Жила була одна сім'я зайців: мама, тато і три чудових зайченя. І ось наближався новий рік. Кружляв чудесних сніжок. Зайці принесли з лісу ялинку і збиралися її наряджати. Але тут раптом сталося нещастя. Вовк вкрав всі прикраси. Дітлахи засмутилися. Тоді тато-заєць вирішив піти до снеговику і розповісти йому про те, що трапилося. Сніговик в окрузі славився мудрим і добрим лісовим мешканцем.
Крім цього Сніговик був ще і сусідом зайців. Розповів заєць про те, що сталося. -Допоможи мені мудрий, сусід. У нас трапилася біда. Вовк забрав ялинкові іграшки, і мої діти тепер залишаться без новорічної ялинки, а новий рік вже зовсім скоро. - Не журися, сусіде. Що небудь придумаємо. Буде у вас справжнє новорічне свято. Пішли Заєць і Сніговик до Вовка. А Вовк тим часом уже наряджає ялинку вкраденими іграшками. - Здрастуй, сірий розбійник! Ти навіщо вкрав іграшки у зайчат? Як вони тепер будуть новий рік зустрічати? Віддай їх назад! - сказав Сніговик. - Не віддам! Мені теж потрібна гарна вбрана ялинка, - сказав Вовк. Тоді мудрий Сніговик і запропонував Вовка з Зайцем разом народити одну ялинку. Так і зробили. Заєць пробачив Вовка, вони спільно прикрасили втішну красуню і весело, радісно зустріли Новий рік!
2 казка про Новий рік.
Як же похрустивает в мені сильний морозець! - промовив сніговик. - А вітерець то, як покусує! Скоро Новий рік, діти почнуть веселитися, хороводи водити, в сніжки грати. Весело-то, як буде! - А ти чого на мене витріщаєшся, окате? Таким чином, молодий снеговичок звертався до сонечка, яке вийшло з-за хмаринки і мило йому посміхалося. Сніговик замість очей мав осколки покрівельної черепиці, ротом служив уламок граблів, а це означає, що у нього крім милої посмішки були ще й зуби. Його поява на світ ознаменувався задоволеним і радісним криком дітлахів, дзвоном дзвіночків. - Який же він чарівний! - промовила молоденька дівчина, яка вийшла в сад разом зі своїм молодим чоловіком. Вони стали біля цього сніговика і насолоджувалися красою іскристих на морозі дерев і кущів. - У літню пору такої краси не побачиш! - промовила дівчина, яку наповнювала радість від побаченого. - І такого бравого молодця також! - промовив молодий чоловік, показуючи на сніговика. - Він просто чарівний! А сніговик тоді зацікавився цією милою парочкою і запитав у поруч прив'язаного пса про них. Той розповів йому цікаву й довгу історію. Ось вона. - Я народився в ніч під новий рік. Жив у цієї милої парочки, зовсім маленький, пухнасті і безтурботний клубочок щастя. Діти мене любили, давали всілякі смаколики. Але самим незабутнім і чудесним було те, що вони брали мене на руки і кружляли біля іскриться і святкової ялинки. Потім мене перевели ближче. Мені дали подушку, таку пухнасту і м'яку, що мені не хотілося вставати з неї. Крім цього там стояла піч. Оооо! Це наймиліша і чудова річ на всій землі! Я навіть спав під нею. Як же мені не вистачає цього тепла, цього яскравого і ненажерливого полум'я. Незабаром, мені виповнився рік. І в черговий новорічне свято я гриз найсмачніші і чудові кісточки в світі. А один з хлопчаків вирішив у мене їх забрати. Ну, я в позначку і вкусив його. Мною рухало правило щось на кшталт «кістка за кістку». Потім звичайно пошкодував про це, але було пізно. Тепер я тут, на цьому морозі ... Сумно ... - А чим така гарна грубка то ця, - запитав сніговик у пса. - Вона схожа на мене? Не розумію чого так до неї тягне ... - Ні. Вона зовсім на тебе не схожа, чорна, немов ніч, має довгу шию і пузо з міді. Вона вічно голодна, з'їдає всі належні в неї дрова. Але знаходиться поруч з нею - це воістину блаженство! Подивися, ти побачиш її з вікна. Сніговик благання голову і побачив піч. Вона, як і завжди поїдала дрова. Що ж в мені так дивно ворушиться? - промовив сніговик. - А я можу потрапити до печі? Адже це зовсім просте бажання! Я так хочу до не притиснула. Насолодиться цим теплом! - промовив сніговик. - Ти туди не потрапиш, - відповів йому пес. - А якщо це і вийде, то ти просто станеш, так і не побачивши нового року. - Так я все-одно розтану ... Новий рік пройшов. Погода стала переменіваться. Цілий день світить сонечко. Сніг почав танути, і сніговик став все сумніше. Він відчував, що незабаром щось зміниться, зміниться. Він стояв і милувався вогнем в печі, стежив за тим, як він поїдав дрібні друзки дров. Сніговик все танув і танув, і ось, коли по асфальту потекли струмки, він повністю розвалився. І тільки тоді пес зрозумів, чому сніговика так тягнуло до печі. У станула сніговика лежала серцевина - кочерга, яка і наповнювала його незрозумілою тягою до вогню.
3 казка про Новий рік. Казка про ялинці.
[Caption id = "attachment_10556" align = "aligncenter" width = "700"]
Нові казки про Новий рік. [/ Caption] Це сталося дуже давно, в одному давньому чарівному лісі. На одній казковій галявині росли два старих деревця: клен і берізка. Вони були справжніми друзями. Але чарівний вітер приніс невелике зернятко їли, яке впало між деревами. Сонечко гріло його, поливав. І ось одного разу, в один із днів маленька ялинка підросла. Стала веселою, зелененький і такою наївною. А лені звірі все частіше і частіше намагалися схопити ялинку за макушечкі. Поруч стоїть берізки і клену стало шкода дитину, і вони стали піклується про неї. Незабаром завдяки любові, доброти своїх сусідів маленька беззахисна ялинка стала воістину справжньою красунею лісової. Пухнаста, зелена, струнка. Ось прийшла зима. Напередодні нового року звірята стали замислюватися, як його провести, а головне де взяти красиву ялина. І ось Ведмідь вирішив, влаштує конкурс, і вибрати дерево, яке стане символом зими. У ньому брала участь і наша ялинка. Було багато чудових, симпатичних претенденток, але все-таки міс-ліс стала ялинка. Звірята прикрасили її шишками, ягодами, влаштували веселе свято. Були пісні, танці, привітання. І ось о диво! Несподівано на санях з четвіркою швидких оленів проїжджав Дідусь Мороз. Він побачив свято і веселощі, вирішив приєднатися до зверятам. Здивувався, побачивши ошатну ялинку, вона йому дуже сподобалася, і він узяв гілочку, щоб подарувати дітлахам. З тих кожен новий рік не може обійтися без ошатною лісової красуні.
4 казка про Новий рік.
Жила-була чудова пушистенькая і зелена ялинка. Вона росла в чарівному лісі. Стояла на одній з полян, радуючи своїм виглядом багатьох лісових мешканців. Але ось незабаром прийшла зима. Чудовий пухнастий сніжок осипав ялина, вона ставала все прекрасніше і нарядно, даруючи їй білосніжну шубу. Кожен день лосенята, білочки, синички, снігурі веселилися і грали біля ялинки. Одного разу звірята побачили в лісі людей і розбіглися хто куди. Це виявилися батьки з двома дітьми - дівчинкою і хлопчиком. - Папа, яка чудова ялинка! Це саме те, що нам необхідно! - закричали радісно дітлахи і почали тягнути батька за рукав. - Точно, давайте запам'ятовуйте галявину, я візьму сокиру, потім прийдемо і зрубав цю ялинку, сказав глава сімейства. А вдома прикрасимо її, і вона подарує нам відмінне новорічний настрій! Але тут раптом дівчинка заплакала і сказала: - Таточку, що не рубай, будь ласка, ялинку. Адже вона так красиво виглядає на галявинці, звірята будуть засмучені. - Дорога моя, як же ми будемо зустрічати новий рік без цієї красуні? - запитав батько. - Папулічка, я придумала! Зійдемо, і купимо в магазинчику штучну ялинку. Нехай красуня росте, і навколо неї будуть водити хороводи лісові звірята. Адже їм також необхідний свято. Глава сімейства глянув на дитину, задумався, потім посміхнувся. - Так, люба моя донечка. Нехай ялинку залишається в лісі. Адже в теплій хаті вона швидко пропаде. А на лісовій галявині вона буде ще дуже довго радувати звірів і людей. Так вони і вирішили, а потім пішли додому. Але на наступний день знову почулися кроки. Звірята не на жарт злякалися. Невже знову люди вирішили їх відвідати і зрубати ялинку. На галявину вийшло та ж сім'я, тільки в руках у тата був не сокира, а велика коробочка, в якій було багато кульок, бус, м'яких іграшок, шишок. Почала сім'я прикрашати ялинку. На саму верхівку вони одягли красиву яскраво-червону зірку. В якості подарунків для звірів поклали багато смакоти: і сіно, і яблучка, і горішки, і зернятка, щоб лісові звірята могли весело і ситно зустріти новий рік. - Яка ж красуня вийшла у нас! - сказав тато. - Давайте, дітлахи додому. Нам ще потрібно встигнути купити ялинку, поки не зачинилися магазини. Коли діти і батько пішли, звірята, птахи вискочили і вилетіли на лісову галявину і почали, є частування, потім водили навколо ялинки хороводи. Ялинка коштує така ошатна і красива, радує всіх оточуючих. Нарешті у ленних звірят теж справжнє свято! Всім весело, радісно, а головне ялинка радує око.
5 казка про Новий рік.
[Caption id = "attachment_10560" align = "aligncenter" width = "700"]
Лісова казка про новий рік. [/ Caption] Дітлахи нарядили ялинку. Вона стоїть ошатна, гарна, пухнаста. Кульки виблискують і іскряться, на маківці висить зірка. Вирішено було, що на наступний день почнуть водити біля неї хороводи. І тут Петя з першого поверху сказав: - Не можна залишати ялинку одну у дворі, а якщо перейде лисиця або вовк і вкраде її? -Ура, хлопці, я придумала! Давайте охоронця змайструємо для ялинки! - сказала маленька Диночка. - А кого ж? - хором запитали хлопці. - Сніговика! Вночі він буде стояти на сторожі, і нікого не буде підпускати до нашої красуні, - відповіла Диночка. Дітлахи почали ліпити Сніговичка. Принесли морквину для носика, шарфик, відро, а мітлу взяли у двірника. Адже чим сніговик буде, хто б звірят від ялинки? Снеговічек вийшов просто чудовий, такий веселий і пустотливий. І тоді хлопці дали йому завдання: - Дорогий Снеговічек, даємо тобі доручення - сторожі ялинку, щоб її ніхто вночі не викрав. Ми на тебе дуже сподіваємося. Стояв Снеговічек, стояв, а потім несподівано задрімав на своєму посту. Прокинувся від шуму. Бачить, що сероманец тягне ялинку в ліс. Сніговик злякався і давай в погоню за вовком. Але ніжок у нього - то немає, котиться він з боку на бік, крекче. І тоді в голову сніговика прийшла ідея, і він звернувся до неба: Дороге небо, пішли на землю сніг, зупини сірого Вовка, який вкрав у хлопців ялинку. Став йти сніг, але і він не зупинив вовка. Сніговик просить вітер: - Вітер, Вітер допоможи мені, подуй сильніше, зупини лиходія Вовка! Став сніг ліпити Вовкові очі, вітер з ніг збивав. Чи не витримав вовк такого напору і кинув ялинку, а сам втік в густий ліс. Снеговічек і радий! Підхопив ялинку, сказав слова подяки снігу і вітру і повернув красуню на своє місце. Снеговічек варто і радіє тому, що він такий хороший охоронець виявився. Вирішив, що ніколи більше не буде спати під час нічного чергування. На наступний ранок дітлахи прокинулися, поїли і відразу ж побігли на подвір'я подивитися на засніжену і красиву ялинку. Вони радісно почали водити хороводи, співати пісеньки. - Дякую шановний пане Сніговик, ми тобі вдячні за те, що зберіг нашу ялинку. А в новорічну ніч, хлопці обсипали ялинку серпантином, повісили цукерки, і радості їх не було меж! А ялинка стояла і лише загадково посміхалася ...
Дивіться також:
div> .uk-panel '> "data-uk-grid-margin>
Схожі статті