Найбільш легким розладом свідомості є стан ог-лушения. Хворий при цьому загальмований, млявий, сонливий, його актив-ність різко знижена, на питання він відповідає не відразу, коротко, іноді «невпопад». Більш важким порушенням свідомості є сопор - стан, в якому хворий як би весь час спить, не ре-Агір на навколишнє, на питання не відповідає, «відключений». Його можна розбудити повторними окриками, больові подразнення третьому, проте наступає просвітлення триває недовго, і хворий знову впадає в попередній стан. Найважчим порушенням свідомості є кома. У хворого в коматозному стані созна-ня відсутній, він не реагує на біль, світло, різкий звук.
Іноді в період несвідомого стану спостерігаються сте-реотіпние мимовільні рухи руками і ногами (хворий перебирає пальцями, щось схоже з особи або ковдри і т. П.). Ковтання може бути збережене або порушено (хворий не ковтає зовсім). У коматозному стані хворий мимоволі неопрен-тен, не утримує сечу і кал. Дихання може бути звичайним, але частіше спостерігається зміна його частоти, нерівномірність ди-хательних рухів, гучне клекіт або хропуть звуки при диханні. Вимірювання артеріального тиску показує його сни-ються в міру обважнення стану хворого. Про важкому пора-жении мозку свідчать і виникають іноді тонічні судоми, переважно мимовільне судорожне розгинання-ня кінцівок.
Завдання оточуючих хворого полягає в тому, щоб зуміти вчасно виявити і оцінити ступінь тяжкості порушень свідомості, організувати догляд, відповідний станом, або прийняти екс-тертя заходи медичної допомоги.
Хворі з тривалим порушенням свідомості будь-якого ступеня повинні весь час перебувати під наглядом оточуючих, соб-люду постільний режим. Недотримання постільного режиму в ря-де випадків може стати причиною різкого погіршення стану. Хворого необхідно укласти в ліжко, захистити від падіння на підлогу натягнутою простирадлом, спинками стільців і ін. Знаходяться в Сопо-ворожнечі або коматозному стані не повинні вважатися просто спя-ські, тому необхідно стежити за станом життєво важливих функцій - диханням, артеріальним тиском, пульсом . Прі не-рівномірному. різко прискореному, що хропуть диханні, падінні арте-ріального тиску необхідно негайно викликати лікаря.
Хворих в коматозному або сопорозном стані в першу-другу добу не слід намагатися годувати.
Перш за все необхідно встановити, чи може хворий ковтати. Для цього потрібно спробувати поїти його водою, чаєм або соком з чайної ложечки, дуже обережно й потроху вливаючи рідину в рот. Якщо хворий ковтає, його слід поїти з поїльника (або ложечкою) невеликими порціями, стежачи, щоб він ковтав рідина, яка не втомлюючи його. У ослаблених хворих з порушеною свідомістю навіть при збереженні рефлексу ковтання можливо по-падання рідини в дихальні шляхи, тому треба поїти біль-ного, злегка піднявши його голову. Тяжкохворого слід кор-мить невеликими порціями, негарячій рідкої манною кашею, киселем, кефіром, протертим рідким овочевим пюре і т. Д. У тих випадках, коли хворий не ковтає, використовують тонкий гумовий зонд, який вводять в шлунок через ніс або рот. Цю процедуру проводять медична сестра або лікар, які можуть дати раду про те, як поїти або годувати хворого через зонд. Якщо під час годування з'являється блювота, голову хворого слід повернути в сторону і припинити годування. Після годування зонд промисло-вают мінеральної або кип'яченою водою і закривають його зовніш-ний кінець затискачем (або зав'язують марлею) на 1 -1,5 год, потім зонд відкривають (до наступного годування). Годувати хворого, що перебуває в тяжкому стані, слід 4-5 разів на добу-ки (по 200-300 мг на порцію). Загальний обсяг рідкої їжі повинен становити 2,5-3 л на добу. Їжа повинна бути досить кало-рійное (не менше 3000 ккал на добу).
Хворі з розладом свідомості, особливо з порушеним ковтанням, схильні до розвитку запальних процесів в по-лости рота (стоматит, гінгівіт), запалення привушних слинних залоз (паротит). Догляд за порожниною рота таких хворих є обов'яз-ково частиною загального гігієнічного догляду. Після годування необхідно протирати порожнину рота м'яким тампоном, змоченим слабким (3%) розчином перекису водню, 2-4% розчином бор-ної кислоти, мінеральною водою і ін. Тампон роблять з вати, на-мотати на ручку ложечки. Перед кожною процедурою тампон на-до робити знову. Залишки їжі ретельно видаляють, змочують і злегка протирають слизову оболонку ротової порожнини.
Для попередження запалення слизової оболонки очей (ко-н'юнктівіт) 1 раз на добу піпеткою закапують в очі 1-2 краплі 20% розчину сульфацила натрію, а для попередження висихає-ня рогівки - стерильне вазелінове масло. За рекомендацією лікаря іноді необхідно фіксувати верхню повіку лейкопласт-рем. Вуха і ніс хворого очищають ватяними турундами, змоченою-ми в вазеліновій олії.
Особливої уваги потребує догляд за шкірою, так як у що знаходяться тривалий час в нерухомому стані легко утворюються оп-релості і пролежні. Іноді хворий при травмі голови, інсульті, непритомності, епілептичний припадок падає, забивається про навколишнє ющіе предмети, підлогу і отримує удари, синці, садна. Садна на обличчі промивають 3% розчином перекису водню, змащують 1% розчином брильянтового зеленого ( «зеленкою»). Хворому, прикутого до ліжка, слід щодня протирати шкіру 3% розчином камфорного спирту або спеціально приготов-ленній сумішшю, що складається з 250 мл дистильованої води, 250 мл етилового спирту і 1 чайної ложки шампуня. Щотижня слід обережно підстригати нігті на руках і ногах. Ноги і руки хворого миють у мильному розчині, протираючи їх м'якою 1убкой. потім обполіскують, витирають і змащують дитячим або будь-яким щадним живильним кремом для обличчя.
При появі місцевого почервоніння шкіри на крижах, в облас-ти тазостегнових суглобів, виступів лопаток проводять їх ультра-фіолетове опромінення за допомогою переносної кварцової лампи. Діяти слід відповідно до інструкції, даної лікарем. Місце утворення пролежнів обробляють 5% розчином марганцевокислого калію, змащують солкосерилом, левосин або іншими спеціальними мазями. Для профілактики пролежнів треба міняти положення хворого в ліжку кожні 2-3 год. Під п'яти і інші кісткові виступи (хрести зарезервовано, великі горби стегнових кісток, за-тилок, лопатки і ін.) Підкладають надувний круг (покриті пелюшкою) або м'які "бублика" з вати, обмотаним бинтами.
Для попередження розвитку тугоподвижности в суглобах ко-кінцівках останні укладають в фізіологічному положенні. Щоб уникнути в судинах ніг тромбоемболії ноги бинтують ела-ними бинтами. Бинтування починають знизу, воно повинно бути не дуже тугим (відкрита стопа тепла на дотик). Бинти раз на добу-ки знімають і проводять легкий масаж легкими рухами рук від стопи вгору. Потім ноги піднімають вгору і в такому по-додатку знову бинтують.
Ліжко, на якій лежить хворий, повинна бути поставлена так, щоб до нього можна було підходити з трьох сторін.
Постільна білизна має бути завжди сухим, пропрасованим. Слідкуйте, щоб простирадло була натягнута (іноді можна зробити зав'язки на кутах простирадла і прив'язувати її до ліжка), без скла-док і швів, через які можуть утворитися потертості шкіри і пролежні. Простирадла треба часто міняти, щоб хворий не ле-жав на мокрому білизна і під ним не було крихт їжі. Зміна простирадла вимагає певної навички, бажано двоє осіб. Для зміни простирадла хворого кладуть на бік на край ліжка і утримують його в цьому положенні. З вільної частини ліжка забирають брудний простирадло. Чисте простирадло, зверну-ту в рулон, розгортають на вільної частини ліжка з таким розрахунком, щоб залишилася нераскатанной частина рулону, для того боку ліжка, на якій лежить хворий. Потім хворого пе-реворачівают на застелену половину ліжка і швидко розстил-гавкають і натягують простирадло на іншій половині.
У хворих з порушеною свідомістю, а також при деяких за-болевания нервової системи без порушень свідомості (пухлина го-ловного і спинного мозку, мієліт, травма спинного мозку і позво-нічника) виникають розлади функції тазових органів - за-тримка або нетримання сечі і кала.Прі затримці стільця застосовують призначені лікарем проносні засоби (ревінь по 0,5 г 3 рази на день, магнію сульфат по 20-30 г на прийом, вазелінове масло по 1 столовій ложці 3 рази на день і ін.) або клізми. Останні роблять через 1-2 дня (не частіше), використовуючи 10% розчин натрію хлориду або 30% розчин сульфату магнію. Якщо звичайна клізма не викликає спорожнення кишечника, роблять масляні клізми (100 мл вазелінового або рослинного масла). Щоденно-але і після стільця або клізми обов'язково проводять туалет зовніш-них статевих органів слабким (рожевим) розчином марганцевокислого калію. При затримці сечі нерідко доводиться вдаватися до катетеризації сечового міхура 3 рази на добу звичайним резино-вим катетером. Ця процедура вимагає медичних знань і на-навичок. У домашніх умовах доцільно використовувати посто-янний катетер з роздувається манжеткою. Катетер повинен бути за-критий, відкривають його 4-5 разів на добу. Раз в тиждень постійний катетер витягують і стерилізують. У хворих з патологією нервової системи дуже велика небезпека розвитку запалення сечових пу-тей, тому всі перераховані процедури повинні проводитися медичним персоналом або під його контролем. За допомогою пос-тоянного катетера можна полегшити догляд і за хворими з недержа-ням сечі. При неохайності хворих в ліжку під простирадло стелять клейонку, на яку кладуть додаткову пелюшечку (ні в якому разі не можна укладати хворого на відкриту клейонку!), Мокнучу шкіру припудрюють тальком.
Контрольні питання для закріплення:
Перерахуйте причини виникнення судинних захворювань нервової системи
Перерахуйте основні клінічні прояви геморагічного інсульту
Які особливості спілкування з хворими при порушенні мови