1. Підставами. які дають суду касаційної інстанції право змінити або скасувати рішення суду, є:
1) неправильне визначення обставин, що мають значення для справи, тобто предмета доказування. Подібне порушення має місце в тому випадку, коли юридичні наслідки пов'язуються не з тими фактами, які вказані в нормах матеріального права для спірних правовідносин;
2) недоведеність встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Інакше кажучи, ті обставини, які суд порахував встановленими, в дійсності не доведені. Наприклад, факт, що входить до предмету доказування, підтверджений недостовірними, суперечливими доказами або взагалі не підтверджений будь-якими доказами, або не вказано, за яких підстав відкинуті ті чи інші докази. Зустрічаються випадки, коли ті чи інші докази, представлені особами, які беруть участь у справі, взагалі не знаходять відображення в судовому рішенні;
3) невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.
Дане порушення зустрічається, наприклад, коли матеріальна норма регулює інші правовідносини. Або ж судом можуть бути правильно встановлені обставини справи, але на основі цих обставин невірно кваліфіковані правовідносини сторін. Наприклад, договір оренди кваліфікується судом як договір про спільну діяльність;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими в разі, якщо:
а) суд не застосував закон, який підлягає застосуванню. Наприклад, суд не застосував закон, який регулює спірні правовідносини, а керувався якимось іншим законом. Або суд повинен був застосувати нормативний акт більшої юридичної сили, але з якихось причин не зробив цього;
б) суд застосував закон, який не підлягає застосуванню. В даному випадку суд керувався законом, яким не повинен був керуватися. Наприклад, застосував закон, що втратив силу або має інший предмет регулювання, ніж матеріальне правовідношення, що є предметом спору;
в) суд неправильно витлумачив закон, т.
е. з утримання правильно застосованої норми права зробив неправильні висновки;
5) порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
Зазначені порушення поділяються на умовні та безумовні підстави для скасування рішення.
До умовного основи відноситься таке порушення, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Наприклад, порушення порядку допиту свідка, порушення порядку дослідження письмових доказів, але за умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність вирішення справи.
До безумовних підстав відносяться такі порушення, які тягнуть скасування рішення в обов'язковому порядку, незалежно від того, чи вплинули вони якимось чином на суть рішення чи ні.
3. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню незалежно від доводів касаційних скарги, подання в разі, якщо:
1) справу розглянуто судом у незаконному складі;
2) справу розглянуто судом за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі і не повідомлених про час і місце судового засідання;
3) при розгляді справи були порушені правила про мову, якою ведеться судочинство;
4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі в справі;
5) рішення суду не підписано суддею або будь-ким із суддів або підписано не тим суддею або не тими суддями, які зазначені в рішенні суду;
6) рішення суду прийнято не тими суддями, які входили до складу суду, що розглядав справу;
7) у справі відсутній протокол судового засідання;
8) при прийнятті рішення суду були порушені правила про таємницю наради суддів.
Повноваження суду касаційної інстанції.
Повноваженнями суду касаційної інстанції називається сукупність його прав і обов'язків, якими він наділений для прийняття постанови по касаційній скарзі або протесту. Ці повноваження визначені законом.
В результаті розгляду справи в касаційному порядку суд вправі своєю ухвалою:
1) залишити рішення без зміни, а скаргу або протест - без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому або в тому ж складі суддів;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;
4) змінити рішення чи винести нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо обставини, що мають значення для справи, встановлені на підставі наявних, а також додатково представлених матеріалів, з якими ознайомлені сторони.
Суд другої інстанції залишає рішення без зміни, а скаргу або протест - без задоволення, якщо приходить до висновку про те, що винесене судом першої інстанції рішення законно й обґрунтовано. Касаційна інстанція, встановивши, що допущені судом, який розглядав справу, порушення норм права не є підставою до скасування рішення, повинна вказати на них в касаційному визначенні або в спеціально винесеному окремій ухвалі.
Суд другої інстанції має право скасувати рішення повністю або в частині. Наслідки повного або часткового скасування рішення різні й залежать від порушення, допущеного у справі. В одних випадках справа передається на новий розгляд, а в інших - провадження у справі припиняється або позов залишається без розгляду.
Скасувавши рішення повністю або частково, суд другої інстанції може направити справу на новий розгляд в тому ж або іншому складі суддів. Можливість направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в тому ж складі суду обумовлена особливостями адміністративно-територіального поділу та наявністю окремих районів, які мають лише одного суддю.
Суд касаційної інстанції має право при направленні справи на новий розгляд дати вказівки суду першої інстанції. Вказівки, викладені в ухвалі суду, що розглядав справу в касаційному порядку, в разі скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд, обов'язкові для суду, який заново розглядає дану справу.
Пленум ВС РФ роз'яснив деякі питання, що виникають при розгляді цивільних справ в касаційній інстанції
Одним з нововведень закону N 353-ФЗ стало поділ повноважень з перегляду вступили в законну силу судових актів між двома інстанціями: касаційної і наглядової. Раніше перегляд таких актів був можливий в наглядовій інстанції, повноваження якої здійснювали судові інстанції трьох рівнів:
- президії обласних і рівних їм судів;
- судові колегії ЗС РФ;
- Президія ВР РФ.
Перші дві зараз здійснюють повноваження касаційної інстанції, багато в чому повторюють повноваження наглядової інстанції до набрання чинності закону N 353-ФЗ, починаючи від термінів і порядку розгляду скарги і закінчуючи повноваженнями суду. Схожістю діючих норм і норм, що втратили чинність, пояснюється та обставина, що Постанова N 29 за змістом багато в чому повторює Постанова N 2, але були в нього додані і деякі нові положення.