головуючого - судді Старцевой Е.А.
суддів: Мельохіна Т.І. Сухих Е.А.,
при секретарі Любавін О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом індивідуального підприємця Асадова А.Р. до адвоката Аббасову А.О. про стягнення невідпрацьованого гонорару,
«Позовні вимоги індивідуального підприємця Асадова А.Р. задовольнити частково.
Стягнути з Аббасова А.О. на користь індивідуального пред? прінімателя Асадова А.Р. невідпрацьований гонорар в розмірі <данные изъяты> рублів, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі <данные изъяты> рублів, судові витрати, що складаються з сплати державного мита в раз? мірі <данные изъяты> коп. всього <данные изъяты> коп.
В іншій частині позову відмовити ».
Заслухавши доповідь судді Сухих Е.А. пояснення позивача Абасова А.Р. і його представника - Степанової Г.С. заперечували на доводи касаційної скарги, судова колегія
Представник позивача - Степанова Г.С. позовні вимоги підтримала, пояснила, що пункт 7 угоди передбачає повернення гонорару в разі невиконання дорученого завдання. Адвокат Аббасов, як і адвокат Д. і помічник адвоката, на яких посилається Аббасов, не приймали ніякого навчаючи? Сті у виконанні договору. Позовна заява про визнання права власності індивідуального підприємця Асадова на магазин не складалося і в суд не подавалося. Будь-які поїздки в місто Пить-Ях, пов'язані з дорученням, Аббасовим не підтверджені. Доводи про те, що сам позивач відмовився від виконання угоди, не обгрунтовані. Якщо в договорі не зазначено термін його виконання, Цивільним кодексом передбачено, що договір повинен бути виконаний в ра? Зумний термін. Два з половиною роки було досить для виконання ув'язнених? Го угоди. Звіт про виконану роботу Аббасов так і не представив.
Судом постановлено вищевикладене рішення.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень позивача і його представника на скаргу, судова колегія знаходить наступне.
У відповідність з умовами п. 6 Угоди плата за надання передбаченої угодою юридичної допомоги, включаючи витрати організаційно-технічного характеру, визначається в розмірі <данные изъяты> рублів.
Згідно п. 7 вищеназваного Угоди зазначена в п. 6 сума підлягає поверненню в повному обсязі при невиконанні п. 3 угоди. (А.с. 10,11).
В силу ст. 431 Цивільного кодексу РФ при тлумаченні умов договору судом береться до уваги буквальне значення містяться в ньому слів і виразів. Буквальне значення умови договору в разі його неясності встановлюється шляхом співставлення з іншими умовами та змістом договору в цілому.
Суд першої інстанції, виходячи з правильної оцінки представлених доказів і правильного тлумачення умов вищеназваного Угоди, обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої суми гонорару в повному обсязі, в зв'язку з невиконанням адвокатом зобов'язань перед довірителем, виходячи з наступного.
Так, відповідачем не заперечується та обставина, що передбачене пунктом 3 Угоди зобов'язання по визнанню за позивачем права власності на магазин « <данные изъяты> не виконана, так як право власності на магазин <данные изъяты>»За індивідуальним підприємцем Асадовим А.Р. як і за фізичною особою Асадовим А.Р. не було визнано.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачем не проведено жодних юридичних, процесуальних дій, що свідчать про виконання конкретно-визначеного прийнятого адвокатом за названою Угодою доручення щодо визнання за довірителем Асадовим А.Р. права власності на вищезгаданий магазин <данные изъяты>
Заперечуючи вищевикладений висновок суду першої інстанції, відповідач в касаційній скарзі вказує, що на виконання прийнятого на себе доручення, для досягнення мети прийнятого доручення, зазначеної в п. 3 Угоди, відповідач пред'явив позов в інтересах К. до Асадову А.Р. про відшкодування витрат на будівництво магазину <данные изъяты>».
Тим часом, викладений довід відповідача суперечить умовам Угоди, виходячи з його буквального тлумачення, що не викликає сумнівів і не спростовує вимог позивача про стягнення сплаченого гонорару, оскільки такий довід не заснований на законі.
Так, в силу ч. 4 ст. 975 Цивільного кодексу РФ довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду, якщо відповідно сост. 972 цього Кодексу договір доручення є оплатним.
Згідно ч.1 ст. 978 ГК РФ. якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повіреним повністю, довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду пропорційно виконаній ним роботі.
Виходячи зі змісту вищенаведених норм матеріального права, винагороду за безкоштовне договору доручення, яким є Угода, укладена між сторонами, підлягає сплаті повіреному при виконанні ним прийнятого доручення. У разі припинення доручення (відмови довірителя від подальшої співпраці, на що посилається відповідач), відповідне винагороду довіритель зобов'язаний сплатити повіреному також за умови виконання прийнятого доручення.
При таких обставинах, оскільки суду не подано доказів виконання відповідачем будь-яких дій по визнанню за позивачем права власності на магазин « <данные изъяты> в такому випадку підстав для визнання за відповідачем як повіреним фактично сплаченого йому гонорару, або його частини не виникло.
Виходячи з викладеного, неспроможний аргумент відповідача щодо обов'язку позивача щодо відшкодування понесені відповідачем витрат, що передбачено п. 8 Угоди, оскільки наявність, характер, обсяг і вартість будь-яких витрат, пов'язаних з виконанням прийнятого доручення, передбаченого п. 3 Угоди, як то : витрати на виїзди для проведення переговорів і.т.п. а також оплата послуг, наданих іншими особами - співробітниками (партнерами) адвоката Аббасова А.О. в порядку передоручення на виконання Угоди, відповідачем не доведені.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції не знаходить підстав для скасування або зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 360, 361 ЦПК України, колегія суддів
Головуючий Старцева Е.А.
Судді: Мелехина Т.І.