Я з кожним разом все більше розумію що сплю,
Сон все ближче, боюся що ні я прокинусь.
Лише іноді відкриваючи очі на світ
Я все більше розумію, я тут один ...
Біль зник - просто расстаял.
Рани мої - знову гояться.
Відчуваю, що знову засинаю.
Все втрачаю!
Чи готовий ти пролити кров заради чуда?
Болісно бачити чекають Бога з небес.
Вони, щось середнє між мною, тобою, вівцею і Іудою,
Встати вранці живим, для них це прогрес?
Ти видешь біль на втомлених обличчях,
Які хочуть ще так багато встигнути,
Їх ненависть один до одного переходить межі,
Твоєї б душі теж не очернеть.
І тут ти ненавмисно приходиш до думки,
А що якщо душа насправді є?
Секунди протикають як вії очну ямку,
Безглуздий вчинок - її в собі розгледіти.
Розсікають побілілу шкіру,
Раз-ри-вай.
Залишай все, що було можливим,
Не за-си-пай.
Я так боюся, закрити і не бачити очима
Розсікають ... простір.
Будить і лікує, коле ріже мене.
І разом сни все йдуть - в мені гниє порожнеча
Залишилося болем і брехнею породжувати новий крик
Так не звичайно зараз проживати цю мить.
Біль зник - просто расстаял.
Брехнею своєї - мене заражають.
Хтось сказав, що я засинаю.
Так ти зрозумієш, який душа буває,
Яким буває вигляд думок твоїх.
Страх всередині тебе, живе гниє і все роз'їдає
Борючись, контроль настав для НЕ живих.
Душа згодувати все наперед,
Знає, що трапиться з нами,
Її душа. постійно вам бреше,
Грає і бавиться з вами.
Її очі наповнилися страхом, останні що зненавиділа вона
Як її власні руки тримали пістолет ... біля зашитого рота.
Розсікають побілілу шкіру,
Раз-ри-вай.
Залишай ... все, що було можливим,
Не за-си-пай.
Я так боюся, закрити і не бачити очима
розсікають
Твій червоно-чорний м'який стогін,
Промайнув крізь бляклий сон,
І покликав мене до себе ...
Це все, що потрібно мені. (Х2)
Хто. Хто сказав. що уві сні.
Краще здохнути, ніж на яву?
Не можу. пояснити. чому.
Все ще живу.
Я з кожним разом все більше розумію, що сплю,
Сон все ближче, боюся що ні я прокинусь.
Лише іноді відкриваючи очі на світ,
Я все більше розумію, я тут один ...
Поверніть мені право на життя.