Мої діти (двійнята, хлопчик і дівчинка, п'ять з половиною років) ходять в старшу групу дитячого саду. Нещодавно принесли з садка лякав-ку про «червону простирадло». Дочка розповідала, а син при це страш-но злякався і розплакався, тепер без мене боїться засипати. На доньку ці страшилки не справили особливого враження, мені здається, що вона до них ставиться як до чогось несерйозного. А ось синочок испу-гался по-справжньому, і я не знаю, як його тепер переконати, що на са-мом справі не існує ні «труни на коліщатках», ні «червоною прості-ні». У садку хтось із дітей такі історії постійно розповідаючи-ет, і син тепер не хоче спати в тиху годину.
Ключ до відповідей на багато батьківські питання можна знайти в на-ших дитячих спогадах. Пам'ятайте, як під час тихої години в дет-ському саду або після відбою в піонерському таборі хтось із дітей на-чину розповідати моторошні історії про хлопчиків і дівчаток, які зазнали нападу Пікової Дами або Чорної Руки. Ка-кі почуття ви при цьому відчували?
Отже, навіщо потрібні дітям страшні історії, навіщо лякати один одного і слухати те, що викликає страх і жах, і зовсім не радує?
Саме у віці п'яти-семи років дитина починає розуміти, що життя будь-якого живої істоти, на жаль, не нескінченна, і що каж-дого людини в кінці чекає смерть. Дитина переживає про те, що він може померти, або можуть померти його близькі.
У цей віковий період відбувається дуже важлива подія - ма-лиш перестає бути дошколенка і стає школярем. Цей пе-реход теж може супроводжуватися переживаннями, що у дитини раптом щось не вийде або вийде не так добре, як треба.
Мабуть, ваш синочок має дуже емоційною натурою і дол-го ще переживає після того, як почув страшну історію. Попро-ситі дочку більше не розповідати йому страшилки. Через деякий ча-ма враження вляжуться, і хлопчик буде засипати сам.