освіту для самореалізації людини в житті, для особистої кар'єри; освіту в інтересах суспільства; освіту для виробництва
вчення навчаються як обов'язок; діяльність педагога як виконання професійного обов'язку
зацікавленість учнів у навчанні, задоволення від досягнення результатів зацікавленість педагога в розвитку учнів, задоволення від спілкування з ними
- навчаються приймають на себе відповідальність за своє вчення;
- спрямованість навчання на придбання наукових знань; - вчення в молодості як «запас на все життя»
Позиції учасників навчального процесу
- педагог передає знання; - педагог над учнями
- педагог створює умови для самостійного навчання; - педагог разом з учнями, взаємне партнерство
- демократичний і егалітарний (побудований на рівність) методи; - динамічна структура навчальних дисциплін; - динамічні форми організації навчального процесу; - акцент на самостійну роботу учнів
- основним засобом навчання є навчальна книга
- навчальна книга доповнюється наймогутнішими ресурсами інформаційно-телекомунікаційних систем і ЗМІ
Контроль і оцінка
- контроль і оцінка здійснюються переважно педагогом
- зміщення акценту на самоконтроль і самооцінку учнів
9. Поліпарадігмальность як парадигма сучасної педагогіки.
Сьогодні в науці допускається співіснування різних парадигмальних установок (поліпарадігмальності) в одних і тих же умовах обр-я при визначальної ролі однієї з парадигм.
Поліпарадігмальность передбачає співіснування кількох методол-их систем, в рамках кіт. шикуються цілісні, закінчені моделі ОП, виражені в формі пед. теорій, технологій, систем ОІВ що визнається багатьма вченими (І. Г. Фомічова, І. А. Колесникова, О. Г. Прикота, Г. Б. Корнетов і ін.).
Принцип поліпарадігмальності хар-ся в пед-ке слід. положеннями:
* Орієнтація пр-в соціалізації і індивідуалізації особистості на різні парадигмальні установки;
* Использ-е разл. парадигм на стратегічному (идеол-м) і оперативному рівнях одним педагогом;
* Залежність вибору педагогом парадигми від рівня сформир-ти мотивації навчання шк-в (пасивної і активної установки на власну интелл-е розвиток);
* Поєднання елементів разл. парадигм в рамках конкретної технології освіти;
* Існування всередині кожної парадигми приватних парадигм, кожної з кіт. притаманний свій, спеціфіч.набор представл-й про цілі, зміст та ін. ВіО
Сьогодні можна говорити про існування 2х основних парадигм в суч. освіті: формує (традиційної) та особистісно орієнтованої (гуманістичної), кожній з яких властивий свій, специфічний набір приватних парадигм, що описують уявлення про мету, зміст і процесі виховання і навчання.
Мета ОП: Оволодіння знаннями, формую. особистості із заданими властивостями
Націлену рекламу-е цінності: ЗУН востреб-е "соц. Замовленням"
Роль обуч-го: пасивна
Роль пед-га: Вик. Предпис-й, ретрансляція З
Хар-р приобр. знань. Відчужений, "непережітий"
Принципа Про: Від зовн. - до внутр-му.
Хар-р д-ти обуч-го: репродуктивний
Хар-р пед. взаємодій-я: моносуб'єктністю
Способи орг-ії УД: Пояснення, закріплення, контроль
Осн. Форма пед. д-ти: Монолог
Хар-р обр-й середовища: Жорстко структурована, закрита
Оцінка результатів: Порівняння з еталоном, з середньостатистичним нормативом
Характер управління: Жорстке, однозначне
Особистісно орієнтир-я парадигма:
Цілий ОП: Разв. особистості ч / з актуалізацію лич-х якостей
Орієнтаційні цінності: Особистість і культура
Роль учня: Активна
Роль педагога Включення особистісних якостей педагога в ОП, ретрансляція культурного досвіду
Характер придбаних знань: Присвоєний, особистісно-набутий, "Вочеловеченія"
Принципи навчання. Від внутр-го - до зовнішнього
Хар-р деят-ти обуч-го: Продуктивний, творчий
Хар-р пед. взаємодії полісуб'ектную
Способи орг-ії УД: Проектні. дослідні
Основна форма ПД. діалог
Хар-р обр-й середовища: Псих-ки комфортна, відкрита, інформаційно насичена, що забезпечує безпеку особистісних проявів
Оцінка рез-в: відстежено-е інд-й динаміки личн-го розв.
Хар-р управління: Гнучкий, варіативної, з опорою на самоврядування
Т.ч. принцип поліпарадігмальності можна вважати проявом пед. мудрості. Сформульований суч. педагогікою в узагальненому вигляді методологічний принцип поліпарадігмальності, дозволяє зняти іманентну різним парадигм опозиційність і конфліктність і визначити провідні підходи як в теоретич. Дослі-х, так і в обр. практиці.