Вельми серйозними з таких труднощів були, як і за Петра, фінансові труднощі, що перешкоджали нормальному державного будівництва
7. Особливості українського абсолютизму
З середини XVII століття станово-представницька монархія в українській державі починає поступово трансформуватися в абсолютну монархію. Цей процес протікав повільно і полягав у тому, що посилювалася влада царя, а Боярська дума втрачала своє значення. Дума тепер збиралася рідко і цар став вирішувати справи або одноосібно, або з двома-трьома ближніми радниками. Акти стали видаватися від імені одного царя.
Абсолютизм як такої починається з правління Петра I. У Статуті про спадщину престолу (1722 г.) встановлено було навіть право монарха призначати собі наступника. Іншими словами, скасовувалося останнім ще зберігалося обмеження влади монарха усталеним порядком престолонаслідування. Влада монарха стає необмеженою. Повною мірою стверджується абсолютна монархія.
Остаточне оформлення абсолютизму і його ідеологічне обгрунтування доводиться вже на початок XVIII століття. Для абсолютної монархії характерні наявність сильного розгалуженого бюрократичного апарату, сильної регулярної армії, ліквідація всіх станово-представницьких органів і установ.
Придушення всіх цих хвилювань і повстань, збереження феодального ладу зажадало консолідації панував дворянського стану, посилення влади монарха та згуртування навколо нього як глави даного стану. Потрібна була також централізація державного апарату і особливо його силових структур: армії і поліції, і податкового апарату, і місцевого управління.
Саме така політична форма організації, як дворянська імперія з її тотальним контролем не тільки за матеріальними ресурсами країни, але і за особистістю підданих, аж до їх поведінки в приватному житті, змогла мобілізувати всі матеріальні і духовні ресурси країни на вирішення основного завдання - реконструкції економіки і навіть самого укладу життя - створення в стислі терміни військово-промислового комплексу як основи військової могутності, регулярної армії і флоту, розвиток науки і освіти (установа української Академії наук. Академії художні , Московського університету та ряду інших навчальних закладів). Реформи Петра I змінили Україну, перетворили її на велику європейську державу.
В українського абсолютизму можна виділити і свої характерні особливості:
- якщо абсолютна монархія в Європі складалась за умови розвитку капіталістичних відносин і скасування старих феодальних інститутів (особливо кріпосного права), то абсолютизм вУкаіни збігся з розвитком кріпосництва;
Говорячи про об'єктивні закономірності, які супроводжували державне реформування даного періоду, не слід забувати і про суб'єктивний чинник - особистості Петра I. Наполегливість перед особою перешкод, безперервні експерименти з новими указами - все це представляє картину його діяльності. Великий реформатор втілив в державний устрій численні зміни: справив судову і військову реформи, змінив адміністративний поділ, особисто брав участь в складанні правових кодексів і т.д.
Кінець XVII - перша чверть XVIII ст. - переломний період в історііУкаіни, ознаменований разючими зрушеннями в економіці, державному будівництві та культурі. Прихід до влади Петра I в кінці XVII ст. зробив вирішальний вплив на долю української держави, яке продовжувало існувати і робити які-небудь дії в області зовнішньої політики, швидше за інерцією або ж в результаті тиску з боку інших європейських держав, ніж в цілях захисту своїх інтересів і проведення власної зовнішньополітичної лінії.
Петро I був великим реформатором свого часу і, одночасно, узурпатором.
Головним підсумком всієї сукупності Петровських реформ стало встановлення вУкаіни режиму абсолютизму, вінцем якого стала зміна в 1721 р титулу українського монарха - Петро оголосив себе імператором, а країна стала називатися українською Імперією. Таким чином було оформлено те, до чого йшов Петро всі роки свого царювання - створення держави зі стрункою системою управління, сильною армією і флотом, потужною економікою, що виявляє вплив на міжнародну політику. В результаті Петровських реформ держава не була зв'язана нічим і могла користуватися будь-якими засобами для досягнення своїх цілей.
Росія стала самодержавним, військово-бюрократичною державою, центральна роль в якому належала дворянського стану. Разом з тим отсталостьУкаіни не була повністю подолана, а реформи здійснювалися в основному за рахунок жорстокої експлуатації і примушення.
Роль Петра Великого в історііУкаіни важко переоцінити. Хоч як би ставитися до методів і стилю проведення їм перетворень, не можна не визнати - Петро Великий є однією з найпомітніших фігур світової історії.
1. Анісімов Е.В. Час петровських реформ. - Л. Ленінград, 1989. - 496 с.
3. Буганов В.І. Петро Великий і його час. - М. Наука, 1989. - 192 с.
Вельми серйозними з таких труднощів були, як і за Петра, фінансові труднощі, що перешкоджали нормальному державного будівництва
Інформація про роботу «Реформи Петра I»
Розділ: Історія
Кількість знаків з пробілами: 62277
Кількість таблиць: 0
Кількість зображень: 0
ХVШв. з'явилися закономірним продовженням і розвитком тенденцій, що визначилися в попередній час. 2.Обзор перетворювальної діяльності Петра Великого. Податкова реформа. У стрункої хронологічній картині представити поступовий хід реформ Петра Великого дуже складно. Петро реформував суспільний устрій і управління не за суворим заздалегідь складеному плану перетворень, а.
сильну армію - 200 тис. чоловік (не рахуючи 100 тис. козаків), яка позволілаУкаіни здобути перемогу у виснажливій, що розтягнулася майже на чверть сторіччя війні. Головні підсумки військових реформ Петра Великого полягають в наступному: - створення боєздатної регулярної армії, однієї з найсильніших у світі, яка далаУкаіни можливість воювати зі своїми основними супротивниками і перемагати їх; -.
Реформа велася в руслі апробованих в Західній Європі прийомів, методів і напрямків, але з істинно українським розмахом і свавіллям, з застосуванням самого грубого примусу і насильства. Реформа, досконала Петром Великим, не мала за словами В.О. Ключевського, своєю прямою метою перебудовувати ні політичного, ні суспільного, ні морального порядку, встановленого в українській державі. Вона.