34-річна Любов Савка з райцентру Жовква Львівської області тримає 10 корів і трьох телят. Через день на ринок до обласного центру возить по 10 кг домашнього сиру і сметани. Заробляє по 300-400 грн.
- Раніше працювала лакіровщіцей на приватному підприємстві. Звільнилася, бо через токсинів заробила алергію, - розповідає. - Почала їздити на заробітки в Польщу. Чоловік працював на будівництвах. Хотілося знайти роботу неподалік від будинку. Чотири роки тому купила першу корову Валю. Тоді ціни були лояльніше - за неї всього 3400 гривень виклала. Одну корову тримати невигідно. Сметану і сир потрібно цілий тиждень збирати, продукти псуються. Щоб їздити на базар, потрібно мати хоча б три. Почала докуповувати худобу. Тепер "бабці" за корову потрібно дати 9 тисяч, породиста варто 15. Якщо купувати голландську, то і на всі 25 тисяч гривень потягне. Така з кращої селекції, дає великі надої. Молочну корову відразу видно. У неї маленька голова, тонкі роги. Під животом "молочний колодязь", де повинен поміститися великий палець. Молочні жили - товсті. Шкура у корови повинна бути тонка, а ребра - широкі.
Доглядати за худобою допомагають чоловік Анатолій і свекруха Стефанія Петрівна. Годують діти 16-річний Андрій та Вероніка, 11 років.
Любов Савка оформилася як приватний підприємець. Сама веде бухгалтерію. В її книжці три графи - скільки заробляє, на що витрачає, на чому економить.
На будівництво хліва для худоби взяла сільськогосподарський кредит в банку - 127 тис. Грн - на чотири роки під 11% річних.
- хліви будували з блоків. Зараз всі прибутки йдуть на погашення позики. Тільки через чотири роки підемо в "плюс", - зазначає. - Корм для худоби не заготовляємо, а купуємо. Корів не можна абияк годувати. Їм потрібно збалансоване харчування. Беремо висівки, на місяць йде 1750 гривень. За соняшникову макуху плачу 2700. За 200-літрову бочку шроту - 80. На місяць йде таких шість. У господарів купуємо сіно, солому. Тільки жом дармової - на буряковому заводі в Радехові беремо за гривню.
Перед кожною коровою в хліві Савки - "кормовий стіл". Залишки їжі господарі змітають. Худоба стоїть на спеціальних килимках. У хліві - два доїльних апарату. Один - вітчизняний, другий - швейцарський. Останній подарувала Львівська аграрна дорадча служба. Савка брала участь в проекті "Підвищення конкурентоспроможності молочного сектору в Україні".
- Прикро, бо зараз на ринку коштують одні перекупники. У селян беруть молоко за півціни, перепродують, - розповідає. - Приїжджаю, на моєму місці стоїть жінка з 16 літрами сметани. Тримає всього дві корови. Зрозуміло, що це за сметана. У мене 10 корів, але стільки не збираю.
На місячному теляті заробляють тисячу гривень
56-річна Леся Палюга з селища Великий Любінь Городоцького району Львівщини каже, що не вигідно вирощувати тілі на м'ясо.
- Якщо народилася теличка, потрібно шукати покупців, які б її брали на корову. Якщо народився бичок, відразу продавати м'ясникам. Вирішила місяць потримати і самостійно м'ясо на базарі продати. За той час теля випив молока на 2 тисячі гривень. Запрацювала на ньому 1300. Коли заплатила Резніков, за бензин і місце на ринку, залишилася тисяча. Вийшло, що рівно половину втратила.
Дизайн та програмування: YonaStudio