Привілеї та імунітети консульських представництв і їх персоналу.
Привілеї та імунітети консульських установ та посадові особи-них осіб значно вужче дипломатичних. У чому їх відмінність? Для дипломатичних представництв вони, як уже говорилося вище, аб-солютни. Для консульських установ, згідно з Конвенцією про консульські зносини 1963 р є такі вилучення:
- в консульські приміщення не можна вступати інакше як за згодою глави консульської установи, призначеної ним особи або глави дипломатичного представництва акредитуючої держави. Однак (ст. 31-3) «згода глави консульської установи може передбачатися в разі пожежі або іншого стихійного лиха, що вимагає невідкладних заходів захисту»;
- зізнається свобода зносин консульства зі своїм правитель-ством, однак (ст. 35-3) в разі, якщо компетентні органи держ-ства перебування підозрюють, що консульська валіза містить «щось інше, крім кореспонденції і документів. », Вони можуть зажадати розкриття валізи. Якщо консульство згоди на це не дає, валіза повертається до місця відправлення;
- при виконанні своїх функцій консульство може звертатися:
а) до місцевих органів консульського округу;
б) в компетентні центральні органи держави перебування, але тільки «якщо це допускається. законами, правилами і звичаю-ми. »Цієї держави;
- консульські посадові особи не підлягають ні арешту, ні попередньому ув'язненню «інакше як на підставі постанов лений компетентної судової влади у разі вчинення тяжких злочинів». При невизначеності поняття «тяжкий злочин» є можливість затримати консульського працівника до вияс-вати, тяжкий чи дійсно він скоїв злочин (скажімо, ДТП), або не дуже;
- якщо проти консульської посадової особи порушено уго-ловного справа, ця особа «має з'явитися в компетентні органи» (ст. 41-3). Причому, за винятком питання, пов'язані з його службової де-ності, консул «не може відмовлятися давати свідчення» (ст. 44-1). Втім, якщо він відмовиться це робити, то «до нього не можуть застосовуватися жодні заходи примусу або покарання».
Цікаво те, що в тексті Конвенції наведені вище дві ци-тати слідують один за одним. Але одне очевидно заперечує інше. Це типовий для міжнародно-правових документів результат когось промісса, зробленого «під завісу» Віденської конференції 1963 р консульській праву, коли в поспіху намагалися поєднати точку зо-ня західних країн (перша фраза) і соціалістичних (друга);
- особистий багаж консульських посадових осіб «може бути до-бачено лише в разі, якщо є серйозні підстави припускати, що в ньому містяться предмети. ввезення або вивезення яких заборонено за-конамі і правилами держави перебування. »(Ст. 50-3).
Як бачимо, якщо слідувати правовій нормі основний Консульської конвенції 1963 р обсяг привілеїв та імунітетів дипломатів і консульських працівників дуже різний, але на практиці це не спів-всім так, і додавання ряду норм, передбачених двосторонніми консульськими конвенціями (а їх сотні!), підправляє справу. Адже ста-тус консульств взаємний: ви «притисне» чужих консулів - їх країни «притиснуть» ваших. І в своїй роботі консули керуються в основному положеннями двосторонніх консульських конвенцій.
Під дипломатичними привілеями розуміються особливі права і переваги, надані представництвам і їхнім співробітникам. Імунітети - це вилучення представництва і його співробітників з юрисдикції і примусових дій з боку держави перебування.
Розрізняють привілеї та імунітети дипломатичних представництв і привілеї і імунітети їхніх співробітників.
Дипломатичні представництва користуються такими привілеями та імунітетами:
1) недоторканність приміщень представництва: ніхто не може увійти на територію представництва інакше, як за згодою глави представництва. Під приміщенням представництва розуміються як будівлі і споруди, займані представництвом, так і земельні ділянки представництва. Держава перебування зобов'язана вживати всіх заходів для захисту приміщень представництва від вторгнення ззовні і нанесення їм шкоди;
2) приміщення представництва і знаходиться в них майно, а також кошти пересування представництва користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту та виконавчих дій;
3) представництво звільняється від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит, крім зборів за конкретні види обслуговування.
Збори, що стягуються представництвом при виконанні своїх обов'язків (наприклад, за видачу віз), звільняються від усіх податків і мит країни перебування;
5) співробітникам представництва надається свобода пересування по території країни перебування.
Співробітники представництва користуються такими привілеями та імунітетами:
1) особистість дипломатичного агента недоторканна. Дипломат не підлягає арешту або затримання в будь-якій формі;
2) приватна резиденція дипломатичного агента користується тією ж недоторканністю і захистом, що і приміщення представництва;
3) дипломатичний агент користується імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування;
4) дипломатичний агент користується імунітетом від цивільної та адміністративної юрисдикції держави перебування, крім:
речових позовів, які стосуються приватного нерухомого майна на території країни перебування, якщо тільки він не володіє цим майном для цілей представництва;
позовів, що стосуються спадкування, стосовно яких він виступає в якості виконавця заповіту, піклувальника, спадкоємця або відказоодержувача спадщини;
позовів, що відносяться до будь-якої професійної або комерційної діяльності дипломатичного агента за межами його офіційних функцій.