- якщо вони, наприклад, виконували якісь функції у зв'язку з провадженням у даній справі (були свідками або по-яка терпіла, дали експертний висновок з питань, які виникли в процесі розслідування справи, брали участь в розслідуванні справи, надавали юридичну допомогу позивачеві або відповідачу і т. д.);
- або якщо є підстави вважати, що суддя або засідатель має особисту заін-тересованность в результаті справи (наприклад, яв-ляется родичем якийсь із сторін, свідком, особою, про-переводила розслідування, вже брав участь у виробництві у даній справі в як суддя, і т. д.).
При оцінці ролі і значення розглянутих правил, забезпе-чивающих закон-ність, компетентність і неупередженість суду, якому довіряється розгляд цивільних і кримінальних справ, важливо не випустити з уваги те, що між цими прави-лами немає непрохідною прірви. Вони тісно взаємопов'язані і додат-ють один одного.
Незалежність суддів, присяжних, народних і арбітражних засідателів
Принцип незалежності суддів, присяжних, народних і арбит-Ражнів заседате-лей проголошується в багатьох законодавчих актах: у Конституції РФ (ст. 120), Законі про судову систему (ст. 5), Законі про статус суддів (ч. 4 ст . 1), Законі про Конституци-онном Суді (ст. 5, 13 і 29), Законі про арбітражних судах (ст. 6), Законі про судоустрой-стве (ст. 12), КПК (ст. 16), ЦПК ( ст. 7), АПК (ст. 5) і ін.
Суть даного принципу правосуддя полягає в прагненні забезпе-чити такі умо-вия, в яких суд зміг би мати реальну можливість приймати відповідальні ре-шення без стороннього втручання, без якого б то не було тиску чи іншого віз-дії, на міцній основі приписів закону і тільки закону.
Досвід багатьох десятиліть і навіть століть говорить про те, що суд відноситься до числа таких державних установ, реше-ня яких знаходяться в полі зору інших державних органів, посадових осіб різного рівня і просто грома-дян, так чи інакше зацікавлених в результатах розгляду конкретних справ . Звідси і те різноманіття способів і методів, використовуваних для здійснення впливу на суди, які виработ-ни багаторічним практичним досвідом. Аж до наших днів до такого роду способам і методам належить багато: від обіцянок і підкупів до погроз і фізичної розправи з суддями. Чим далі, тим більш витонченими стають ці способи і ме-тоди.
- передбаченої законом процедурою здійснення пра-восудія; забороною, під загрозою відповідальності, чийого б то не було втручання в діяльність по здійсненню право-суддя;
- встановленим порядком призупинення або припинені-ня повноважень су-дьї;
- правом судді на відставку;
- системою органів суддівського співтовариства;
«Суддя, - йдеться в ч. 2 названої статті, - члени його сім'ї та їх майно перебувають під особливим захистом державних валют-ва. Органи внутрішніх справ зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, сохраннос-ти належного їм майна, якщо від судді надійде соот-ветствующее заяву ».
Здійснення правосуддя на засадах рівності всіх перед законом і су-дом
Цей принцип правосуддя теж закріплений у багатьох законо-давальний актах. У Конституції РФ йому присвячена ст. 19, де сказано:
«I. Всі рівні перед законом і судом.
3. Чоловік і жінка мають рівні права і свободи і рівні можливості для їх реалізації ».
Рівність перед законом - це однакове застосування поло-жень, закріплений-них в законодавстві, до всіх громадян. При цьому маються на увазі не тільки предос-тавленіе прав, їх реалізація, а й покладання обов'язків, можливість примі-вати і застосування відповідальності відповідно до тих зако-нодательнимі актами, кото-які регламентують здійснення правосуддя.
Закон разом з тим передбачає деякі особливості судочинства, які залежать від приналежності гражда-нина до Збройних Сил РФ або іншим військовим структурам, військового звання чи посади. Але ці особ-ності проявляються лише в тому, що для осіб, які перебувають на вій-ною службі, або тих, хто прирівняний до них, встановлені свої пра-вила визначення підсудності їх справ. Розглядають-риваются вони не загальними судами, а військовими. При цьому повністю дотримуються оди-кові для всіх загальних і військових судів правила судопроиз-ництва і виключаються ка-кі-то переваги або привілеї.
До порівняно недавнього часу виключення з принципу, закріпленого в ст. 19 Конституції РФ, були рідкістю. У соот-но до широко поширеними в багатьох країнах світу традиціями в російському законодавстві встановлювався осо-бий режим притягнення до кримінальної відповідальності і примі-вати заходів примусу, до яких вдаються при провадженні в кримінальних справах (арешт, обшук, затримання, привід і т. п.), тільки по відношенню до глави держави і депутатів законодав-них (представницьких) органів.