Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації (далі - КПК України) не містить визначення поняття «заявник».
У загальному вигляді під заявником розуміється особа, яка звернулася із заявою в органи попереднього розслідування. Заява про злочин є одним із приводів для порушення кримінальної справи (п. 1 ч. 1 ст. 140 КПК України).
Заявник не визначений в КПК РФ як учасник кримінального судочинства, однак згадується в нормах, що регулюють стадію порушення кримінальної справи.
Кримінально-процесуальним законодавством регламентовані лише окремі права та обов'язки заявника на етапі досудового провадження.
Окремі положення про права, обов'язки та відповідальність заявника про злочин містяться в статті 141 КПК РФ, відповідно до якої письмову заяву про злочин повинно бути підписано заявником, а усне занесено в протокол, підписаний заявником і особою, яка прийняла заяву. Заявник попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос у відповідності зі статтею 306 Кримінального кодексу Російської Федерації.
За участю заявника в провадженні процесуальних дій при перевірці повідомлення про злочин, наприклад, при отриманні у нього пояснень йому співробітником правоохоронного органу повинні бути роз'яснені права не свідчити проти самого себе, свого чоловіка (своєї дружини) та інших близьких родичів, користуватися послугами адвоката, а також подавати скарги на дії (бездіяльність) і рішення дізнавача, органу дізнання, слідчого, керівника слідчого органу (ч.1.1 ст. 145 КПК України).
Заявник має право знати про прийняте рішення за результатами розгляду повідомлення про злочин (ст. 145 КПК України). При цьому йому роз'яснюється право на оскарження такого рішення і порядок оскарження.
Також заявник повинен бути повідомлений про рішення прокурора про скасування постанови про порушення кримінальної справи (ст. 146 КПК України).
Крім того, заявник має право на отримання копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і право оскаржити його у встановленому законом порядку (ст. 148 КПК України).
У певних ситуаціях заявник так і залишається заявником, наприклад, коли за результатами перевірки його заяви виноситься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яке він може оскаржити в установленому законом порядку.
У разі порушення кримінальної справи заявник може набути статусу свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого.
Таким чином, заявники не визнані встановленому законом порядку учасниками кримінального судочинства, не мають процесуального статусу, а наділені лише окремими правами як учасники перевірки повідомлення про злочин, несуть відповідальність за завідомо неправдивий донос про вчинення злочину.
За матеріалами, наданими відділом прокуратури області з нагляду за кримінально-процесуальної та оперативно-розшуковою діяльністю.