Звернення до витоків виникнення педагогічної професії показує, що стихійно протікали в її рамках диференціація і інтеграція привели спочатку до розмежування, а потім і до явного протиставлення навчання, виховання і розвитку: учитель навчає, а вихователь виховує і розвиває. Але вже до середини XIX ст. в працях прогресивних педагогів все частіше і частіше стали зустрічатися обгрунтовані аргументи на користь об'єктивного єдності навчання, виховання і розвитку особистості. Найвиразніше ця точка зору була висловлена в педагогічних поглядах І. Ф. Гербарта, який відзначав, що навчання без морального освіти є засіб без мети, а моральне освіту (або освіту характеру) без навчання є мета, позбавлена кошти. Більш глибоко ідея цілісності педагогічного процесу була виражена К. Д. Ушинського. Він розумів її як єдність адміністративного, навчального та виховного елементів навчальної діяльності і вважав, що від комбінації основних елементів будь-якої школи найбільше залежить її виховна сила, без якої вона є декораціями, що закривають від непосвячених пробіл в громадському вихованні.
Прогресивні ідеї К. Д. Ушинського знайшли своє відображення в працях його послідовників Н. Ф. Бунакова, П. Ф Лесгафта, В. П. Вахтерова та інших. Особливе місце в ряду дослідників педагогічного процесу займає П. Ф. Каптерев. Загальноосвітній курс школи, за його задумом, був покликаний забезпечити правильне співвідношення між освітою і вихованням в цілях всестороннього вдосконалення особистості громадянина.
Однак, починаючи з 30-х років, основні зусилля педагогів були спрямовані на поглиблене вивчення навчання, виховання і розвитку як відносно самостійних процесів.
Важливий внесок у розвиток цілісності педагогічного процесу в умовах вищої військової школи внесений А. В. Барабанщикова, В. І. Вдовюк, В. П. Дивидовим, Н. С. Кравчун, І. Д. Ладанова, Н. Ф. Феденко, Л . Ф. Залізняком та іншими вченими. Ними була обгрунтована структура цілісного педагогічного процесу у військовому вузі, що включає навчання, виховання, розвиток (розумовий і фізичний) і психологічну підготовку майбутніх офіцерів.
Розглянемо сутність і особливості педагогічного процесу як цілісного явища.
Цілісність - синтетичне якість педагогічного процесу, що характеризує вищий рівень його розвитку, результат стимулюючих свідомих дій і діяльності суб'єктів, що функціонують в ньому.
Цілісного педагогічного процесу притаманне внутрішнє єдність складових його компонентів, їх гармонійна взаємодія. У ньому безперервно відбувається рух, подолання протиріч, перегрупування взаємодіючих сил, утворення нової якості.
Цілісний педагогічний процес у військовому вузі передбачає таку організацію життєдіяльності курсантів і слухачів, яка відповідала б їх життєвим інтересам і потребам, надавала б збалансоване вплив на всі сфери особистості: свідомість, почуття, волю та ін.
Будь-яка діяльність, наповнена морально-естетичними елементами, що викликає позитивні переживання і стимулююча мотиваційно-ціннісне ставлення до навколишньої дійсності, відповідає вимогам цілісного педагогічного процесу.
Цілісний педагогічний процес у військовому вузі не зводимо до єдності процесів навчання, виховання, особистісного розвитку і психологічної підготовки, об'єктивно функціонують як частина і ціле. Не може він розглядатися і як єдність процесів розумового, морального, естетичного, фізичного та інших видів виховання як зворотне зведення в єдиний потік механічно вирваних частин з єдиного цілого. Є єдиний і неподільний педагогічний процес, який зусиллями військових педагогів повинен постійно наближатися до рівня цілісності через розв'язання суперечності між цілісністю особистості курсанта (слухача) та спеціально організованими впливами на нього педагогів.
Основні аспекти цілісності педагогічного процесу.
У змістовному плані цілісність педагогічного процесу у військовому вузі забезпечується відображенням у назві місії і змісті освіти досвіду, накопиченого людством у взаємозв'язку його чотирьох елементів: знань, в тому числі про способи виконання дій; умінь і навичок; досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного і вольового ставлення до навколишнього світу. Реалізація основних елементів змісту освіти - не що інше, як реалізація єдності освітніх, розвиваючих і виховних функцій педагогічного процесу, а також функцій психологічної підготовки.
В організаційному плані педагогічний процес у військовому вузі набуває властивість цілісності, якщо забезпечується єдність лише відносно самостійних процесів-компонентів:
- процесу освоєння, проектування і конструювання змісту освіти та навчально-матеріальної бази;
- процесу ділової взаємодії педагогів і учнів за змістом освіти, засвоєння якого навчаються і є основною метою цієї взаємодії;
- процесу взаємодії педагогів і учнів на рівні особистісних відносин (неформальне спілкування);
- процесу освоєння курсантами та слухачами змісту освіти без безпосередньої участі педагога (самоосвіта і самовиховання);
- процесу психологічної підготовки учнів з метою формування у них позитивного ставлення до військового праці, захопленості, внутрішньої готовності до подолання труднощів, пов'язаних з діяльністю офіцера в мирний і воєнний час, що відповідає емоційно-вольової стійкості.
Всі перераховані аспекти охоплюють педагогічний процес в його цілісності. Тепер розглянемо, як виявляється це якісне своєрідність педагогічного процесу через його закони і закономірності.
Педагогічний процес в військовому вузі - це складний, суперечливий, багатоступінчастий процес. На нього впливають найрізноманітніші чинники - внутрішні і зовнішні, об'єктивні і суб'єктивні, довготривалі і ситуативні, - тому в цьому процесі своєрідно проявляються закони і закономірності різного рівня і порядку. Вищий рівень складають найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. У педагогічному процесі своєрідно проявляються закономірності розвитку суспільства, формування особистості і колективу, пізнавальної діяльності та ін. І, звичайно, йому притаманні педагогічні закономірності, комплексно виражають найбільш істотні зв'язки і відносини цього процесу.
Зупинимося лише на специфічних педагогічних закономірностях.
Провідною з них є єдність виховання (самовиховання), навчання (самоосвіти), психологічної підготовки та особистісного розвитку.
Єдність виховання (самовиховання), навчання (самоосвіти), психологічної підготовки і розвитку не означає їх тотожність. Кожен з цих процесів має свою якісну визначеність. Ефективність педагогічного процесу в більшій мірі залежить від врахування специфіки всіх його сторін, глибокого розуміння усіма суб'єктами їх сутності та особливостей.
Єдність складових частин педагогічного процесу у військовому вузі не виникає стихійно, його досягнення вимагає наполегливих, систематичних зусиль з боку всіх учасників. Важливо також, що тільки забезпечення зазначеного єдності в практиці навчальної та виховної роботи веде до досягнення спільної мети педагогічного процесу - всебічної підготовки майбутнього офіцера до успішного вирішення покладених на нього професійних завдань.
Однією зі специфічних закономірностей педагогічного процесу є відповідність організованих впливів викладачів і всіх суб'єктів педагогічного процесу характеру діяльності учнів, їх духовним потребам, пізнавальним і фізичним можливостям, ступеня згуртованості курсантського колективу. Ця закономірність виражає спрямованість дій усіх суб'єктів педагогічного процесу, прагнення врахувати внутрішні сили курсантів і слухачів. Їх діяльність, з одного боку, повинна максимально відповідати завданням, що розв'язуються навчальної групою, а з іншого боку - індивідуальним і груповим особливостям її членів, їх індивідуальної та групової діяльності, фізичним і інтелектуальним можливостям, рівню навченості і вихованості.
Розкриваючи взаємодія суб'єктів і об'єктів педагогічної діяльності у військовому вузі, слід підкреслити, що головна особливість, своєрідність об'єктів полягає в тому, що вони одночасно є суб'єктами навчальної та виховної діяльності. Тому одна з основних завдань військових викладачів на всіх етапах формування особистості курсанта (слухача) - допомогти йому знайти себе, активно включитися в усі сфери життя і діяльності навчального колективу, сформувати активну громадянську позицію. Поряд з цим суб'єкт впливу - педагог - в ході взаємодії з учнями не тільки навчає і виховує їх, а й сам виховується, навчається, набуває нових якостей, удосконалює свою педагогічну майстерність.
Наступною педагогічної закономірністю є моделювання (відтворення) в навчальному процесі умов майбутньої професійної діяльності фахівців. Ця закономірність вимагає, щоб педагогічний процес у військовому вузі відповідав її особливостям і характеру. При моделюванні майбутньої діяльності фахівців ФАПСИ (ФПС, МВС), як свідчить досвід, особливу увагу доцільно приділити створенню складної, напруженої обстановки, подолання умовностей і спрощень на заняттях.
Все закономірності педагогічного процесу взаємопов'язані між собою, виявляються через масу випадковостей, що істотно його ускладнює. Разом з тим, виступаючи у вигляді стійких тенденцій, ці закономірності чітко визначають напрямки роботи військових педагогів і учнів, вихователів і виховуваних.
В контексті цілісного педагогічного процесу В.А. Сластенін виділяє дві групи принципів: організації педагогічного процесу і керівництва діяльністю учнів [74].