У той же самий ранок на дачі на Кам'яному острові сидить і шиє молода дама, наспівуючи жваву і сміливу французьку пісеньку про робочих людей, яких звільнить знання. Звуть її Віра Павлівна. Служниця приносить їй листа, прочитавши яке Віра Павлівна ридає, закривши обличчя руками. Увійшовши молода людина намагається її заспокоїти, але Віра Павлівна невтішна. Вона відштовхує парубка зі словами: «Ти в крові! На тобі його кров! Ти не винен - я одна ... »У листі, отриманому Вірою Павлівною, йдеться про те, що пише його сходить зі сцени, тому що занадто любить« вас обох »...
Трагічної розв'язки передує історія життя Віри Павлівни. Дитинство її пройшло в Петербурзі, в багатоповерховому будинку на Гороховій, між Садової та Семенівським мостом. Батько її, Павло Костянтинович Розальський - керуючий будинком, мати дає гроші під заставу. Єдина турбота матері, Марії Олексіївни, по відношенню до Вірочці: швидше видати її заміж за багатого. Недалека і зла жінка робить для цього все можливе: запрошує до дочки вчителя музики, наряджає її і навіть водить в театр. Незабаром красиву смагляву дівчину зауважує хазяйський син, офіцер Сторешніков, і тут же вирішує спокусити її. Сподіваючись змусити Сторешникова одружитися, Марія Олексіївна вимагає, щоб дочка була до нього прихильною, Вірочка ж всіляко відмовляється від цього, розуміючи справжні наміри ловеласа. Їй вдається сяк-так обманювати мати, вдаючи, що вона заманює залицяльника, але довго це тривати не може. Положення Верочки в будинку стає абсолютно нестерпним. Дозволяється ж воно несподіваним чином.
До Верочкіному братові Феде запрошений вчитель, студент-медик випускного курсу Дмитро Сергійович Лопухов. Спочатку молоді люди ставляться один до одного насторожено, але потім починають розмовляти про книжки, про музику, про справедливе способі мислення і незабаром відчувають прихильність один до Друга. Дізнавшись про тяжке становище дівчини, Лопухів намагається їй допомогти. Він шукає їй місце гувернантки, яке дало б Верочке можливість оселитися окремо від батьків. Але пошуки виявляються безуспішними: ніхто не хоче брати на себе відповідальність за долю дівчини, якщо вона втече з дому. Тоді закоханий студент знаходить інший вихід: незадовго до закінчення курсу, щоб мати достатньо коштів, він залишає навчання і, зайнявшись приватними уроками і переведенням підручника географії, робить Верочке пропозицію. В цей час Верочке сниться перший її сон: вона бачить себе випущеної з сирого і темного підвалу і розмовляє з дивовижною красунею, яка називає себе любов'ю до людей. Вірочка обіцяє красуні, що завжди буде випускати з підвалів інших дівчат, замкнених так само, як були замкнені вона
Молоді знімають квартиру, і життя їх йде добре. Правда, квартирної господині здаються дивними їх відносини: «миленька» і «миленький» сплять в різних кімнатах, входять один до одного тільки після стуку, не відображаються один одному неодягненими і т. П. Верочке насилу вдається пояснити господині, що такими і повинні бути відносини між подружжям, якщо вони не хочуть набриднути один одному.
Віра Павлівна читає книжки, дає приватні уроки, господарює. Незабаром вона затіває власне підприємство - швейну майстерню. Дівчата працюють в майстерні не за наймом, а є її співвласниця і отримують свою частку від доходу, як і Віра Павлівна. Вони не лише трудяться разом, але разом проводять вільний час: їздять на пікніки, розмовляють. У другому своєму сні Віра Павлівна бачить поле, на якому ростуть колосся. Вона бачить на цьому полі і бруд - вірніше, дві бруду: фантастичну і реальну. Реальна бруд - це турбота про найнеобхідніше (така, якою завжди була обтяжена мати Віри Павлівни), і з неї можуть вирости колосся. Фантастична бруд - турбота про зайву і непотрібному; з неї нічого путнього не виростає.
У подружжя Лопухово часто буває кращий друг Дмитра Сергійовича, його колишній однокурсник і духовно близька йому людина - Олександр Матвійович Кірсанов. Обидва вони «грудьми, без зв'язків, без знайомств, прокладали собі дорогу». Кірсанов - людина вольова, чоловіка-жавного, здатний і на рішучий вчинок, і на тонке почуття. Він скрашує розмовами самотність Віри Павлівни, коли Лопухов буває зайнятий, возить її в Оперу, яку обидва люблять. Втім, незабаром, не пояснюючи причин, Кірсанов перестає бувати у свого друга, чим дуже ображає і його, і Віру Павлівну. Вони не знають справжньої причини його «охолодження»: Кірсанов закоханий в дружину друга. Він знову з'являється в будинку, тільки коли Лопухов занедужує: Кірсанов - лікар, він лікує Лопухова і допомагає Вірі Павлівні доглядати за ним. Віра Павлівна знаходиться в повному сум'ятті: вона відчуває, що закохана в одного свого чоловіка. Їй сниться третій сон. У цьому сні Віра Павлівна за допомогою якоїсь невідомої жінки читає сторінки власного щоденника, в якому сказано, що вона відчуває до чоловіка подяку, а не те тихе, ніжне почуття, потреба якого так в ній велика.
Рахметов приносить Вірі Павлівні записку від Лопухова, прочитавши яку вона робиться спокійною і навіть веселою. Крім того, Рахметов пояснює Вірі Павлівні, що несхожість її характеру з характером Лопухова було занадто велике, тому вона і потягнулася до Кірсанова. Заспокоїти після розмови з Рахметова, Віра Павлівна їде в Новгород, де через кілька тижнів вінчається з Кірсанова.
Про відмінності характерів Лопухова і Віри Павлівни йдеться і в листі, який вона невдовзі отримує з Берліна, Якийсь студент-медик, нібито хороший знайомий Лопухова, передає Вірі Павлівні його точні слова про те, що той став відчувати себе краще, розлучившись з нею, бо мав схильність до усамітнення, яке ніяк не можна було за життя з товариською Вірою Павлівною. Таким чином, любовні справи влаштовуються на втіху. Сімейство Кірсанових має приблизно такий же спосіб життя, що перш сімейство Лопухово. Олександр Матвійович багато працює, Віра Павлівна їсть вершки, приймає ванни і займається швейними майстернями: їх тепер у неї дві. Точно так же в будинку існують нейтральні і ненейтральні кімнати, і в ненейтральні кімнати подружжя може зайти тільки після стуку. Але Віра Павлівна зауважує, що Кірсанов не просто надає їй вести той спосіб життя, який їй подобається, і не просто готовий підставити їй плече у важку хвилину, але і жваво цікавиться її життям. Він розуміє її прагнення займатися якоюсь справою, «якого не можна відкласти». За допомогою Кірсанова Віра Павлівна починає вивчати медицину.
Незабаром їй сниться четвертий сон. Природа в цьому сні «ллє аромат і пісню, любов і млість в груди». Поет, чоло і думка якого осяяні натхненням, співає пісню про сенс історії. Перед Вірою Павлівною проходять картини життя жінок в різні тисячоліття. Спочатку жінка-рабиня кориться своєму панові серед наметів номадів, потім афіняни поклоняються жінці, все-таки не визнаючи її рівною собі. Потім виникає образ прекрасної дами, заради якої бореться на турнірі лицар. Але він любить її тільки до тих пір, поки вона не стає його дружиною, тобто рабинею. Потім Віра Павлівна бачить замість обличчя богині власне обличчя. Риси його далекі від досконалості, але воно осяяне сяйвом любові. Велика жінка, знайома їй ще за першим сну, пояснює Вірі Павлівні, в чому сенс жіночої рівноправності і свободи. Ця жінка являє Вірі Павлівні та картини майбутнього: громадяни Нової Росії живуть в прекрасному будинку з чавуну, кришталю і алюмінію. З ранку вони працюють, увечері веселяться, а «хто не напрацювався вдосталь, той не приготував нерв, щоб відчувати повноту веселощів». Шляхово-дітельніца пояснює Вірі Павлівні, що це майбутнє слід любити, для нього слід працювати і переносити з нього в даний все, що можна перенести.
Потрібно завантажити сочінененіе? Збережи - »Переказ роману Чернишевського« Що робити? ». І в закладках з'явилося готове твір.
Більше творів з цієї рубрики
Замовити роботу
Геній слова А. С. Пушкін
Балашов Н. І. Вільям Блейк Вільям Блейк (1757. "
Твори В. А. Жуковського
Блейзізен С. Fra "Джерело: Історія всесвітньої."
Алташіна В. Д. Діалог і діалогізм в романах. "
Творчість М. Ю. Лермонтова
Борисов Л. Під прапором Катріони. Частина. "
Цвейг С. Бальзак. XXII. "
Творчість Н. В. Гоголя
Асоян А. А. Доля "Божественної комедії". "
Статистика сайту
Генії мистецтва слова - золотий вік російської літератури. Опис: Пушкін, Лермонтов, Толстой, Некрасов. Романтизм і реалізм в російській літературі.