Період взаємодії патогенного організму з рослиною-хо-зяіном, що супроводжується інфекційним процесом, подразде-ляють на кілька етапів, які послідовно змінюють один одного: зараження, інкубаційний період, початок і кульмінація хвороби, заключний етап.
Процес зараження рослини умовно ділять на розвиток пато-генного організму до проникнення в тканини рослини, період проникнення і розвиток патогена в рослині. Початковий період за-ражения включає потрапляння патогена на поверхню рослини і проростання інфекційного початку на його поверхні. Спори біль-шинства фітопатогенних грибів, поширюються в природі за допомогою повітряних течій, води, комах, людини і іншими шляхами. Цей процес не спеціалізований і відбувається стихійно: на поверхню рослини можуть потрапити спори багатьох грибів як патогенних, так і сапротрофов.
Проростання суперечка і процес впровадження патогена в рослину протікають при наявності сприятливих факторів зовнішнього середовища, з яких найбільш важливими є вологість і температура.
Проникати в тканини рослини патогени можуть різними шляхами -через природні ходи, рани або шляхом безпосереднього впровадженням-ня через покривні тканини. Причому деякі патогени проникають тільки яким-небудь одним шляхом, інші - різними способами.
Таким чином, під періодом зараження слід вважати час між початком проростання спори і вже відбувся зараженням. Тривалість цього періоду залежить від патогени-на: чим вище агресивність, тим менше тривалість зара-ження рослини.
Інкубаційний період хвороби. Після проникнення всередину патоген починає поширюватися в тканинах рослини, вступає з ним у безпосередні взаємовідносини і викликає інфекційно-ний процес. Однак зовнішні ознаки (симптоми) цього процесу проявляються на рослині не відразу, а через деякий час. Про-проміжок часу з моменту зараження рослини до появи на ньому перше зовнішніх симптомів хвороби отримав назву инкуба-ційного періоду або інкубації.
Механізми паразитування фітопатогенних організмів весь-ма різноманітні, в зв'язку з чим і тривалість інкубаційного-ного періоду різних захворювань різна. Вона залежить від агрес-сивности і вірулентності патогена, ступеня стійкості расті-ня-господаря, а також від ряду зовнішніх чинників, в першу чергу від температури і вологості повітря. На тривалість інкубаційного періоду окази-кість вплив і спосіб зараження рослини. При безпосередньому впровадженні патогена через стінки клітин рослини-господаря інкубаційний період зазвичай коротше, при проникненні через природний-ні отвори - довший.
Кульмінація розвитку хвороби. Початком розвитку хвороби вважають момент появи на рослині-хазяїні перших симпто-мов. В ході патологічного процесу взаємодія патогена з рослиною досягає найвищого рівня, коли він вступає в ста-дию спороношения. З цього моменту уражене рослина стано-вится джерелом інфекції для оточуючих здорових рослин. Тривалість періоду спороношения сильно варіює у різних патогенів. Характер розвитку і тривалість хвороби в сильній сте-пені залежать від властивостей патогена, стійкості рослини і факто-рів зовнішнього середовища. В умовах, сприятливих для розвитку пато-гена, хвороба завдає рослині найбільшої шкоди.
Заключний етап хвороби. Хвороба найчастіше завершити ється відмиранням уражених органів або всього рослини. Виїзди-ровленіе хворих рослин відбувається значно рідше. Це мо-же статися внаслідок різкої зміни зовнішніх умов, по-переважна життєдіяльність патогена. Лікувальні заходи в лісових насадженнях, з огляду на їх еко-номічного недоцільність, проводяться у виняткових слу-чаях. Основу лісозахисних заходів складають профілактики-етичні, спрямовані на попередження зараження і розвитку хвороб деревних порід.
4. муміфікації піддаються насіння берези, вільхи, дуба і деяких інших деревних порід. Порушити-никами цього типу хвороби є представники родів Stromatinia і Sclerotinia, що відносяться до відділу сумчастих грибів.
Муміфікація насіння берези викликається грибом Sclerotinia betulae Woron. Сумкоспори гриба утворюються навесні на муміфікованих насінні. Вони розносяться повітряними потоками і заражають рильця пеетіков квітучих жіночих сережок берези. Грибниця поширені-ється в тканинах формуються насіння. Влітку на поверхні заражений-них насіння утворюються щільні Темна підковоподібні сплетення грибниці - псевдосклероціі. При сильному розвитку хворо-ні жіночі сережки з ураженими насінням набувають характеру-ву чорне забарвлення. Псевдосклероціі опадають разом з ураженнями-ми насінням і зимують. Навесні наступного року вони проростають, на них з'являються плодові тіла - апотеции у вигляді невеликих Желтова-тих або коричневих воронкоподібних чашок (діаметром до 4 мм), що сидять на довгих ніжках (рис. 1). На поверхні плодових тіл розташовуються суцільним шаром сумки, в яких формуються і з-зревалі сумкоспори, які є основним джерелом інфекції. Уражені насіння повністю втрачають схожість, вони відрізняючи-ються від здорових більш темним забарвленням і меншою масою. Їх можна відокремити від здорових шляхом відбору або отвеивания.
Сережки берези в меншій мірі схильні до захворювань у дерев, що ростуть уздовж галявин, доріг і на галявинах. З таких дере-В'єві рекомендується збирати сережки для отримання насіння берези.
Муміфікації також схильні до насіння вільхи (збудник Scl. Aim Maub.) І плоди горобини (збудник 5с /. Aucupariae Litdu.).
Муміфікація жолудів дуба. Захворювання викликає сумчастий гриб Stromatinia pseudotuberosa Rehm. Зараження жолудів дуба про-виходить в лісі сумкоспорами під час їх дозрівання, опадання і заготовки, а також в період їх зимового зберігання.
Сумкоспори дозрівають в плодових тілах, що утворюються на про-шлогодніх муміфікованих жолудях. Грибниця, що виникає при проростанні суперечка, проникає всередину жолудя через механічні-кі пошкодження покривних тканин і судинні пучки в місцях прикріплення плюски або при контакті з муміфікованими ж-лудямі. Остання форма зараження жолудів найбільш часто про-є під час їх зимового зберігання, коли в семенохраніліща порушується температурно-вологісний режим.
У місцях розвитку міцелію на поверхні сім'ядолей появля-ються спочатку дрібні жовтувато-помаранчеві різко окреслені п'ят-на, які поступово розростаються і охоплюють всю поверхню сім'ядолі. Пухка сіра грибниця з часом ущільнюється, пронизує внутрішні тканини жолудя і поступово забарвлюється в темний колір. Уражені жолуді втрачають схожість і приймають вид чорної губчастої маси. В умовах підвищеної вологості муміфіковані жолуді розбухають, шкірка розтріскується і через тріщини назовні виступає жовтувато-бура грибниця, пере-ходящая на сусідні здорові жолуді. На поверхневої грибниці часто утворюється кoндіальное спороношение, яке способству-ет швидкому поширенню захворювання.