Викладаючи своє розуміння виховання і його сутності, В.А. Караковский, Л.І. Новикова і Н.Л. Селіванова підкреслюють, що треба управляти не особистістю, а процесом її розвитку. А це означає, пріоритет в роботі вихователя віддається прийомам опосередкованого педагогічного впливу: відбувається відмова від лобових методів, від гасел і закликів, утримання від зайвого дидактизму, повчальності; замість цього висуваються на перший план діалогічні методи спілкування, спільний пошук істини, розвиток через створення виховують ситуацій, різноманітну творчу діяльність [5, 13, 14, 17, 19].
в удосконаленні людини бачать не засіб благополуччя суспільства, а мета суспільного життя;
самого індивіда мислять невідомим, керованим, а творцем самого себе, своїх обставин.
Вчені Л.І. Новикова, В.А. Караковский, А.М. Сидоркин, Н.Л. Селіванова
Поняття "система" - одне з фундаментальних у всіх науках і видах діяльності. Система розуміється як впорядкована множина компонентів (елементів), які перебувають у взаємній зв'язку, залежності і взаємодії один з одним і на цій основі утворюють цілісну єдність. Цілісне єдність системи - це якісна характеристика, що відрізняє будь-яку систему від інших систем, систему від середовища проживання [13,14].
Виховна система створюється зусиллями всіх суб'єктів педагогічної діяльності, перш за все педагогів, учнів та їх батьків.
Навіщо потрібна виховна система? Вона створює умови для ефективної реалізації виховних цілей; в гуманістичної виховної системі більш сприятливі можливості для розвитку особистості як дитини, так і педагога [13, 14].
Виховна система школи має складну структуру. Її компоненти: цілі, виражені у вихідній концепції (тобто сукупність ідей, для реалізації яких вона створюється); діяльність, яка забезпечує її реалізацію; суб'єкт діяльності, її організуючий і в ній бере участь; що народжуються в діяльності і спілкуванні відносини, інтегруючі суб'єкт у якусь спільність; середовище системи, освоєна суб'єктом, і управління, що забезпечує інтеграцію компонентів в цілісну систему, і розвиток цієї системи [9].
У найзагальнішому вигляді в процесі створення і розвитку системи має вирішуватися ряд завдань.
По-перше, це формування у дітей цілісне картини світу - цілісної і науково обгрунтованою. Діти багато дізнаються про навколишній світ в родині, в дитячому саду, і школі, на вулиці, з теле - і радіопередач, кінофільмів, В результаті у них формується картина навколишнього світу, але картина ця, як правило, мозаїчна. Завдання школи - дати можливість дитині уявити собі, відчути цілісну картину світу. На реалізацію цього завдання спрямовані і навчальний процес, і позакласна робота.
Друга, не менш важливе завдання формування громадянської самосвідомості, самосвідомості громадянина, відповідального за долю Батьківщини.
Третє завдання залучення дітей до загальнолюдських цінностей, формування у них адекватного цим цінностям поведінки.
Четверта - формування у підростаючого людини креативності, "творческости" як риси особистості.
І п'ята - формування самосвідомості, усвідомлення власного "Я", допомога дитині в самореалізації.
Ефективне вирішення сукупності перерахованих завдань можливе лише при побудові в навчальному закладі цілісної виховної системи [9].
Виховна система - це впорядкована цілісна сукупність компонентів, взаємодія та інтеграція яких зумовлює наявність у заклади освіти чи його структурного підрозділу здатності цілеспрямовано і ефективно сприяти розвитку особистості учнів [6, 24].
§ 2. Основні компоненти системи виховання
Виховна система складається із сукупності компонентів. До числа основних компонентів системи виховання школярів можна віднести наступні компоненти:
Індивідно-груповий компонент являє собою співтовариство дітей і дорослих, які беруть участь у створенні, управлінні і розвитку виховної системи освітньої установи. Він складається з декількох елементів, таких як:
3. батьки учнів;
4. інші дорослі, які беруть участь у виховному процесі і життєдіяльності навчального закладу [16, 19, 20].
Ціннісно-орієнтаційний компонент складається з наступних елементів:
· Цінності співтовариства дітей і дорослих;
· Принципи і ключові ідеї побудови виховної системи та життєдіяльності освітньої установи.
Цей компонент часто називають ціннісно-смисловим ядром виховної системи або головним детерминирующим і інтегруючим фактором її функціонування і розвитку. Базисні цінності виховної системи визначають її цілі, які, в свою чергу, служать не просто елементами, а найважливішими факторами освіти, функціонування і розвитку цієї системи. На шляху до досягнення цільових орієнтирів відбуваються зміни в життєдіяльності шкільного співтовариства, змісту і організації виховного процесу. Із сукупності ідей, що відбивають уявлення спільноти дітей і дорослих про цінності, цілі, перспективи та принципи організації виховного процесу та життя в навчальному закладі, як правило, виділяють одну найбільш важливу, визначальну "особа" і стратегічну лінію розвитку даної установи. Цю ідею називають ключовою [16, 19].