Позови до осіб, які відбувають покарання або содер жащімся в виховно-трудовому або лікувально-трудовому профілакторії, пред'являються за останнім місцем їх проживання, а якщо воно невідоме - за місцем знаходження майна відповідача. На відміну від цього, справи за позовами, пред'явленими до осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільненим з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, розглядаються судами за місцем їх проживання під час виконання роботи.
У складі територіальної підсудності крім загальної слід розрізняти: альтернативну, виняткову, договірну підсудність і підсудність пов'язаних між собою справ.
Альтеріатівная підсудність характеризується тим, що позивачу надається право на свій розсуд пред'явити позов не тільки в суді за місцем знаходження відповідача, а й в іншому суді або судах, зазначених законом. ЦПК обмежує застосування альтернативної підсудності строго встановленим переліком випадків.
Крім уже наведених двох випадків (чч. 1 і 2 ст. 118 ЦПК), така підсудність застосовується за наступними справах:
1) позови про стягнення аліментів та про встановлення батьківства можуть пред'являтися за місцем проживання як відповідача, так і позивача (ч. 4 ст. 118 ЦПК). Це правило повинне застосовуватися і в тих випадках, коли зазначені позови пред'являються спільно;
2) позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника, можуть пред'являтися як за місцем нахложденія відповідача (ст. 117 ЦПК), так і за місцем проживання позивача або за місцем заподіяння шкоди (ч. 5 ст. 118 ЦПК);
3) позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадянина чи юридичної особи, можуть пред'являтися як за місцем знаходження відповідача (ст. 117 ЦПК), так і за місцем заподіяння шкоди (ч. 6 ст. 118 ЦПК).
Таким же чином визначається підсудність за позовами про відновлення трудових, пенсійних і житлових прав, повернення майна або його вартості, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням як запобіжного заходу взяття під варту або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (ч. 11 ст. 118 ЦПК);
4) позови, що випливають з діяльності філії юридичної особи, можуть бути на розсуд позивача пред'явлені за місцем знаходження як юридичної особи, так і його філії (ч. 3 ст. 118 ЦПК);
5) позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також позови про стягнення винагороди за надання допомоги та рятування на морі можуть бути пред'явлені за вибором позивача в будь-якому з трьох судів - за місцем знаходження: відповідача (власника судна); судна, на яке падає відповідальність за збитки від зіткнення; порту приписки зазначеного судна (ч. 7 ст. 118 ЦПК);
6) позови, що випливають з договорів, у яких зазначено місце виконання, пред'являються як за місцем знаходження відповідача, так і за місцем виконання договору (ч. 8 ст. 118 ЦПК);
7) позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми, недієздатними, а також з особами, засудженими до тривалого позбавлення волі (на термін не менше трьох років), у випадках, передбачених ч. 3 ст. 39 КпШС, можуть пред'являтися за місцем проживання позивача (ч. 9 ст. 118 ЦПК).
Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача також у тому випадку, коли при ньому знаходяться неповнолітні діти або коли за станом здоров'я виїзд позивача до місця проживання відповідача утруднений (ч. 10 ст. 118 ЦПК),
Викладені вище правила є важливою процесуальну пільгу для позивачів у справах, в яких зачіпаються найбільш суттєві права й інтереси громадян і організацій. Вони спрямовані на те, щоб зробити судовий захист суб'єктивних прав зручнішою. Тому відступ від зазначених правил (наприклад, безпідставне передача справи, що надійшла до даного суду в точній відповідності з вимогами ст. 118 ЦПК, на розгляд іншого суду) розцінюється як істотне обмеження процесуальних прав сторони, серйозне порушення порядку судочинства.
Перелік позовів, які підпадають під дію правил виключної підсудності, вичерпно визначено ст. 119 ЦПК. Але крім цього, виключна підсудність встановлена також для справ, що виникають з адміністративних правовідносин (ст. 237 ЦПК), і справ окремого провадження (ст. Ст. 249, 252, 264, 268, 271, 274 ЦПК).
Зазначені норми мають на меті - забезпечити найкращі умови для правильного і швидкого вирішення справ.
Так, суд, в районі діяльності якого зосереджена вся основна документація по спірних правовідносин, може швидше і з найменшими витратами розглянути позови до транспортним організаціям, що випливають з договорів перевезення. Позови про право на будівлю або про встановлення порядку користування земельною ділянкою можуть бути швидше і правильніше розглянуті судом за місцем знаходження спірного будівлі чи земельної ділянки, оскільки розгляд цих справ, як правило, пов'язане з проведенням ретельних перевірочних дій на місці, оглядом будови, земельної ділянки , опитуванням сусідів, представників громадськості. Тому можливість порушення справ, що підпадають під правила виключної підсудності, в інших судах, крім зазначених у законі, виключається.
Встановлена угодою сторін підсудність для конкретної справи називаетсядоговорной або добровільної, а самий договір (угоду) іменується пророгаційної.
Мета даного правила - зробити судовий порядок захисту цивільних прав зручнішим для громадян і організацій. Сторони краще, ніж будь-хто інший, знають, в якому саме суді їм найзручніше захищати свої інтереси. Тому було б неправильним надмірно обмежувати свободу сторін у виборі місця розгляду спору.
Угода сторін може бути виражено в різній формі. Наприклад, особи, що укладають будь-якої договір, має право передбачити в ньому, що всі суперечки, що можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, підлягають розгляду в певному суді. Така угода може бути укладена і згодом при виникненні спору. Але в якій би формі не було виражено угоду, воно, як будь-який договір, має відповідати певним умовам, необхідним для його дійсності (дієздатність сторін, свобода волевиявлення і т. П.). Суд не повинен враховувати угоду сторін, якщо воно не відповідає зазначеним вимогам.
Угодою сторін допускається зміна лише територіальної підсудності. Сторони не можуть домовитися, наприклад, про передачу спору на розгляд обласного суду.
Інтереси всебічного з'ясування дійсних взаємовідносин сторін і процесуальної економії вимагають в ряді випадків спільного розгляду пов'язаних між собою справ. З огляду на це ст. 121 ЦПК встановлює процесуальні правила, якими слід керуватися при визначенні підсудності кількох пов'язаних між собою справ:
а) позов до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являється за місцем проживання або місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача;
б) зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову;
в) цивільний позов у кримінальній справі підсудний суду, в якому розбирається кримінальну справу, незалежно від територіальної підсудності цивільного позову (ст. 29 КПК). Якщо такий позов ні заявлено чи ні дозволено при провадженні кримінальної справи, він повинен бути пред'явлений для розгляду в порядку цивільного судочинства за загальними правилами про підсудності, встановленими ЦПК (ч. 3 ст. 121).