Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Технологія складання виробів.
Збірка вироби - один із заключних етапів виготовлення машини, результат роботи конструкторів і технологів.
Виконання складальних робіт вимагає великих тимчасових витрат. Залежно від типу виробництва тимчасові витрати складальних робіт складають для масового і великосерійного виробництв 20-30%, а для одиничного і дрібносерійного - 35-45% від загального часу випуску вироби.
Слід зазначити, що від 50 до 85% слюсарно-складальних опера-цій виконується вручну. Це вимагає значних фізичних зусиль і економічних вкладень, а також високою кваліфі-кації робітників.
Якість машини і трудомісткість складання багато в чому залежать від того, як зрозуміле конструктором і втілено в конструкції призначення машини, як встановлено квалітети (ступеня) точності, наскільки вдало вибрані методи досягнення необхідної точності машин і як вони відображені в технології виготовлення.
Технолог, розробляється-вающий процес складання машини, повинен чітко уявляти, для яких завдань створюється машина, розуміти зв'язку, за допомогою яких вона повинна виконувати приписаний процес; і відповід-ветствующим побудовою технологічного процесу виготовлення забезпечити з необхідною точністю ці зв'язки, встановити вимоги до технології виготовлення деталей і контролю їх точності.
У процесі складання виробів можливі похибки взаємного розташування деталей, істотно знижують точність і слу-жебние якості зібраного об'єкта. Причинами їх возникнове-ня можуть бути помилки, яких припускаються робітниками при орієнтації і фіксації встановленого положення деталей, що збираються; похибки установки калібрів і вимірювальних засобів, використовуваних при складанні; похибки регулювання, пригін-ки і контролю точності положення деталі у вузлі, досягнутого при складанні, а також власні похибки вимірювальних засобів; відносні зрушення деталей в проміжку часу між їх установкою в необхідне положення і фіксацією в цьому положенні; утворення задирів на сполучених поверхнях деталей; пружні деформації деталей, при їх уста-новки і фіксації; пластичні деформації поверхонь со-напруги, що порушують їх точність і щільність з'єднань.
Основні терміни та визначення
Збірка - це утворення рознімних або нероз'ємних соеди-нений складових частин заготовки або виробу. Збірка може здійснюватися простим з'єднанням деталей, їх запрессовкой, скручуванням, зварюванням, пайкою, клейкою і т.д. За обсягом раз-ділячи загальну збірку, результатом якої є виріб в цілому, і вузлову збірку, результатом якої є со-складових частин вироби, тобто складальна одиниця або вузол.
В умовах одиничного і дрібносерійного типів виробництв основна частина складальних робіт виконується на загальній збірці і лише мала їх частка здійснюється над окремими сбороч-одиницями. Зі збільшенням серійності виробництва складальні роботи все більше поділяються на окремі складальні одиниці, а в умовах масового і великосерійного типів про-виробництв обсяг вузлової зборки стає рівним або навіть перевершує обсяг загального складання. Це в значній мірі спо-собствует механізації та автоматизації складальних робіт і по-підвищенню їх продуктивності. За стадіями процесу складання поділяється на попередню, проміжну, складання під зварювання, остаточну і ін.
Попередня збірка, тобто збірка заготовок, складових час-тей або виробів, які в подальшому підлягають розбиранню. Наприклад, попередня збірка вузла з метою визначення розміру нерухомого компенсатора.
Проміжна збірка, тобто збірка заготовок, виконувана для подальшої їхньої спільної обробки. Наприклад, попередньо-кові збірка корпусу редуктора з кришкою для подальшої спільної обробки отворів під підшипники, попередньо-кові збірка шатуна з кришкою шатуна для обробки отвер-сті під шатунні шийки колінчастого вала і т.п.
Збірка під зварювання, тобто збірка заготовок для їх подальшої зварювання. Процес з'єднання деталей за допомогою зварювання в біль-шинстве випадків є складальним і може бути введений непо-безпосередніх в потік вузловий або загальної збірки. Великий обсяг складальних робіт з використанням зварювання виконується при через виготовлених, наприклад, кузовів і кабін різних транспорт-них машин. У процесі зварювання підставу, кабіна та інші елементи кузова утримуються в спеціальних пристроях фіксаторами або конвекторами, що забезпечує правильне положення елементів щодо один одного.
Остаточне складання, тобто збірка виробу або його складової частини, після якої не передбачена його подальша раз-Борка при виготовленні.
Слід зазначити, що після остаточного складання Незнач-яких виробів може слідувати їх демонтаж, який включає роботи по частковому розбиранні зібраного вироби для його під-готування до транспортування споживачеві.
Будь-яка машина складається з певних деталей, складальних одиниць різної складності. У відповідність з ГОСТ 2.101-68 вводяться визначення:
Деталь - це виріб, виготовлений з однорідного по на-іменування та марці матеріалу без застосування складальних опе-рацій (наприклад, вал, гвинт, литий корпус).
В технології складання є поняття «базова деталь» - це деталь з базовими поверх-ності, що виконує в складальному з'єднанні (вузді) роль з-едінітельний (основного) ланки, яке забезпечує при складанні відпо-ціалу відносне положення інших деталей.
Складальна одиниця - це виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою на підприємстві-виготовите-ле шляхом складальних операцій (згвинчуванням, обпресуванням, клепкою, зварюванням, пайкою, розвальцюванням і т.п.). Наприклад, верстат, автомобіль, редуктор, зварений корпус.
У літературі замість терміна «складальна одиниця» частіше ис-товують термін «вузол». Крім того, для зручності розробки і нормування технологічного процесу складання вузли умовах а-а розділяють на підвузли, вузли першого, другого і більш високих порядків. Зазвичай вузол вищого порядку включає в себе один або кілька вузлів нижчого порядку, комплекти і окремі деталі.
Комплекс - два і більш специфіковані вироби, які не соеди-ненние на підприємстві-виробнику складальними операціями, але призначені для взаємопов'язаних експлуатаційних функцій. У комплекс, крім виробів, що виконують основні функції, можуть входити деталі, складальні одиниці і комплек-ти, призначені для виконання допоміжних функ-цій, наприклад деталі і складальні одиниці для розширення технологічних можливостей верстата, монтажу вироби на місці експлуатації.
Комплект - два і більш вироби, з'єднані на підпри-ятіі складальними операціями, або набір виробів, що мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характе-ра (наприклад, комплект запасних частин, комплект инструмен-та, комплект вимірювальних інструментів).
Складові частини (складальні одиниці) можуть бути спроектовані з урахуванням конструкторських і технологічних требова-ний (ГОСТ 3.1108-82), відповідно до яких розрізняють конструктивні складальні одиниці, технологічні складальні одиниці і вузли.
Конструктивна складальна одиниця - це одиниця, спроекті-рова лише за функціональним принципом без урахування особливо-го значення умов незалежної і самостійної збірки. Прикладом конструктивних складальних одиниць є меха-нізми газорозподілу, системи паливо і мастилопроводів двигунів.
Технологічна складальна одиниця, або вузол - це складальна одиниця, яка може збиратися окремо від інших складових частин виробу (або вироби в цілому) і виконувати визначений-ву функцію у виробах одного призначення тільки спільно з іншими складовими частинами (ГОСТ 23887-79). Наприклад, го-спритні блоків циліндрів.
Найкращим варіантом конструкції є складальна оди-ка, яка відповідає умові її функціонального призначе-ня в виробі і умові самостійної незалежної збірки. Це так звана конструктивно-технологічна одиниця. До таких одиницям відносять насоси, клапани, вентилі, коробки швидкостей, коробки передач і т.п.
З конструктивно-технологічних складальних одиниць фор-міруют агрегати.
Агрегат - це складальна одиниця, яка має повну взаємо-мозаменяемостью, можливістю складання окремо від інших со-складових частин вироби (або вироби в цілому) і здатністю виконувати певну функцію у виробі або оригінали та але. Збірка вироби або його складової частини з агрегатів називаються ється агрегатної.
Виріб, спроектоване за агрегатним (модульному) принципом, має кращі техніко-економічні показники, як у виготовленні, так і в експлуатації та ремонті: цикл збір-ки при цьому значно скорочується. Підвищується і якість збірки, тому що кожна складальна одиниця після її складання може бути випробувана незалежно від інших складальних одиниць. Значно поліпшуються умови експлуатації такого виробу, особливо при заміні окремих складових частин. Агрегатна конструкція дозволяє проводити ремонт кожної складової частини окремо, виходячи з її стану. При цьому зменшується кількість виробів, що знаходяться в резерві. Прикладом агрегатно-го вироби може служити автомобіль (особливо іномарка), металорізальний верстат.
Встановлена послідовність введення деталей і груп в технологічний процес складання виробу характеризує систе-му його комплектування.
Послідовність комплектування може бути одноваріантного в разі простих складальних одиниць і різноманітної для комплексних груп і виробів. Прикладом одноваріантного послідовності комплектування можуть бути складальні оди-ниці, наведені на рис. 1. У першому випадку (рис. 1.а) в гніздо кришки 1 встановлюється підшипник 2, а потім сто-порно кільце 3; у другому (рис. 1.9, б) - шарикопідшипник 2 встановлюється на вал-шестерню 1 і стопориться кільцем 3; в третьому (рис. 1.9, в) - після напрессовки шарікоподшіпні-ка 2 на шліци вала-шестерні 1 встановлюють другу шестеро-ню 3. Інші послідовності комплектування тут неможливе можна.
Мал. 1. Складальні одиниці одноваріантного комплектування:
а - збірка підшипника з кришкою; б-збірка підшипника з валом-шестернею; в-збірка підшипника з валом-шестернею і шестернею
Однак в складних складальних одиницях і виробах, коли комплектують десятки і сотні деталей, можливий ряд варіантів в послідовності складання. При великому числі деталей в з-Делії таких варіантів може бути дуже багато. Конструкції машин все більш ускладнюються, і кількість деталей і їх з'єднань неухильно зростає. У цьому випадку ставиться завдання викорис-тання оптимального варіанту, що забезпечує найкраще виконання встановлених технічних вимог до об'єкту збірки при мінімальних затратах праці і коштів.