Туреччина, не змирившись із втратою свого впливу в Криму і на Північно - Західному Кавказі, підбурювала кримських татар і ногайців до набігам на суміжні території та організовувала змови проти проросійськи налаштованих ханів, що і призвело уряд до заходів по приєднанню Криму. Ці дії Росії викликали невдоволення султана. Тим більше, що вже в 1784г. з метою послабити турецьке впливу з Кубані в приуральських степи були переселені ногайці, до цього неодноразово порушували присягу на вірність російській цариці.
З 1787р. Туреччина стала відкрито порушувати умови Кючук - Кайнарджійського договору і за підтримки Англії почала готуватися до війни. В цей час, заручившись підтримкою фаворита Катерини II, світлого князя Г.А.Потемкина, старшини колишнього Запорізького Війська с.Біла, З.Чепега, А.Головатий в Кременчуці вручили імператриці прохання з клопотанням відтворити військо на нових умовах. Момент для подачі прохання був обраний сприятливий. Насувалася чергова війна з Туреччиною, і уряд Катерини II шукало можливості посилення російської армії людьми, знаючими театр військових дій і здатних воювати на морі і суші.
У 1790. створене з волі Катерини II військо, назване Військом вірних козаків чорноморських було поселено прямо біля театру військових дій на землях між річками Бугом і Дністром. Однак ця територія юридично не була закріплена за військом. Чорноморці гостро відчували всі негаразди свого становища і хиткість прав на заселені ними землі. Козача старшина неодноразово клопотала перед урядом Катерини II про виділення їм нових земель і перш за все на Тамані.
Слідом за флотилією на Кубань вирушив загін козаків у складі 2 піших полків і сімейних козаків. Вони рухалися сухим шляхом з Слободзеї через Крим і, переправившись через Керченську протоку, досягли кубанського берега, залишившись зимувати біля Темрюка. На чолі цієї групи чорноморців стояв полковник І.Кордовскій.
Наступила негода, стомленість переселенців змусила кошового отамана З.Чепегу залишитися зимувати на Єйській косі. Ранньою весною 1793г. ця група чорноморців рушила в Карасунский Кут на місце, де пізніше буде заснований Катеринодар.
Крім того, для самотніх без сімейних козаків в Єкатеринодарської фортеці були побудовані однойменні курені зі своїми отаманами. Місцями для проштовхування селищ обрані були берега степових річок, урочищ.
І тим відсутність багато курінні селища опинилися в багнистих і не придатних для господарської діяльності місцях. Доводилося переносити їх на нові місця, далеко від початкового поселення.
З переселенням чорноморців на Кубань відразу ж виявилося нечисленність війська як для заселення і господарського освоєння, так і для охорони кордону з горянами. Великий край і величезна по протяжності кордонна лінія вимагали значно більшої населення ніж прийшло на Кубань. За клопотанням отамана Чорноморського козачого війська Ф.Я.Бурсака в 1809г. почалося переселення козаків з Малоросії. Це було організоване переселення зі схвалення царських властей. Військо робило переселенцям допомогу продовольством, лісом для будівель і надавало на 3 роки пільгу від служби.
З 1809 по 1811р. на Кубань переселилося з Полтавської і Чернігівської губернії 41тис. 534 чол. В основному вони розселилися по курінним селищам в безпечної місцевості по далі від кордону. Переселялися козаки, однодворці, цілими сім'ями, селами. Це було істотне збільшення населення краю. Однак нові не сприятливі кліматичні умови, масова захворюваність, висока смертність населення Чорноморії вже через 10 років знову поставили питання про новий переселення. Уряд Росії проводило політику по заселенню приєднаних земель, так як це відповідало його всередині політичним і зовнішньополітичним цілям.
З 1821 по 1825гг. в Чорноморію все також з Полтавської і Чернігівської губернії переселилося 8 тис. 623 сім'ї загальною чисельністю 48тис. 392чел. Вони прибули на 15тис. 770 підводах і пригнали худоби 29тис. 577голов. Вони розселилися не тільки в старих курінних селищах, а й утворили 18 нових: Петрівське, Нововельчковское, Павлівське, Новодерев'янківська, Новомінська і ін. Настільки значне прибуття переселенців не тільки сприяло зростанню населення краю, полегшило військові тяготи козаків і сприяло економічному освоєнню Кубані.
Малоросійські козаки швидко влилися до складу перших поселенців так як були близькі етнічно чорноморців: по вірі, культурі, традиціям, сприяли зміцненню сімейного побуту. У 1848 -1849гг. про схвалення царського уряду в Чорноморію переселилося 14тис. 227чел. Це були вихідці з Харківської, Чернігівської, Полтавської губернії.
Крім, переселень організованих владою населення Чорноморії постійно поповнювалося в обхід царського законодавства в обстановці переслідування центральних і місцевих властей. Це були селяни-кріпаки різного роду юридично вільні люди шукали тут полегшення свого становища. Втікачі кріпосні становили найбільш виражений елемент народної колонізації краю.
Переселення на Кубань організовані урядом, визначили постійне зростання населення краю. Змінилося співвідношення чоловічого і жіночого населення. Якщо в 1795 населення Чорноморії налічувало 16тис. 534 душі чоловічої статі (75%) і 5 тис.526 жіночої статі (25%) до 1860р. населення Чорноморського козачого війська 174 тис. 054 чол. У тому числі 87тис. 882 (51% чоловіків) і 86тис. 172 (49% жінок). Тепер вже на ряду з міграцією природний приріст починає відігравати певну роль в формування населення. З 1851 по 1860гг. в Чорноморії народилося 73тис.620.чел, а померло 49тис.684чел, тобто природний приріст населення склав 23тис.936 чол.
Заснування міста Катеринодара!
Одночасно з містом для його безпеки і охорони на березі Кубані була зведена Єкатеринодарська фортеця з розташованим в ній гарнізоном козаків. Катеринодар був заснований як військово - адміністративний центр Чорноморського козачого війська, кордонної лінії, військових земель. Він заснований і заселений був виключно чорноморськими козаками.
На ряду з військово - адміністративними функціями Катеринодар грав важливу роль в господарському, економічному розвитку краю. З весни 1794р. тут почали проводиться ярмарки: Благовіщенська, Троїцька, Преображенська, Покровська, створений мінової двір для торгівлі з горцями. Місто Катеринодар стає поступово важливим культурним центром краю. У ньому розташовувалися Духовне управління, навчальні заклади. З 1811р. почав свою діяльність Військовий співочий хор. У Катеринодарі - столиці поряд з Військовим Урядом розташовувалися інші установи, перетворюючи його в головний адміністративний центр Кубані.
Прикордонна служба чорноморський козаків.
Прикордонна служба, її організація і готовність забезпечити безпеку краю зажадали перетворень в самій системі військової служби. До 1800 р. в Чорноморії не було інших військ крім козачих. Потрібно було посилити кордон, і з цього з куренів посилалися необхідні сили. Був потрібен полк для відправки на війну поза військовий території, такий полк формувався, а після повернення розформовувався. З 1800 р. в Чорноморському козацькому війську були сформовані 10 піших і 10 кінних полків. Це упорядкував несення кордонної служби козаками. Для зручності управління і швидкого реагування на дедалі частіші набіги горців кордонна лінія поділялася на кілька частин зі своїм начальником на чолі. У 1806р. на охорону кордону несли службу 2811 козаків, в тому числі 2170 кінних, і 641 піший.
Особливу роль в охороні кордону грали піші козаки пластуни. Ще в Запоріжжі пластуни були розвідниками спостерігали за пересуванням противника. У Запорізькій Січі існував Пластунівський курінь, який називався за родом діяльності козаків, які його складають. Ця назва зберіг курінь і при переселенні на Кубань. В Чорноморії пластуни були основною силою на кордонної лінії. Їх розподіляли по кордонам, посилаючи на найнебезпечніші ділянки кордону, де противник міг переправиться через Кубань.
Ніколи ще адиг не були в настільки складному становищі, як в умовах суперництва Англії і Росії на Кавказі. У цьому суперництві слід бачити головну небезпеку, що загрожувала горянам. Витягуючи тимчасові вигоди з англо - російського протистояння на Північно - Західному Кавказі, адиг не змогли зрозуміти всю серйозність цього суперництва, в якому одна зі сторін їх же зусиллями і на їх же землях домагалася розвитку повномасштабної війни. Тепер вже військові дії відбувалися не тільки на Чорноморській кордонної лінії. але на всіх землях, заселених Адигеї. Аж до 50-х років Чорноморська кордонна лінія відігравала важливу роль в захисті земель, заселених чорноморськими козаками. Пильно охороняючи кордон, гинули тисячі козаків, показуючи справжній приклад служіння Батьківщині.
Кремі прикордонної служби чорноморські козаки брали участь у війнах і походах російської армії в першій половині Х? Х ст.
Адміністративно - територіальний поділ і церковне управління Чорноморії в кінці ХV. - першій половині Х? Хвв.
З переселенням на Кубань Чорноморського козачого війська, заселені їм землі склали особливу адміністративно територіальну одиницю - Землю Чорноморського війська або Чорноморію з центром в Катеринодарі. Створене 1787р. з частини запорізьких козаків Чорноморське військо було поселено між Бугом і Дністром і підпорядковані обласним Таврійському губернатору. Це підпорядкування зберігалося і після переселення Чорноморського війська на Кубань.
В обов'язки окружних правлінь, а вони виконували роль розшукових початків входили поліцейські функції, охорона встановленого в війську порядку, контроль за розміщенням переселенців, дотримання законності, збір і облік населення, а так само припинення прийому втікачів на військовий території. На підставі рапортів окружних правлінь про чисельність і рух населення складалися демографічні розділи Статистичних оглядів і річні звіти отаманів Чорноморського козачого війська.
Відбуваються зміни і в адміністративно - територіальний устрій Чорноморії. Відповідно до указу від 20 травня 1802р. військові землі поділялися на чотири земських розшукових начальства: Донецьку і Харківську, Єйське, Бейсузького, Таманський. Григорівський округ скасовувався і його селища включалися в Бейсузького і Єйське начальства.
В адміністративно - територіальному відношенні з 1842р. Черноморов поділялася на три округи. Таманський з окружним правлінням в ст.Петровской. Округ налічував в цей час 21станіцу з населенням 19 тис. 334 людини. Єкатеринодарський округ нараховував 20 станиць з населенням 21тис. 064чел. Єйське окружне правління розташовувалося в ст.Уманской. На території округу розміщувалося 19 станиць з населенням в 19тис 083чел. Землі скасованого Бейсузького округу включалися в Екатрінодарскій і Єйський округу. Цей поділ на округи зберігалося до 1860 р.
Запорізькі, а потім Чорноморські козаки протягом століть сповідували Православну Віру і були її стійкими захисниками в усі часи.
Чорноморські козаки, переселившись на Кубань, поклали початок утвердженню православної церкви в краї. На Тамань була доставлена козаками Покровська похідна церква. У перший час на чолі духовенства стояв військовий протоієрей. Протоієрею Чорноморії було підпорядковане військове і парафіяльне духовенство, а також чоловічий Екатерино - Лебяженскій монастир.
У 1800 р. замість одноосібної влади протоієрея було створено Донецьку і Харківську духовне правління, очолюване протоієреєм і стало першою, практично головною духовною інстанції Чорноморії. Військове Уряд, та й царські влади приділяли серйозну увагу посиленню впливу православної церкви, всіляко підтримуючи діяльність православного духовенства.
Ще в кінці ХV. в. царський уряд починає проводити політику на приведення у відповідність єпархіальних кордонів губернським. Необхідність забезпечити контроль губернської влади над єпархіальним управлінням і встановити пряму і швидку зв'язок цивільної та церковної влади зумовило перерозподіл єпархіальних кордонів. Церковне управління Чорноморії було наближено до місцевого адміністративним поділом. У поуездном і окружному масштабі церкви очолювалися духовними правліннями, що знаходяться в підпорядкуванні єпархіального владики, а ті в свою чергу були підпорядковані Святому Синоду. До 1813г. в Чорноморії за свідченням Катеринославського Владики Іова на 8090 дворів доводилося 38церквей.