загоні
2.1. Форми, методи та напрямки роботи
2.2. загонові справи
Культура і антикультура спілкування
1.1 Поняття і сутність культури спілкування
Культура спілкування - це система норм, принципів і правил спілкування, а також технологія їх виконання, вироблені людською спільнотою з метою оптимізації та ефективності комунікативного впливу.
Норми міжособистісного спілкування:
• Відповідність гуманістичного підходу до інтересів, прав і свобод особистості;
• Чи не суперечать поглядам і переконанням самої особи;
• Припускають її готовність і вміння дотримуватися цих норм.
Культура спілкування забезпечується сукупною дією багатьох факторів: моральних, психологічних, соціокультурних, «технологічних». Найбільш тісно рівень культури спілкування пов'язаний з моральними установками, цінностями, комунікативними ідеалами і стереотипами. Моральна культура того чи іншого суспільства в цілому або окремих особистостей проявляється в певному рівні їх моральної свідомості; специфіку моральних відносин з оточуючими; особливості поведінки і спілкування.
Основні ознаки моральної культури в спілкуванні:
- Шанобливе ставлення до партнера, стриманість, ввічливість, дбайливе поводження з словом, яке може глибоко поранити;
- Ясність цілей спілкування, готовність зрозуміти, оцінити і прийняти судження співрозмовника;
- Постійне самовдосконалення, підготовка себе до спілкування;
- Дотримання принципу толерантності, що породжує попередити і подолати конфліктні ситуації.
Очевидно, що ці ознаки не народжуються самі собою. З одного боку, вони вимагають наполегливої роботи над собою. З іншого боку, це те, в чому вихователь в свою чергу може надати допомогу дітям. Чим вище рівень моральної культури особистості, тим вище культура спілкування, і навпаки: низький рівень моральної культури - моральна «протокультура» породжує дефекти спілкування, болісно позначаються на самопочутті особистості і атмосфері в колективі.
1.2 «Дефектні» рівні спілкування
1.3 «Бар'єри» спілкування
«Бар'єри» спілкування - особливі життєві обставини, що перешкоджають повноцінному спілкуванню. Бар'єри спілкування пов'язані з тим чи іншим психологічним станом особистості, її установками, очікуваннями і реакціями.
Бар'єр страждання, горя - виникає при сильних переживаннях особистості і проявляється в різних формах: бажання побути на самоті, егоїзм, заздрість до чужого радості, навіть агресивність.
Бар'єр гніву - виникає від образи, незадоволеності, несправедливості, грубості. У цій ситуації відбувається зациклення на першопричину свого гніву, і людина ні про що інше не може і не хоче говорити.
Бар'єр страху - це може бути страх дитини перед покаранням або викликом до дошки, який позбавляє його дару мови; страх ледаря перед роботою; страх сумлінного учня перед виконанням завдання і ін. завдання педагога не вселяти страх дітям - навіть з благих спонукань.
Бар'єр сорому і провини - утворюється при негативній самооцінки своїх дій і при «неправильної» критиці з боку іншого. Сором - це «свого роду гнів, звернений усередину».
Бар'єр установки - негативне сприйняття кого-небудь або чого-небудь на основі попереднього знання або упередження. Негативна установка, викликана власним сумним досвідом або чиїмось навіюванням, стають перешкодою для неупередженого ставлення до іншого.
Бар'єр презирства - результат виховання або ідеологічної установки, пов'язані з пануючими в суспільстві цінностями та ідеалами. Часто виникають на базі забобонів, що існують в суспільстві ( «всі продавці - злодії», «всі особи кавказької національності - бандити» і т.д.).
Бар'єр відрази, огиди - пов'язаний з психофізіологічними особливостями поведінки людей: неприємними манерами, відразливими звичками, порушеннями правил особистої гігієни, недотриманням «дистанції в спілкуванні». Педагогам і батькам треба вчити дітей бути більш терплячими по відношенню до інших.
Бар'єр настрою - може включати в себе всі попередні бар'єри, бути різного ступеня тяжкості, мати різні причини. Це може бути міжособистісний конфлікт, сварки, небажання піти на зустріч іншому, образи один на одного, обмануті надії.
Бар'єр мови - подвійний бар'єр: це одночасно бар'єр «говоріння» і бар'єр «слухання». Перший проявляється в мовному безкультур'я: недостатній запас слів, невиразна, монотонна мова; відштовхуючий тон, відсутність почуття гумору, незнання мовного етикету. Другий бар'єр - «бар'єр неслишанія» - це невміння слухати і чути іншого.
Невміння слухати проявляється в тому, що, слухаючи співрозмовника, чоловік:
• Поспішає спростувати його, не вникаючи в сенс його промови і слів;
• Не вміє стримати бажання висловити свою думку;
• Перебиває співрозмовника, не чекаючи закінчення аргументації;
• Відволікається на несуттєве, зовнішнє, упускаючи суть мови;
• Вважає, що його знань достатньо, щоб відстоювати свою позицію;
• Заздалегідь налаштовується на незгоду з опонентом.
Розуміння людьми один одного є умовою істинно людських відносин. Поведінка людини є результат взаємних поступок, пристосування до партнера по спілкуванню. Це виражається в здатності поставити себе на місце іншої людини, в співчутті, співпереживанні йому, умінні слухати.
1.4 Культура спілкування і підліток
Методика виховної роботи в загоні
Оздоровчий центр «Лісова казка» дає унікальні можливості для вивчення ціннісних орієнтирів, розвитку культури спілкування сучасних дітей і підлітків. «Лісова казка» приймає дітей з неблагополучних, малозабезпечених, багатодітних сімей, дітей, у яких батьки позбавлені батьківських прав, підлітки, що стоять на обліку в дитячій кімнаті міліції. Моє завдання прийняти дітей, такими якими вони є, пригасити в них гірше, розкрити краще. «Лісова казка - це не місце, де перевиховують, а місце, де створені умови для відкриття дитини самого себе. Хлопці цілком здатні здійснювати своє зростання самі.
У своїй роботі з підлітками особливу увагу приділяю спілкуванню, міжособистісних відносин, здорового способу життя, праці, дружбу, взаємодопомогу. Через ігри, бесіди, вікторини, особистим ставленням і спілкуванням підводжу дітей до думки про те, що в кожній людині закладено природою прагнення до творчості, мистецтва і постійного самовдосконалення.
Загонові справи проводяться 1-3 рази на тиждень. Вони розподіляються з урахуванням завантаженості тижні, змісту дружинних справ, ступеня складності підготовки до них, так само враховуються і погодні умови.
Форми роботи найрізноманітніші:
Колективно-творчі справи
Вправи-тренінги
Тематичні дні
Інтелектуальні ігри
Бесіди, дискусії, розмови
Рольові ігри
Тематичні вогники
«Літопис зміни», «роман дня»
Конкурси і т.д.
Основні напрямки роботи: