Як я і передчувала, цей роман виявився кращим з усієї серії.
Я в захваті і від героїні. Вона, до пари герою, стала найкращою героїнею з усієї серії. Сильна і рішуча. Вона, як я вже помітила, не намагалася нікого приборкувати, вона любила. Любила сильно і щиро. Вони дарували один одному вірність і довіру, дарували силу і підтримку, дарували смак і тепло.
Ніяких ідіотських манірних сумнівів і хихикання. Тільки сильні почуття на тлі гострих переживань, і досить важких, навіть в якійсь мірі небезпечних і, одночасно, трагічних подій. Треба сказати, що цей роман можна навіть в якійсь мірі назвати гостросюжетним.
Правда інструкція не дуже-то підходить. Більш того, я б сказала, що взагалі не підходить.
Крім того, що вона, дійсно, лише прикидалася вдовою, ну і одержимому і кровожерному Пімму, справді, було дуже важко сказати "ні", а то й неможливо, хіба що такій людині, як Роуленд Меннінг.
Загалом, я в ЗАХВАТІ! Приголомшливий роман! Закохана в гл. героїв)))
Хоча, сцена в Карлтон-Хаусі вийшла досить дурної. Маю великі сумніви, що так вже й легко потрапити в будинок принца, та ще увірватися туди, куди тебе не запрошували.
Крім того, війна з Францією закінчилася, але це зовсім не означає, що Атлантика стала миролюбним океанічних простором. Війна з Америкою тривала. Капери і просто пірати вирували у всю, якщо не згадувати про тих, хто викрадав чоловіків і за плату продавали їх на флот. І який, скажіть, адекватний батько сімейства в цей час відправиться під цим вогнем з усією своєю родиною не куди-небудь, а в Вест-Індію.