Незаконні збройні формування: організація і тактика дій.
Аналіз збройних конфліктів в ряді країн СНД показує, що на стороні радикально настро-енной опозиції в них беруть участь незаконні ВООР-женние формування (НВФ). Вони створюються, як правило, по одній і тій же схемі.
Комплектування особовим складом здійснює-ся за територіальним принципом. Від села - груп-па, або малий загін; від громади - середній або біль-шою загін. Вік бойовиків будь-хто, але чисельно переважають люди молодше 40 років. Кандидатуру командира формування (польового командира) визначають місцеві діячі опозиції, які вибирають його з числа популярних членів громади. Фінансування і забезпечення продовольством проводиться за рахунок бюджету і запасів громади. НВФ, не використовується в активних бойових дей-наслідком, має «під рушницею» не більше 10-20% особисто-го складу в порівнянні зі штатом військового време-ні. Цей штат в різних регіонах не однаковий. Група налічує від 10 до 50 осіб; менший від-ряд від 50 до 100 осіб; середній загін від 100 до 500 осіб; великий загін від 500 до 1500 чоловік. Особовий склад НВФ озброєний легкою стрілецькою зброєю, що є власністю власників. Крім того, є зброя колективного користування: станкові і великокаліберні кулемети, міно-мети, станкові гранатомети, іноді безвідкатні гармати, переносні зенітно-ракетні комплекси, бронетехніка і т.п. Засоби зв'язку зазвичай представлені сучасні-ми малогабаритними переносними радіостанціями японського або західного виробництва. В основі збройної боротьби НВФ лежать парті-занского дії. Ці дії включають: засідки, нальоти, обстріли військових і господарських об'єктів, мінування доріг, диверсійно-терористичні дії.
Оптимальна чисельність групи, яка влаштовує засідку, 10-15 чоловік. Як правило, вона поділяється на підгрупи спостереження, вогневого ураження і ре-резервні (остання служить для посилення підгрупи поразки, а також для прикриття відходу). Іноді виділяється ще і підгрупа відволікання, завдання ко-торою полягає в тому, щоб скувати боєм охорону ко-лонни (підрозділу) противника. Відволікаюча підгрупа зазвичай відкриває вогонь здалеку і потім відходить в сторону підгрупи поразки, підставляючи переслідувачів під її вогонь з вигідної позиції. Об'єктами засідок є, в першу оче-гу, поодинокі машини і невеликі підрозділи військ (до взводу). У другу чергу - транспорт-ні колони, в третю - колони бойової техніки. Засідки влаштовуються в таких місцях, де є мож-ливість таємно їх зайняти і таємно відійти після виконання завдання. Найчастіше це ділянка дороги на пересіченій місцевості біля крутого повороту, або в долині, або біля броду, поромної переправи, низ-ководного моста. В такому місці обов'язково є рослинність, що дозволяє бойовикам маскувати-ся (ліс, чагарник, висока густа трава), або є нагромадження каменів і валунів (в горах). Напад із засідки на колону найчастіше про-диться ближче до вечора. По-перше, в цей час його менше чекають, по-друге, Засадна група отримує можливість для виходу з бою з настанням тим-ноти, значно звужує можливості відповідних дій противника, особливо авіації. Першими намагаються підбити головний і замикає машини, щоб зупинити всю колону. Рельєф місцевості, як правило, не дає шансів про-рватися по узбіччі траси. Після цього вогнем грана-ТОМЕТ, кулеметів і іншої зброї знищують інші машини та особовий склад. Для зупинки сил противника, які поспішають на допомогу потрапила в засідку колоні, і для прикриття відходу підгруп на-блюдения і поразки, резервна підгрупа разме-ється таким чином, щоб перекрити можливі шляхи підходу ворожих сил. По суті справи, ця підгрупа влаштовує другу засідку. Якщо добре організована розвідка по маршруту руху колони, є сильна охорона (броні-техніка і мотострільці), здійснюється повітряне прикриття, то НВФ зазвичай не ризикує влаштовувати на неї засідку.
Оптимальна чисельність групи, здійснюю-щей наліт, 30-35 чоловік. Вона розділяється на сліду-ющие підгрупи: - інженерну (проробляє прохо-ди в мінних і дротяних загородженнях, відключає сигналізацію і т.п.); - придушення (знищує, по воз-можности безшумно, охорону об'єкта); - основну (знищує вогнем стрілецької зброї, вибухівкою і іншими засобами об'єкт, що атакується і живу силу противника); - прикриття (заважає противнику прийти на виручку, забезпечує відрив від переслідування основної частини групи, веде погоню в сторону або виводить її на засідку). Основними об'єктами для нальотів НВФ являють-ся блок-пости і невеликі гарнізони правитель-дарських військ, різні склади і бази, государ недержавні підприємства і установи. При проведенні нальоту велику увагу уде-ляется забезпечення його раптовості. Тому вид-НА ДОРОЗІ групи на вихідний рубіж зазвичай про-диться вночі, з дотриманням суворих заходів маскування. Сам наліт відбувається або днем в пло-хую погоду (що виключає застосування авіації) або ввечері незадовго до настання темряви або на наступну ніч. Управління підгрупами коман-дир групи здійснює по радіо, або заздалегідь обус-ловлений умовними сигналами (спалаху ліхтарі-ка, жести, освітлювальні ракети). Наліт відбувається дуже швидко, протягом всього декількох хвилин, пос-ле чого бойовики стрімко відходять дрібними груп-пами в різних напрямках.
Їх об'єктами є аеродроми, гарнізони військові склади і бази, блок-пости, державним-ні установи. Обстріли зазвичай влаштовують заради демонстрації своєї сили перед населенням, підриву його віри в здатність держави придушити НВФ, а також для виснаження особового складу, знищення озброєння, техніки і матеріальних запасів прави-тельственних військ. Обстріли завжди готують заздалегідь. З цією метою проводять розвідку системи оборони об'єкта, визна-ділячи позиції вогневих засобів (часто - в садах, городах, дворах прилеглих садиб), намічають шляхи відходу і місця для пристрою засідок проти пре-слідчих. Засобами обстрілів є круп-нокаліберние кулемети, вогнемети, станкові грана-ТОМЕТ, міномети, ракетні установки, безвідкатні гармати. Нерідко їх монтують на рухомих плат-формах (наприклад, на шасі автомобілів-всюдиходів типу УАЗ). Під час обстрілу дуже часто в районі об'єкта знаходиться корректировщик вогню з портативної радіо-станцією. Його прикривають 2-3 снайпера, які, до того ж, своїми пострілами вносять додаткове сум'яття.
Мінної війні на комунікаціях НВФ завжди приділяють серйозну увагу. З її допомогою партизани прагнуть перервати або серйозно затруд-нить перекидання і постачання військ, паралізувати роботу державних підприємств та установ, деморалізувати органи влади і залякати населення. Як засоби мінування використовуються штатні міни радянського (російського) і зарубіжних-го виробництва, саморобні міни, фугаси, вибух-ні пристрої. Серед них є керовані міни і фугаси, підриває електричним спосо-бом або по радіо (в тому числі фугаси спрямованого дії), а також міни-сюрпризи. Для постановки хв в штаті НВФ зазвичай є спеціально підго-лення група мінування з 4-5 чоловік. Міни та фугаси на дорогах встановлюють, як правило завчасно, значно рідше - незадовго до наближення транспортних засобів або військ. Найбільш придатними місцями для мінують-вання вважаються наступні: а) ділянки перед насе-ленними пунктами (в'їзди і виїзди); б) з'їзди з ос-новних доріг і виїзди на них; в) такі ділянки, об'їзд і обхід яких неможливий або утруднений; г) пошкоджені ділянки доріг, які потребують ремонту (наприклад, вибоїна в покритті проїжджої частини, обо-чину в місці об'їзду великий вибоїни); д) підходи до криниць, водорозбірних колонок, водокачки; е) броди, переправи нізководниє не охороняються мости. Порядок і схема установки хв і фугасів можуть бути самими різними. Глибина їх в грунт коливається в інтервалі від 5 до 100 сантімет-рів. Міни та фугаси маскуються, хоча не завжди про-професійно
Диверсії і терор