Найстрашніше кішки звіра немає
Кішка вирішила піти жити до лісу. По дорозі їй зустрілася лисиця.
"Що це за звір? - подумала кішка. - Як би він не з'їв мене!" І кішка наїжачила свою шерсть, А лисиця подумала: "Хто ж це може бути? Ніколи в житті не бачила таке люте тварина! Схоже, що воно сильне. Ой-ой, як у нього горять очі!".
Вголос вона запитала: - Куди тримаєш шлях, друг?
- Кігті мої колючі, зуби мої гострі, йду я з лісу, - пробурчала у відповідь кішка.
- Навіщо? - запитала лисиця.
- За м'ясом. Я голодна. Мяу! Мяу! - сердито Занявкали кішка.
У лисиці від страху горло перехопило.
- Ходімо зі мною! - сказала лисиця, шанобливо склавши лапки на череві. - Пошукаємо прожитку.
Пішли далі разом.
По дорозі зустріли вони вовка. Кішка вигнула спину, очі в неї спалахнули, шерсть наїжачився. Волкперепугался.
- Хто ж це? - запитав він тихенько лисицю.
- Новий цар, - шепнула лисиця йому на вухо. - Тихіше, а то він тебе розірве на шматки.
- Невже правда? - запитав вовк, тремтячи від страху, і пішов за кішкою і лисицею.
По дорозі зустрівся їм медзедь.
- Доброго шляху вам, - сказав ведмідь, і раптом погляд впав на кішку.
- Це що ще за звір? - заревів він.
Кішка наїжачила шерсть, вигнула спину, а очі в неї спалахнули точно вугілля.
- Кігті у мене колючі, зуби у мене гострі, м'ясо їм, м'ясо ... Мяу! - нявкнула кішка.
Підскочила лисиця до ведмедя, зашепотіла йому на вухо:
- Будь обережний, як би цей звір не здер з тебе шкуру.
- Невже він такий лютий? - загарчав ведмідь. - Поживемо побачимо.
Бурчати-то він бурчав, а на душі у нього було неспокійно: "А раптом і справді, здере з мене шкуру", - сказав собі ведмідь.
Всю дорогу кішка сердито нявкала, а сама думала:
"Як я позбудуся тепер від своїх небезпечних супутників?" Раптом з конюшини поля випурхнула перепілка. Кішка стрибнула на неї і в одну мить з'їла її.
Лисиця, вовк і ведмідь ще більше перелякався. Стали вони тихенько між собою радитися:
- Давайте поки почастуємо цього звіра, а потім якось позбудемося нього.
Прийшли вони в ліс, притягли баранячу тушу і кинули її перед кішкою.
- підглянуті, що звір буде робити? - шепнули вони один одному.
Вовк заліз в яму, лисиця сховалася в сухій траві, а ведмідь заліз на дерево і сховався в листі.
Загорілися очі у кішки, загурчала вона, засичала, Занявкали. Кігтями і зубами м'ясо почала рвати, цілими шматками ковтати.
Затряслися вовк і ведмідь від жаху.
А лисиця, яка сиділа в траві, подумала: "Дай-но я подивлюся, що цей звір там робить?" - і тихенько виглянула.
Кішка повернула голову на шерех і побачила, що щось в траві ворушиться. Подумала, що це миша, так як вчепиться кігтями в мордочку лисиці. Лиса заверещала, з усієї сили:
- Вай, вмираю! - і кинулася бігти.
З переляку кішка кинулася в яму, прямо на вовка. Той з виттям вискочив і кинувся навтьоки.
"Ну, я пропала, - подумала кішка, - треба рятувати життя", - і полізла на дерево.
Побачив її ведмідь і сказав собі:
"Ой, звір лізе здерти з мене шкуру", - звалився вниз з дереза.
Забралася кішка на саму верхівку дерева, тряслася і думала: "Куди ж мені тепер подітися?" А вовк, лисиця і ведмідь бігли щодуху по лісі і ніяк не могли зупинитися. Так вони перелякалися.
Не даремно ж кажуть: "Найстрашніше кішки звіра немає".