Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Моральна свідомість вчителя представляє діалектичну сукупність етичних знань, моральних почуттів, переконань, волі і ідеалів, що визначають його моральні відносини, вчинки і професійні дії (Л.Л.Шевченко). Моральна свідомість вчителя - частина морального світу, який проявляється в свідомості, діяльності та відносинах. Його можна визначити і як частина моральної культури особистості. характеризує рівень морального розвитку людини.
Моральна культура особистості педагога - це цілісна система елементів, що охоплює:
Ø культуру почуттів (здатність до морального резонансу, співпереживання),
Ø культуру поведінки. характеризує конкретний спосіб здійснення в моральній практиці помислів, знань і почуттів, ступінь їх перетворення в повсякденну норму вчинку,
Ø етикет як рівень прихильності правилам, який регламентує форму, манери, стиль, тон спілкування.
У структуру моральної свідомості педагога включаються:
· Моральні (етичні) погляди,
· Моральні почуття, які відображають моральні відносини, що виникають в процесі навчання і виховання дитини.
· Ідеали дитинства, отроцтва, юності,
· Принципи діалогової взаємодії вчителя з учнями,
· Усвідомлення свого професійного обов'язку,
· Осмислення для себе понять честі, гідності, професійної совісті вчителя,
Переконання (ідеали) педагога. Переконання є центральним елементом свідомості та самосвідомості особистості. Вони характеризуються упевненістю особистості в тому, що придбані ним знання, погляди, принципи, ідеали є істинними і відповідають його життєвим цілям і прагненням (С.Б.Елканов).
Переконання за своєю суттю має трикомпонентну структуру:
ü пізнавальний компонент (глибоке знання предмета (теми) розмови),
ü емоційно - мотиваційний компонент (ставлення до цього знання),
ü вольовий компонент (готовність діяти відповідно зі знанням і бажанням).
Таким чином, переконання являють собою ідеї, якими педагог оволодів настільки, що вони вже самі володіють особистістю і керують її практичними діями і поведінкою. Без твердих педагогічних переконань не може бути віри в можливість вдосконалення особистості дитини.
Моральні почуття педагога.
Провідними моральними почуттями педагога є:
· Професійна відповідальність за життя, здоров'я і розвиток дитини,
· Довіру і повагу до учнів.
Ш. Амонашвілі - продовжувач ідей гуманної педагогіки. Принципи гуманної педагогіки: любити дитину; олюднювати середовище, в якому живе дитина; проживати в дитині своє дитинство.
Ш. Амонашвілі, продовжуючи розвивати гуманістичну педагогіку, висунув три основні принципи своєї життєствердною, гуманної, гармонійної педагогічної діяльності:
Любити дитину. Любов - це людське сонце. Учитель повинен випромінювати людську доброту і любов, без яких неможливо виховувати гуманну душу в людині. Педагогіка любові не терпить грубості, тиску, обмеження гідності, ігнорування життя дитини.
Олюднювати середовище, в якій живе дитина. Це означає увагу до всіх сфер спілкування дитини з метою забезпечення йому душевного комфорту і рівноваги. Ніщо не повинно дратувати дитини, народжувати в ньому страх, невпевненість, відчай, приниженість. Прожити в дитині своє дитинство. Це надійний шлях для того, щоб хлопці довірилися вчителю, оцінили доброту його душі, прийняли його любов. Одночасно це і шлях пізнання життя дитини.
9 Вчинок як вихідний момент моральної поведінки вихованця в різних життєвих ситуаціях. Шляхи формування у особистості звички до обмірковування своєї поведінки.
Моральний розвиток особистості проходить три стадії (Колберг С.):
• доморальний рівень - дитина виконує вимоги зі страху покарання,
• конвенціальний рівень - дотримання моралі визначається прагненням належати групі, суспільству; відповідати їх вимогам з метою самозбереження (орієнтація на підтримку встановлених правил і формального порядку),
• автономний рівень - особистість добровільно обирає моральну поведінку, так як має тверді переконання, що жити в суспільстві треба відповідно до норм, прийнятих цим товариством; свобода вибору обмежується моральними рамками і совістю індивідуума
11) Педагогічна мораль це система моральних вимог, що пред'являються кучітелю в його відношенні до самого себе, до своєї професії, до суспільства, до дітей і решті учасників навчально-виховного процесу.
Педагогічні працівники зобов'язані:
1) здійснювати свою діяльність на високому професійному рівні, забезпечувати в повному обсязі реалізацію викладаються навчальних предмета, курсу, дисципліни (модуля) відповідно до затвердженої робочої програми;
2) дотримуватися правові, моральні та етичні норми, слідувати вимогам професійної етики;
3) поважати честь і гідність учнів та інших учасників освітніх відносин;
4) розвивати в учнів пізнавальну активність, самостійність, ініціативу, творчі здібності, формувати громадянську позицію, здатність до праці і життя в умовах сучасного світу, формувати в учнів культуру здорового і безпечного способу життя;
5) застосовувати педагогічно обгрунтовані і забезпечують високу якість освіти форми, методи навчання та виховання;
6) враховувати особливості психофізичного розвитку учнів і стан їх здоров'я, дотримуватися спеціальні умови, необхідні для отримання освіти особами з обмеженими можливостями здоров'я, взаємодіяти при необхідності з медичними організаціями;
7) систематично підвищувати свій професійний рівень;
8) проходити атестацію на відповідність займаній посаді в порядку, встановленому законодавством про освіту;
9) проходити відповідно до трудового законодавства попередні при вступі на роботу і періодичні медичні огляди, а також позачергові медичні огляди у напрямку роботодавця;
10) проходити у встановленому законодавством Укаїни порядку навчання та перевірку знань і навичок в галузі охорони праці;
11) дотримуватися статуту освітньої організації, положення про спеціалізований структурний освітньому підрозділі організації, що здійснює навчання, правила внутрішнього трудового розпорядку