У статті розглянуті питання патентування способів терапевтичного та хірургічного лікування, а також способів діагностики людини. Проаналізовано аргументи «за» і «проти» патентної охорони даних винаходів.
Аналіз політики країн світового співтовариства щодо патентування способів терапевтичного та хірургічного лікування, а також способів діагностики людини дозволяє виділити два принципово різних підходи до вирішення цього питання.
Так, в більшості європейських країн таким винаходам не надається патентна охорона. Основні аргументи зводяться до наступного:
• медична допомога не може бути поставлена в залежність від волі власника патенту;
• способи терапевтичного та хірургічного лікування, а також способи діагностики людини не можуть вважатися відповідними такій умові патентоспроможності винаходу, «як промислова придатність» в зв'язку з тим, що сама медицина не відноситься до промисловості [1].
Патентоспроможний винахід відповідно до міжнародних договорів і законодавства більшості країн світу має відповідати трьом умовам патентоспроможності: новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності.
Однак в ряді країн, наприклад, в США, Японії, Австралії, Російської Федерації та інших країнах СНД патентна охорона таким винаходам надається.
В даний час не припиняються дискусії про те, наскільки обгрунтовано виняток способів лікування з кола винаходів, яким може бути надано патентна охорона.
Розглянемо аргументи фахівців щодо патентування способів терапевтичного та хірургічного лікування, способів діагностики людини.