Втім, на цей раз йому так і не вдалося вгамувати голод. Якби він поводився обережніше, то міг би зауважити, що за ним вже давно стежать з-за кущів чиїсь пильні очі. Ці пильні очі належали місячним коротуну, якого звали Фіксом. Він був одягнений в рудий, протертий на ліктях піджак і в якусь безглузду заяложену руду кепку на голові. На ногах у нього були штани, які зазвичай носять, заткнувши в чоботи, але чобіт не було, а були сандалі, які він надів на босу ногу. В руках у Фікса була мітла, яку він тримав напереваги, як рушницю, ніби збирався йти з цим рушницею в атаку.
Нічого не підозрюючи, Незнайко продовжував наминати малину, як раптом знизу щось клацнуло, і він відчув, як його щось міцно схопило за ногу. Незнайка скрикнув від болю і, нагнувшись, побачив, що нога його попала в капкан. В цей же момент стежив за кожним його кроком Фікс вискочив із своєї схованки і, підбігши до Незнайка, щосили вдарив його мітлою по голові.
- Ах ти гадина! Так ти, значить, малину жерти! - закричав Фікс, розмахуючи мітлою.
- Послухайте, - обурився Незнайко, - що це таке? Навіщо мітлою? І ще капкан тут!
Але Фікс не слухався його.
- Я тобі покажу, як малину жерти! - твердив він, викручуючи Незнайка за спину руки і пов'язуючи їх мотузкою.
Незнайка тільки знизав плечима.
- Не розумію, що відбувається! - пробурмотів він.
- Ось відведу тебе зараз до пана Клопс, тоді все зрозумієш! - пригрозив Фікс.
- До якого такого пану Клопс? - запитав Незнайко.
- Там побачиш, який такий пан Клопс. А зараз - марш! - сказав Фікс і потягнув за мотузку з такою силою, що Незнайко мало не полетів з ніг.
- Як же я можу йти, нерозумне ви істота? Хіба ви не бачите, що моя нога в капкані? - відповів Незнайко.
- Подумаєш, ніжність - нога в капкані! - пробурчав Фікс.
Він, однак, нагнувся і звільнив з капкана Незнайкіна ногу.
Незнайка в відповідь тільки знизав плечима. Бігти він не міг хоча б тому, що забита пружиною капкана нога сильно боліла. Накульгуючи, він брів по саду, а за ним, сердито сопучи, йшов Фікс з мітлою на плечі. Вийшовши з саду, вони рушили вздовж довгих грядок з місячними огірками та помідорами. Хоча Незнайка було не до того, він все ж поглядав на всі боки і зауважив, що місячні помідори і огірки були в десятки разів дрібніше тих, до яких він звик на Землі.
Вдалині троє коротишек виробляли поливання грядок. Двоє вручну качали воду насосом, а третій направляв з брандспойта струмінь. Струмінь піднімався високо і, розсипаючись на краплі, падала зверху дощем.
Скоро грядки з огірками та помідорами скінчилися і пішли грядки з місячної полуницею. Кілька коротишек повзали серед грядок і збирали дозрілу полуницю, складаючи її в круглі плетені кошики. Один з працювали коротишек побачив Фікса з Незнайко і закричав:
- Гей, Фікс, знову грабіжника спіймав?
- Знову, а то як же, - самовдоволено посміхаючись, відповів Фікс.
- До пана Клопс ведеш?
- До пана Клопс, а то до кого ж!
- Знову собаками травити будете? - запитав інший коротун, відриваючись від роботи.
- Ну, це вже пан Клопс самі знають, чим труїти. Чим накажуть, тим і будемо труїти.
- Звірина! - пробурчав хтось із працювали коротишек.
- Звірина, кажу, ви з вашим паном Клопс!
- Я ось ті дам звірина! - визвірився Фікс. - Ось піду доповім панові Клопс, що ви тут мови розпускає, замість того щоб працювати, - жваво на вулиці опинитесь!
Коротуна мовчки взялися до роботи. Фікс тицьнув Незнайку в спину мітлою, і вони вирушили далі. Піднявшись на пагорб, Незнайко побачив гарний двоповерховий будинок з великою відкритою верандою. Навколо будинку були розбиті клумби з квітами. Тут були і місячні маргаритки, і братки, і настурції, і місячна резеда, і айстри. Під вікнами будинку росли кущі місячної бузку. Всі ці квіти були такі ж, як і у нас на Землі, тільки в багато разів дрібніше. Втім, Незнайко вже почав звикати до того, що на Місяці рослини маленькі, і це вже не дивувало його.
На веранді сидів пан Клопс. Це був товстенький краснощекенькій коротун з великою рожевою лисиною на голові. Очки у нього були вузенькі як щілинки, а брів майже зовсім не було, від чого обличчя його здавалося дуже веселим і добрим. Одягнений він був у простору шовкову піжаму темно-коричневого кольору з білими смужками і шльопанці на ногах.
Він сидів за столом і робив одразу чотири справи:
1) їв білий хліб з маслом;
2) пив чай з варенням;
4) невпинно відмахувався і відпльовуватися від мух, які роєм носилися над ним, щохвилини сідаючи йому на лисину і потрапляючи в чай.
Всі ці чотири справи пан Клопс робив з такою ретельністю, що піт буквально струменів з нього, скочуючись струмочками з лисини прямо по щоках і потилиці за комір. Це, мабуть, не доставляло особливого задоволення пану Клопс, так як він раз у раз хапав висіло на спинці крісла рушник і одним махом витирав размокревшую лисину, намагаючись захопити при цьому і шию, після чого вішав рушник назад, попередньо покрутивши їм над головою, щоб розігнати мух.
Побачивши, що наближалися до будинку Фікса з Незнайко, пан Клопс відставив убік чашку з недопитим чаєм і з цікавістю став чекати, що буде далі.
- Ось-с, пане Клопс, грабіжника спіймав, - сказав Фікс, зупиняючись з Незнайко на чималій відстані.
Пан Клопс встав з-за столу, підійшов до сходів, які вели вниз з веранди, і, склавши на животі свої пухкі ручки, став оглядати Незнайку з голови до ніг.
- Напевно, в капкан попався? - запитав нарешті він.
- Так точно, пан Клопс. Жер малину і попався в капкан.
- Так, так, - промимрив Клопс. - Ну, я тобі покажу, ти у мене потанцюєш! Так навіщо ти малину жер, говори?
- І не жер зовсім, а їв, - поправив його Незнайко.
- Ох ти, який образливий! - посміхнувся пан Клопс. - Уже й слова сказати не можна! Ну добре! Так навіщо ти її їв?
- Ну, навіщо ... Захотів їсти.
- Ах, бідненький! - з удаваним співчуттям вигукнув Клопс. - Захотів їсти! Ну, я тобі покажу, ти у мене потанцюєш! А вона твоя, малина? Відповідай!
- Чому не моя? - відповів Незнайко. - Я ж ні в кого не забрав. Сам зірвав на кущі.
Від злості Клопс мало не підскочив на своїх коротеньких ніжках.
- Ну, я тобі покажу, ти у мене потанцюєш! - закричав він. - Ти хіба не бачив, що тут приватна власність?
- Яка така приватна власність?
- Ти що, не визнаєш, може бути, приватної власності? - запитав підозріло Клопс.
- Чому не визнаю? - зніяковів Незнайко. - Я визнаю, тільки я не знаю, яка це власність! У нас немає жодної приватної власності. Ми всі сіємо разом, і дерева садимо разом, а потім кожен бере, що кому треба. У нас всього багато.
- Де це у вас? У кого це у вас? Чого у вас багато? Так за такі розмови тебе треба прямо в поліцію! Там тобі покажуть! Там ти потанцюєш! - розорявся Клопс, розмахуючи руками і не даючи Незнайка сказати ні слова.
Нарешті він плеснув у долоні і закричав:
На крик з дверей вискочив коротун в такому ж вбранні, як і Фікс, тільки без кепки. Побачивши його, Клопс клацнув пальцями і показав рукою на підлогу біля себе. Фекс моментально зрозумів, що потрібно, і, схопивши стояло біля столу крісло, поставив його позаду Клопс. Клопс не поспішаючи опустився в крісло.
- Ну-ка, приведи сюди цього ... - сказав він. - М-м-м ... Мілордіка приведи сюди, ось.
Фекс щодуху кинувся виконувати наказ.
- Щастя твоє, що я добренький коротун, - сказав Клопс Незнайка. - Я тебе в поліцію не відправлю. З поліцією, братик, краще не зв'язуватися. Від поліції ніякої вигоди - ні мені, ні тобі, дідько її забрав!
У цей час з'явився Фекс з великою кудлатою собакою на ланцюгу.
- Так і бути, я тебе відпущу, - продовжував Клопс, звертаючись до Незнайка. - Тільки ти біжи, голубчику, швиденько, а то як би собачка тебе трошки не покусала ... Звільни-ка його! - наказав він Фіксу.
Фікс розв'язав Незнайка руки.
- Ну тепер біжи, чого ж ти баришся? - сказав Клопс. - Або, може бути, хочеш, щоб на тебе собаку спустили? Ну-ка, Фекс, спусти на нього собаку.
Побачивши, що справа починає приймати зовсім небажаний оборот, Незнайко щодуху побіг геть. В цей же час Фекс відв'язав ланцюг, і кудлатий пес кинувся за Незнайкой.
- Візьми його, Мілордік, візьми! - радісно заверещав Клопс і заплескав у долоні.
Помітивши, що пес наздоганяє його, Незнайко круто повернув убік. Пес по інерції проскочив далі. Цей прийом Незнайка повторював кожен раз, коли Мілордік підбігав близько, і псові ні разу не вдалося вкусити його. Вони бігали навколо будинку по клумбах з квітами. Вирвані з коренем маргаритки, ромашки, братки, тюльпани так і летіли з-під їхніх ніг в різні боки.
- Мілордік, візьми його, - надривався Клопс. - Що ж ти баришся? Не можеш з одним злодюжкою впоратися? Ату його! Ах ти, кінь! Ось я тобі покажу, ти у мене потанцюєш. Гей, Фекс!
- Що накажете, пане пан? - Фекс шанобливо нахилився до Клопс.
- Моментально приведи сюди цього ... м-м-м ... Приведи сюди Цезаріні.
- Слухаю! - пробурмотів Фекс і метнувся в сторону.
Через хвилину він привів безхвостого сухорлявого пса з довгими худими костистими лапами і короткою коричневою шерстю.
- Спускай його! - закричав Клопс. - Ну-ка, візьми його, Цезаріні!
Побачивши, що до Мілордіку прибуло підкріплення, Незнайко кинувся з пагорба вниз і застрибав по грядках з полуницею. Обидва пса носилися за ним, не розбираючи дороги, і безжально топтали полуницю.
- Що вони роблять! Що вони роблять! - заволав Клопс, збігаючи вниз і хапаючись за лисину. - Вони знищать мою полуницю! Цезаріні, Мілордік, хапайте його, щоб йому грець! Любіть його! Забігайте з різних сторін. Ах, йолопи, дурачьyo, ідіоти безмозкі! Два ідіота безмозких не можуть з одним клепки в голові дурнем впоратися. А ви що роти пороззявляли? - закричав Клопс на працювали коротишек. - Ловіть його. Стоять і сміються, безмозкі! Ось я вас!
Коротуна кинули роботу і почали бігати за собаками по грядках. Клопс тут же побачив, що з цього нічого хорошого для полуниці не виходить.
- Назад! - закричав він. - Ось я вам покажу, як топтати полуницю, ви у мене потанцюєте!
Коротуна зупинилися. Клопс особисто кинувся наздоганяти Незнайку і потрапив ногою в капкан.
- Це що ж діється таке? - заверещав він, скорчившись від болю. - Гей, Фікс, Фекс, ви що ж, роззяви, дивитеся? Я вам покажу, негідники, ви у мене потанцюєте! Понаставляли всюди капканів! Звільніть мене, лиходії, а то я не знаю, що буде!
Фікс і Фекс підбігли до нього і почали звільняти його ногу з капкана. В цей час Незнайко, Мілордік і Цезаріні перенесли поле своєї діяльності з полуниці на грядки з огірками та помідорами. В одну хвилину там все було переплутано, і вже важко було розібрати, де росли огірки і де помідори.
- Ай ай ай! Так що ж вони там роблять! - закричав Клопс, наливаючись від злості кров'ю. - Гей, Фікс, Фекс, що ви роти пораскрилі, йолопи? Швидше тягніть сюди рушницю, я вб'ю його як собаку, він у мене попляшет!
Фікс і Фекс моментально зникли і через хвилину повернулися з рушницею.
- Стріляйте в нього! - кричав, бризкаючи слиною, Клопс. - Все одно мені за це нічого не буде!
Фікс, в руках у якого було рушницю, прицілився і випалив. Куля просвистіла в двох кроках від Незнайки.
- Ну хто так стріляє? Хто так стріляє? - закричав з роздратуванням Клопс. - Дайте-но сюди мені рушницю. Я вам покажу, як треба стріляти!
Він вихопив у Фікса рушницю і вистрілив, але потрапив не в Незнайку, а в Цезаріні. Бідний пес дико зойкнув. Підскочивши догори і зробивши в повітрі сальто, він впав на спину і залишився лежати догори лапами.
- Ну ось бачите, дурачьyo! - закричав Клопс, хапаючись за голову. Через вас собаку вбив!
Побачивши, що справа дійшла до стрілянини, Незнайко підбіг до огорожі і, напруживши всі сили, з розгону перескочив через нього.
- Ах, ти так! - закричав, задихаючись від гніву. Клопс. - Ну, це тобі даром не пройде! Я тобі ще покажу! Ти у мене потанцюєш!
Він з силою потряс кулаком над своєю почервонілий від злості лисиною, потім плюнув з досади і пішов додому - підраховувати нанесені Незнайкой збитки.