Підлягає виражається словосполученням, якщо одне слово недостатньо для позначення предікатівно- визначається предмета, або коли потрібно висловити доп. Відтінки значення. Предметне значення і граматична незалежність виражені різними словоформами. Панівний член словосполучення у формі називного відмінка створює незалежну форму підмета, але не називає предмет, це значення виражається незалежним інфінітивом. Лексичне значення пануючого члена словосполучення вносить в семантику підлягає ті елементи, які не можуть бути виражені підметом-словом.
У ролі підмета виступають словосполучення:
1) словосполучення з кількісним значенням. Головний компонент служить засобом вираження граматичної залежності, а залежний висловлює предметне значення.
А) числівник в Ім.п. + Сущ. в Р.п. (Йшли два приятелі; ЧЕТВОЕРО ДРУЗІВ вирушили в похід, КІЛЬКА приятель захотіли танцювати)
Б) ім. з коліч.значеніем в Ім.п. + Сущ. в Р.п. (БЕЗЛІЧ ПТАХІВ водиться в наших лісах; СОТНЯ вершника проскакала по селу)
В) ім. зі значенням міри, обсягу, сукупності в Ім.п. + Сущ. в Р.п. (КУПА РЕБЯТ сіла в човен, СТАКАН ВОДИ був випитий)
Г) сущ.с коліч.значеніем або рахує. З приводами (С, ДО, БЛИЗЬКО), Указу. На приблизність рахунку + сущ.в Р.П. (На березі розташувалося З ДЕСЯТОК БУДИНКІВ; пройшло БЛИЗЬКО ДВОХ ТИЖНІВ)
Все словосполучення є продуктивною формою номинативного підлягає.
2) словосполучення із значенням вибірковості. головним компонентом є числівник або займенник в Ім.п. а залежний компонент - ім. або займенник в Р.п. з приводом ІЗ (кожен з нас, двоє з студентів). Панівний член вносить у значення підлягає-словосполучення відтінки кількості, узагальнення, невизначеності, вопросительности і т.д. ПРИКЛАД: КОЖЕН ІЗ НИХ по-своєму вбивав свого часу.
3) словосполучення із значенням сумісності. Головним і залежним компонентом є імена сущ. Сущ. в Ім.п. + Сущ.в Тв.п. з приводом С. Підмет позначає два предмета, які спільно виробляють дію або володіють однією ознакою. Це значення підкріплюється формою множини присудка. Якщо присудок має форму однини, то підлягає є тільки один іменник в називному відмінку. (БАЗАРОВ з Аркадієм поїхали на інший день)
5) словосполучення з метафоричним значенням. Ці словосполучення мають своєрідну семантичну структуру. Головний компонент характеризується ослабленою номинативное, залежний має повну номинативное. (ШАПКА русявих кучерів коливалася на великий його голові)
6) словосполучення з невизначеним значенням. Будуються на базі невизначеного займенника. Невизначений займенник в Ім.п. + Прикметник або дієприкметник в Ім.п. (ЩОСЬ чується РІДНЕ)
Інфінітив в ролі підмета не набуває предметного значення, а залишається дієслівної формою. При інфін.подл. не може бути визначення. При інфінітивна підлягає вживається складений іменний присудок. Інфінітив не може позначати діяча, тобто. виробника дії. Чи не вступає у відносини однорідності з номінативним підлягає.
Інфінітив позначає незалежний ознака або потенційну дію, характеристика якого укладена в присудок.
Структурні різновиди інфінітівного підлягає:
1) власне інфінітивна підлягає
2) складене підмет (інфінітивна - іменне підлягає) (інфінітив допоміжного дієслова виконує формальну функцію - висловлює незалежність ознаки, який позначений ім'ям).
Власне інфінітивна підлягає:
1) інфінітив полнозначного дієслова (Тут ДУМАТИ - значить біснуватися)
2) інфінітив дієслівного фразеологізму (НАКЛАСТИ НА СЕБЕ РУКИ - страшний гріх)
3) інфінітив описово-глагольно іменного обороту (ОГІО) (ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ - велика справа)
Інфінітив вказує на самостійну характер укладеного в підлягає предикативно - визначається ознаки і висловлює граматично незалежне становище підлягає в реченні (БУТИ СИЛЬНИМ добре, БУТИ РОЗУМНИМ краще вдвічі)
Іменний компонент може бути представлений:
-іменником в Тв.п
-прикметником в Тв.п.
-причастям в Тв.п.
-займенником в Тв.п.
ТИПИ І ФОРМИ присудок
Присудок - предикативне-який визначає член пропозиції.
Присудок є опорою граматичного значення пропозиції. Присудок висловлює предикативне ознака підлягає.
У синтаксичному значенні присудка розрізняють два елементи:
-лексичне (речовий) значення.
Граматичне значення - формально граматична сторона (модальність, час, особа). Показником граматичного значення є дієслово в відмінюється формі або його значуще відсутність (нульова форма).
ПРИКЛАД: Пароплав підхід до пристані. Собака нагострив вуха.
У промові відносини між ознаками різні. Відносини між предметом і ознакою можуть встановлюватися мовцем. Предикативне ознака включає кошти модально-часової характеристики відносини ознаки до предмета.
Речовий значення є конкретним, воно спирається на лексичне значення відповідного слова і залежить від форми слова.
Граматичне значення включає в себе кілька елементів:
2) значення часу, яке оформляється шляхом вказівки на віднесення ознаки до моменту мовлення.
3) комплекс модальних значень (оцінка відносини ознаки до суб'єкту як реального та ірреального, або оцінка ознаки з боку суб'єкта можливість / неможливість).
- відмінюється дієслівні форми
-нульова дієслівна форма
Типи присудка повинні бути протиставлені по граматичному способу вираження предикативного ознаки.
Речовий і граматичне значення може виражатися однією лексичною одиницею, тобто в одному слові може бути виражено і речовий і граматичне значення, але ця одиниця повинна мати 2 властивостями:
2) вона повинна містити показники відмінюється форми дієслова.
Речовий і граматичне значення можуть бути виражені роздільно.
Розрізняються два основних структурних типу присудка - просте і непросте.
ПРОСТОЇ присудок може бути ТІЛЬКИ дієслівним, бо тільки відмінюється повнозначних дієслова (або лексікалізованние поєднання дієслівного компонента з іншим) містить і назва ознаки (дії), і показники граматичних значень присудка.
НЕПРОСТЕ присудок складається з двох компонентів, функції яких чітко розмежовані: основний компонент виражає тільки дійсне значення, допоміжний - тільки граматичне.
Непросте присудок ділиться на:
-складене дієслівне присудок (СМР)
-складений іменний присудок (СІС)