Економічна цивілізація пройшла в своєму розвитку два великих якісно відрізняються етапу, які отримали назви етапів присваивающего і виробничого господарства. Привласнює господарство (його хронологічні рамки - від виникнення людського суспільства до неолітичної революції 10-12 тис. Років тому) характеризувався тим, що люди споживали продукти природи, не впливаючи на їх природне відтворення, або впливаючи побічно, самим фактом споживання. Відмінність суспільства від біологічного середовища складалося при цьому в використанні спеціально виготовлених знарядь праці з метою полегшення форм привласнення природних об'єктів, але, в той же час, пасивний характер присвоєння виступав як спільна риса господарювання людей і споживання природних благ тваринами.
Якісно інший характер має виробляє господарство, в системі якого люди свідомо і цілий ?? енаправленно формують умови і координують природні чинники з метою створення необхідних їм продуктів. До теперішнього часу виробляє господарство пройшло два великих етапу - доіндустріального та індустріального господарства і знаходиться в стані переходу до третього - постіндустріального господарству. У широкому сенсі слова до доіндустріальному відносять також привласнює і вс ?? е різновиди доіндустріальних форм виробничого господарства. Τᴀᴋᴎᴍ ᴏϬᴩᴀᴈᴏᴍ, доіндустріальна економіка панувала з найдавніших часів до епохи машинного переворота͵ ᴛ.ᴇ. до XVIII-XIX ст. З точки зору технологічних особливостей знарядь праці в якості базових етапів розвитку доіндустріальної економіки можна виділити кам'яний, бронзовий і жел ?? езний століття; з точки зору суспільно-економічних форм - первісне, рабовласницьке і феодальне господарство.
Всім історичним різновидам доіндустріальної економіки притаманний ряд спільних рис. Перш нд ?? його - ϶ᴛᴏ збереження, в умовах відносно нерозвинених знарядь праці, високий ступінь залежності від навколишнього природного середовища та природних факторів виробництва. Основним засобом виробництва є в економічних системах даного типу земля. Ступінь досконалості господарювання визначається характером і формами землекористування (з урахуванням тих особливостей, які притаманні рослинництва і тваринництва). Чітко виражений сезонний характер виробництва; зберігається значний вплив сприятливих або несприятливих природних умов на результати праці. Умови''урожайного'' або''неурожайного'' року, природні стихії - посухи, повені і т.п. - надають на хід і результати виробництва не менше, а в багатьох випадках - більший вплив, ніж праця людей. Високий ступінь залежності економіки і життєдіяльності суспільства в цілому від непідвладних людям природних стихій виступає в якості однієї з найважливіших причин панування релігійних уявлень в сфері ідеології.
Для обумовленої природними циклами і орієнтованої, переважно, на господарську експлуатацію землі доіндустріальної економіки особливо важливе значення мало накопичення і передача виробничого досвіду попередніх поколінь. Звідси - велика роль традицій, дотримання багатовіковим зразкам господарської діяльності, які довели свою ефективність. У зв'язку з цим, суспільство даного типу іноді називають''традіціонним'' або''архаічним''. До числа відмінних рис традиційної доіндустріальної економіки відносяться також переважно натуральний характер господарювання і переважання простого відтворення в кількісному і якісному аспектах. Домінування натуральних форм багатства обумовлювало природні обмеження в накопиченні благ, що в поєднанні з природною циклічністю і сприяло переважанню простого відтворення. Тенденції розширеного відтворення виявлялися лише в масштабах дуже значних часових інтервалів - тисяч і сотень років, або в географічно обмежених і кількісно другорядних ареалах розвитку ринкових укладів.
3. Етапи розвитку первісного господарства. Первіснообщинний спосіб виробництва.
Періодизацію первісного господарства можна здійснювати за різними критеріями. Вихідним при цьому є критерій характеру і форм обробки знарядь праці, а також невіддільний від нього критерій вдосконалення головної продуктивної сили - трудящої людини. Оскільки вирішальну роль на ранніх етапах людської історії грали кам'яні знаряддя праці (хоча використовувалися також дерев'яні і кістяні), то розглянуту епоху визначають як кам'яний вік, в рамках якого виділяють древнекаменний століття (палеоліт), середній кам'яний вік (мезоліт) і новий кам'яний вік ( неоліт). Два останніх періоду складають, за часом їх існування, незначну частку від часу існування палеоліта͵ в рамках якого, в свою чергу, основний часовий інтервал доводиться на його найдавнішу частину -''ніжній палеоліт'', і набагато менша відносна частка часу - на середній і верхній палеоліт. В епоху нижнього палеоліту застосовувалися, головним чином, грубо оброблені (оббиті, сколені) універсальні кам'яні знаряддя.
Імовірно в період середнього палеоліту люди оволоділи способами штучного добування вогню. Переважними формами господарювання були збиральництво і полювання; з плином часу виникло також рибальство. Форми полювання значно вдосконалилися і ускладнилися в епоху мезоліта͵ коли набули поширення лук і стріли.
За критерієм форм зв'язку з навколишнім природним середовищем виділяються два базових етапу розвитку первісної господарства - ϶ᴛᴏ привласнює і виробляє господарство. Перше панувало аж до''неолітіческой революціі'' (приблизно 10-12 тис. Років тому), друге, як стійкої системи, стало результатом цієї революції. Історично початковими формами виробничого господарства стали землеробство (рослинництво) і скотарство. Сьогодні з'ясовано, що становлення виробничого господарства відбулося відразу в комплексній землеробсько-скотарській формі; відокремлений розвиток скотарства почалося приблизно 4 тис. років тому, а поширення кочового скотарства - приблизно 3 тис. років тому.
Для первісного способу виробництва, в основному, характерно зрівняльний распредел ?? ення. Хоча абсолютної уравнительности не могло існувати, і більш продуктивні працівники неминуче повинні були мати деякі переваги в споживанні, але ці переваги обмежувалися вкрай важливо стю підтримки життя кожного члена громади, в чому полягали умови її виживання і конкурентні переваги в боротьбі з іншими громадами.