Дивно приємно підставити обличчя све-жему морському вітерцю!
На обличчі, на губах знаходиться безліч спеціальних клітин, які відчувають і тиск вітру, і його прохолоду. Шкіра не тільки наш захист, а й величезне джерело інформації про навколишній світ, до того ж джерело дуже достовірний. Часто ми не віримо очам л вухам своїм, а обмацуємо предмет, хочемо
упевнитися, що він є, дізнатися, який він на дотик.
Вухо сприймає тільки звук, очей - світло, а шкіра - дотик і тиск, тепло і холод і, нарешті, біль. Для всіх цих відчуттів є спеціалізовані кліть-ки, нерівномірно «розкидані» по тілу.
З нею-то ми знайомі з самого дитинства. Уко-лолся - боляче, вдарився - ще болючіше. Але жити без болю було б неможливо. Біль - це сигнал тривоги для організму, сигнал до мо-зації на боротьбу з небезпекою.
На 1 см2 шкіри знаходиться до 100 больових то-чек. Больова точка - годинний нашого тіла - це оголені закінчення нервів, нічим не защи-щенние. Варто до такої точки тіла доторкнутися голкою, т. Е. Доторкнутися до нерву, як по ньому негайно в мозок помчать імпульси. Вони «кричать» мозку: «боляче! боляче! небезпека! захищайся! »
Больові закінчення нервів є і у внут-ренних органах. Але там важко визначити, що і де саме болить.
«Батько російської фізіології" І. М. Сєченов назвав відчуття і біль внутрішніх органів «темними відчуттями». Живіт болить, але де саме, не зрозумієш. А ось на шкірі хворе місце саме про себе кричить: «болить кінчик Мізін-ца на лівій нозі!»
Звикнути до болю майже неможливо. І це добре! Адже поки є біль, є і небезпека. Ось коли цієї загрози вже не буде і організм вилікується, тоді тільки вщухне біль.
Їх ми відчуваємо теж не всією шкірою. Холод-ву металеву голку відчувають одні точки шкіри, а теплу - інші. Фізіологи подсчі-талі, що на шкірі людини всього 30 тис. Теп-лових точок і 250 тис. Точок холоду. На обличчі, на губах цих точок найбільше.
У цих температурних точках знаходяться особливі нервові закінчення, оповиті клеточ-ної капсулою. Під мікроскопом на вигляд вони нагадують колби. Ці колби - живі тер-мометри - легко звикають і до дуже хо-лодной воді, і до гарячому піску.
У холодну річку спочатку страшно увійти. Але варто зануритися з головою, і через хвилину-другу вода здається зовсім і не холодною. Наш організм дивно хо-рошо пристосований до самих різних умо-виям існування; пустеля Сахара і Антарктида - скрізь може жити людина!
Дотик, відчуття дотику - це найголовніше шкірне почуття.
Як приємно доторкнутися поліровану дахів-ку столу, погладити пухнастого кошеня чи перекочувати в роті мовою гладкий, ковзаючи-щий льодяник!
Кінчик язика, губи і кінчики пальців володіють найбільшою чутливістю до тиску і дотику.
Сітківка ока сприймає світло, смакові точки - хімічне роздратування, а ося-ково клітини пристосовані до сприйняття механічного роздратування - тиску. Дуже слабкий тиск на шкіру ми сприймаємо як ніжний дотик, а сильний тиск, як натискання.
Ми відчуваємо фантастично малий тиск на шкіру. Наприклад, на шкірі кінчиків пальців відчуття дотику виникає при тиску-ванні всього лише 0,028-0,170 г на 1 мм2 шкіри. До холоду, тепла, тиску шкіра звикає досить швидко. Адже ми дуже скоро пере-стаємо відчувати дотик одягу до тіла.
Не вся шкіра відчуває дотик, а тільки окремі її точки. Їх безліч - близько півмільйона на всьому тілі, однак розподілені вони, як ми вже говорили, нерівномірно.
У кожній такій точці знаходяться спеціалізовані-рова тільця, що чутливо реагують на ма-Лейша механічне подразнення. Вони пред-являють собою нервові закінчення, як би загорнуті в капсулу, або оболонку. Крім того, біля кореня волосків нашого тіла закінчують-ся нервові волокна. Тому навіть незначна тиск на волосок передається нерву, і ми відчуваємо легкий дотик. У багатьох тварин такий спосіб дотику розвинений дуже добре. Згадайте кішку. Її довгі жорсткі вуса (вібриси) - це спеціальний орган сприймаючи-ня. Вони діють подібно до важеля. Чуть-чуть вигинаючись при зіткненні з будь-яким предметом, вони досить сильно тиснуть на нерв-ні закінчення, і кішка отримує осязателен-ву інформацію.
Наша здатність до дотику залежить від цілого ряду умов. Наприклад, в теплій комна-
Рецептори сприймають різні відчуття. Зверху вниз рецептори болю, тепла, дотику, холоду, тиску ті пальці відчувають поверхню будь-якої речі набагато краще, ніж на морозі.
Тепер ви бачите, як складно шкірне чув-ство, як багато подій відбувається в шкірі в ту мить, коли ми відчуваємо дотик до неї освіжаючого вітерця.