Скласти заповіт можна на користь будь-якої людини. Обмежень родинними зв'язками немає. Тому серед спадкоємців можуть бути як рідні люди, так і друзі, знайомі, тобто ті громадяни, кого заповідач вибирає абсолютно вільно. Право вільного вибору правонаступника - одне з положень спадкового законодавства.
При цьому спадкодавця слід знати про наявність особливої групи осіб, які можуть стати спадкоємцями, незалежно від його волевиявлення. З метою захисту прав незахищених громадян, а саме малолітніх дітей, людей пенсійного віку та інвалідів, у спадщині може бути виділена обов'язкова частка.
Ця частина спадщини перейде у власність громадян, що входять в названу групу, незалежно від того, чи вказані вони в заповіті.
Хто отримує обов'язкову частку у спадщині
Основними претендентами на обов'язкову частку виступають:
- непрацездатні малолітні діти до 18 років;
- батьки спадкодавця, які не можу займатися трудовою діяльністю;
- непрацездатні подружжя;
- особи, які перебувають на утриманні.
Непрацездатні малолітні діти до 18 років
Якщо в сім'ї спадкодавця є діти, які не досягли повноліття, вони повинні бути захищені законом на випадок втрати годувальника. Діти в такому віці вважаються непрацездатними, навіть якщо вони працюють або навчаються і отримують стипендію.
Діти, які вирішили вступити в шлюб до 18 років, також не втрачають свого статусу і прав на обов'язкову частку.
Усиновлення дітей після смерті батька, який був власником майна, не впливає на їх права по відношенню до спадщини. Підставою для отримання частки є збереження родинних зв'язків зі спадкодавцем на момент його смерті.
Батьки, подружжя заповідача, не мають можливості займатися трудовою діяльністю.
Особи, які перебувають на утриманні
Громадяни, які були на утриманні у власника успадкованого майна, має право розраховувати на отримання обов'язкової частки.
Але для цього необхідні такі умови:
- нездатність працювати. Тобто це можуть бути ті ж пенсіонери за віком, інваліди, які не навчаються діти до 16 років і діти до 18 років, які продовжують навчання;
- перебування на повному утриманні. Основне джерело існування - матеріальна допомога від спадкодавця. Терміни, в які особа перебуває на утриманні, не повинні бути менше 1 року до смерті заповідача.
Обов'язкова частка не виділяється:
- правонаступникам, що складається в другій і всіх подальших чергах спадкування;
- особи, які є спадкоємцями за правом представлення, якщо їх батьки померли до смерті спадкодавця.
Як порахувати розмір обов'язкової частки
Зробити розрахунок розмірів обов'язкової частки нескладно. Для цього буде потрібно певна інформація. Перш за все, потрібно з'ясувати, на яку законну частку може претендувати спадкоємець. Відразу встановлюють спадкоємців першої черги. Якщо їх немає - другої і наступних черг.
Не варто забувати про наявність інших правонаступників: утриманців, спадкоємців за правом представлення (особи, які отримують частку спадкоємця, який помер ще до смерті власника успадкованого майна або разом з ним), діти, зачаті до смерті спадкодавця, народжені живими.
Розглянемо приклад. Покійний залишив заповіт, де спадкоємцями були названі його дружина і дочка. Через шість місяців народилася ще одна донька, зачата спадкодавцем до смерті. При відсутності заповіту, дружина і обидві дочки були б спадкоємцями першої черги за законом.
Законна частка малятка становить третю частину спадщини. При отриманні обов'язкової частки - в її власність переходить половина від цієї частини. Таким чином, в результаті виходить шоста частина від майна, залишеного у спадок.
Увага! Громадяни, визнані судом негідними спадкоємцями, які не враховуються при розрахунку законної частки.
Якщо обов'язкова частка визначена, потрібно її висловити в грошовому еквіваленті. Зробити це можна за наявності інформації про загальну вартість всього майна, яке належало покійному.
У підрахунку загальної вартості враховується:
- вартість майна, зазначеного в заповіті, а також тієї частини, яка заповідалася спадкоємцям;
- банківські вклади, кошти, що знаходяться на депозиті, інше.
Якщо спадкодавець вказав в заповіті не все майно, яким він володів, обов'язкова частка буде взята з незазначеної в якості спадщини, частини (п. 2 ст. 1149 ЦК України). Коли дане спадок не відповідає мінімальним нормам обов'язкової частки, воно доповнюється за рахунок коштів з основного спадщини.
У джерелі, названому вище, вказується на те, що, якщо незаповіданою частини спадщини буде недостатньо для виплати законної частки, її доповнюють з заповіданого майна. У цьому випадку частка спадкоємців за законом може знизитися. Також знижується розмір майна, яке отримує спадкоємцями, вписаними в заповіт.
З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що спадкоємці за законом можуть втратити можливість отримати частку з незаповіданою майна.
Наприклад: у власність померлого спадкодавця входили квартира (6 млн. Руб.), Земельний наділ (1 млн. Руб.). Квартира заповідана дружині покійного, а земля не внесена в документ. Згідно із законом в першу чергу спадкування входить дружина покійного і діти (один з них є малолітнім). Цій дитині покладена обов'язкова частка в спадщині. Вона становить шосту частину від вартості заповіданого спадщини, тобто 1 мільйон рублів.
Ця сума повністю відповідає вартості землі. Таким чином, земельна ділянка стає спадщиною малолітньої дитини. Дружина покійного нічого не втрачає. Старша дитина спадкодавця залишається без спадщини.
Важливо! При розрахунках не варто забувати ту частку успадкованого майна, яку не прийняв законний спадкоємець (п. 3 ст. 1149 ЦК України).
Судова практика щодо встановлення обов'язкової частки спадщини
Районний суд міста Твері розглядав цивільну справу про встановлення обов'язкової частки в спадщині. Спадкодавець Бєляєв С.Н. залишив заповіт, де висловив свою останню волю.
Будинок, який був власністю покійного, він заповідав своїм рідним сестрам, Бєляєвої О.Н і Бєляєвої А.Н.
Розглядаючи обставини даної справи, суд з'ясував, що будинок був єдиним майном Бєляєва С.М.
На момент смерті заповідач знаходився в законному шлюбі зі своєю дружиною Бєляєвої Т.Ю. у віці 59 років. Також у нього залишився рідний син Бєляєв А.С. у віці 22 років.
Відповідно до ст.1143 ЦК сестри покійного Бєляєва О.Н і Бєляєва О.М. є спадкоємцями другої черги, які можуть успадкувати майно брата тільки в разі відмови його дружини і сина від спадщини.
Громадянин Бєляєв С.Н. залишивши такий заповіт, порушив права дружини і сина, так як саме вони є прямими спадкоємцями. У разі відсутності заповіту, дружина і син покійного могли успадкувати будинок в рівних частках.
Бєляєв А.С. син заповідача, повнолітній працездатний громадянин, тому він не має права на отримання обов'язкової частки в майні, що успадковується.
Бєляєвої Т.Ю. дружина покійного, пенсіонерка, непрацездатна. Відповідно до нормативів правових актів, вона має право на обов'язкову частку в майні.
Якби не було заповіту, дружина покійного і його син, за законом отримали б по ½ будинку.
Обов'язкова частка дорівнює половині майна, отриманого за законом. Тобто дружина Бєляєва С.М. повинна отримати ¼ спадщини чоловіка. Сестри покійного можуть отримати тільки ¾ будинку.
Будинок, що належав покійному спадкодавцеві Бєляєву С.Н. розділити відповідно порядку, встановленого нормами закону.
Дружина, Бєляєва Т.Ю. отримує ¼ частина будинку. Сестри, Бєляєва О.Н і Бєляєва О.М. отримують частину будинку - ¾.
Син, Бєляєв А.С. не має законних прав на успадковане майно батька.
Чи була Запис корисна? Так Ні 0 з 0 читачів вважають Запис корисною.