БІЗНЕС в електричках відомий з кінця 80-х років минулого століття. Приміські поїзди тоді вмить стали привабливою торговим майданчиком для підприємливих людей. У вагонах раз у раз пропонували календарі з фотографіями естрадних зірок, гральні карти, гарячі пиріжки та інші продукти харчування, напої, розклад руху поїздів. Тоді народилася приказка: «Електричка - коробейники сестричка». Челночат по дизелів і електричок і сьогодні, може, не в такому масовому порядку, як раніше, але все ж чимало. Плюс такої торгівлі - товар, причому недорогий, сам приходить до покупця. Яку ж продукцію пропонують в громадському транспорті і наскільки законна її реалізація? Кореспонденти «СГ» вивчали «поїзної» ринок в Гомельській, Брестської і Вітебської областях.
У ПРИМІСЬКИХ поїздах в напрямку на Оршу з Мінська працює ціла бригада коробейников. Вони розділили між собою ділянки шляху. Причому дуже швидко зметикували, що в електричках користуються попитом не просто звичні товари (газети, продукти), а й речі незвичайні: нічний міні-світильник, формочки для випікання, супер-клей, лейкопластир ... У дачний сезон розходяться як гарячі пиріжки спреї та мазі від комах і гризунів. Цікава деталь: у кожного коробейника свій товар, асортимент не повинен повторюватися. Втім, що стосується популярного пропозиції - розкладу руху поїздів - обмежень немає. Та й продають роздруківку набагато раніше, ніж інформацію надрукують в газетах або вивісять на сайті.
Коробейник Андрій з Смолевичи посвячує мене в таємниці професії: «Головне для нас - товари повинні бути малогабаритними, технічно нескладними. Адже часу на їх демонстрацію у продавця немає, гарантій теж не даємо. Плюс ще один важливий фактор - невисока ціна, інакше не продаси ». Коробейник замовчує, що вартість на певні види продукції все-таки вище, ніж в кіосках і магазинах, тому що інакше залишився б у програші. Товар закуповує в основному на ринках.
Сам Андрій змінив дві професії. Але так і не знайшов справи прибутковіше, ніж торгувати в вагонах. Адже податків Андрій не платить, числиться в соцслужб як безробітний, мінімальна допомога отримує, оскільки звільнився за власним бажанням. Тим часом в місяць у нього набігає не менше 5 мільйонів рублів. Непогано влаштувався?
А ось Олексій Небосько, який промишляє в дизелях Оршанського і Вітебського напрямків, продає ... свій талант. Співає в вагонах пісні під гітару. Та так натхненно, що пасажирів не потрібно вмовляти кидати в його рюкзак гроші. Причому у Небосько все законно. З нами як індивідуальний підприємець. Щомісяця платить податки - до півтора мільйонів рублів на місяць. На життя залишається 7-8 мільйонів рублів.
У Гомелі примудряються приторговувати і в міських автобусах. Зовсім недавно в одному з них пасажирка продавала пухові хустки. Ніхто особливо не обурювався. А водій зробив вигляд, що нічого не помічає. У дизелях пропонують в основному продукти і предмети одягу: насіння, глазуровані сирки в асортименті, шкарпетки чоловічі та жіночі. У поїздах економ-класу це вже стало «доброю» традицією.
Віра працює коробейники з 90-х років ХХ століття. Вона втратила офіційну роботу - скоротили. З тих пір смажить насіння, насипає в кульки і продає їх в поїздах самих різних напрямків. Також приторговує сирками. Пробувала заробити на морозиві. Але виявилося невигідно. Проте, каже, що «хоча і не розбагатіла, але дітей виростила і вивчила».
А ось в Жлобіні славилася на всю країну «залізничну» торгівлю м'якими іграшками призупинили. Точніше, окультурили. Раніше бізнес створював проблему. Бувало, що поїзд вже рушив, а люди не встигали розплатитися, хтось запізнювався. А тепер м'які іграшки в Жлобіні продаються на спеціалізованому ринку біля вокзалу. Тигри поруч з кішками і зайчиками в упорядкованих ролерів.
Судячи по частоті появи торговців з величезними сумками в салонах поїздів, на залізничних станціях Брестчини, вихідних у них немає. Пропонують всяку всячину, починаючи від мінеральної води і закінчуючи ножицями «за спеціальною акції».
Цікаво, що ціни на товари у коробейников вище, ніж в кіосках або магазинах чи не в два-три рази. У дизель-поїзді Брест - Лунинець торгівля починається після станції Жабинка. Чого тільки немає в дорожньому асортименті: чіпси «Лейс», халва в шоколаді, лимонад і навіть пиво. Деякі пасажири клюють на вудку продавця. Інших варіантів адже немає. Поїзд в дорозі більше п'яти годин.
По вагонах проносять кава і чай, які розливають у пластикові стаканчики. Вельми до речі вафлі, печиво та інші солодощі. Товари користуються попитом в основному у молоді. Ножі й пристосування для їх заточування охоче беруть домогосподарки. Мужів більше цікавлять кишенькові ліхтарики, запальнички та інші товари, які часто потрібні, але не завжди виявляються під рукою.
Особливо жвава торгівля за маршрутом від Кобрина до Дрогичина. Далі активність спадає. Свій товар вуличні продавці пропонують і на станціях, починаючи від Бреста-Східного та закінчуючи Лунінце. Торгують і в дизель-поїздах, що прямують на Хотислав, Влодаву, правда, рідше, ніж на центральних напрямах. В електричках, які йдуть з Бреста на Барановичі і Мінськ, людей, що займаються таким бізнесом, теж зустрінеш нечасто.
У більшості коробейники торгують по дрібницях. Речі, які вони пропонують, не псуються, як правило, не вимагають гарантії. Чому б все-таки керівництву залізниці чи не піти назустріч і не включити зелене світло коробейників? Багато з них не проти зареєструвати свою діяльність. Так вони вийдуть з підпілля, а залізниця і ті, хто користується її послугами, тільки від цього придбають.
Заступника начальника управління організації перевірок та контролю мережі інтернет Міністерства з податків і зборів Білорусі Михайла МАХТАДУЯ:
- Торгівля дозволена в тих місцях, де створені відповідні умови і дотримані певні санітарні норми. А якщо людина торгує і не зареєструвався як підприємець, йому загрожує штраф до 100 базових величин. Кінцевий вердикт виносить суд.