Успіх лікування хірургічного хворого багато в чому визначається трьома факторами: оперативним мистецтвом лікаря, умінням сестер забезпечити ретельний післяопераційний догляд (виходжування), а також психологічним настроєм хворого. Ще за часів наполеонівських воєн лікар-хірург Ларрей відзначав, що рани заживають швидше в армії переможців. Тому виховання у хворого позитивного настрою на одужання, впевненості в успішний результат захворювання, фізично активного поведінки - найважливіше завдання сестри.
Не менш важливим елементом післяопераційного догляду є деонтологічних грамотний підхід сестри до хворого.
Тут, поряд з чітким виконанням всіх лікарських призначень, від сестри потрібно душевне ставлення до хворого, чи не награне, а перейнятий людською любов'ю виконання свого професійного обов'язку, теплота сестринських слів і легкість її жіночих рук, безболісне виконання медичних маніпуляцій.
Пацієнт в особі медичної сестри хоче і повинен бачити самого близького, душевного, щиро піклується про нього людини. Добрі поради сестри, відволікання уваги хворого від труднощів післяопераційного періоду, настрій на одужання виявляться дуже корисними помічниками на шляху відновлення здоров'я та працездатності оперованого хворого.
Одним з факторів успішного перебігу післяопераційного періоду є вміле використання сестрою прийомів психотерапії в спілкуванні з хворим, в процесі виконання лікарських призначень, при бесідах з родичами. З огляду на, що будь-які негативні емоції, як правило, знижують компенсаторні можливості організму і ускладнюють перебіг післяопераційного періоду, сестра не повинна допускати їх появи, а також вміючи гасити їх в разі появи деонтологічних правильна поведінка сестри на всіх етапах лікування хірургічного хворого, вміння прийти на допомогу при намітився погіршенні його самопочуття заспокоюють, вселяють віру в успішний результат операції, в одужання.
Таким чином, робота сестри в хірургічному відділенні вимагає твердих практичних навичок у виконанні лікарських призначень, знання психології хірургічного хворого на всіх етапах його лікування, вміння правильно користуватися прийомами психотерапії, чіткого дотримання вимог деонтології. Тут чуйність сестри, уважність, впевненість і обов'язковість у виконанні призначень і обіцянок можуть зіграти головну роль в забезпеченні рівного течії післяопераційного періоду і одужання хворого.
«Етика і деонтологія середнього медичного працівника»,
А.Л. Остапенко