Чому вбивця? Це легка дитяча хвороба, від неї ніхто не вмирає. На жаль, раніше вбивала.
Ще зовсім недавно, перед Великою Вітчизняною війною, в СРСР, так само як і у всіх європей-ських країнах і в США, на кір обов'язково захворів кожен. Одні раніше, інші пізніше, але кір вражала всіх. Так тривало, власне, до середини 60-х го-дов, коли після створення вакцин проти кору ситуа-ція почала швидко змінюватися. А до введення щеплень в нашій країні на кір щорічно хворіло 1,5-2 мільйона дітей.
Всього 15 років тому кір щорічно давала від 20 до 30 відсотків усіх інфекційних захворювань в нашій стра-ні, поступаючись тільки грипу та гострих респіраторних за-болевания. Навіть якщо розглядати тільки економі-чний сторону проблеми, щорічно мільйони народите-лей на дві-три тижні вимикалися з виробничих-ного праці для догляду за хворою дитиною. Хвороба часто супроводжувалася різноманітними ускладненнями, які так типові для кору.
Смертність від кору пов'язана головним об-разом з хронічним недоїданням і неповноцінним харчуванням дітей в цих країнах, що веде до зниження загальної опірності організму будь-яким інфекцій і кору особливо.
Вірус кору потрапляє в організм через дихальні шляхи і слизову оболонку очей. Проникає в місцеві лімфатичні вузли і починає в них розмножуватися. Вже на третій день після зараження великі кількістю-ства вірусу починають безперервно надходити в кров. Людина ще здорова, а в крові у нього мільйони вірусів.
Вивчаючи цю фазу хвороби, вірусологи встановили дуже цікавий факт: віруси кору перебуває не в сироватці крові, а міцно пов'язані з лейкоцитами. Якщо такі лейкоцити витягти з крові, гарненько відмити і у вигляді суспензії ввести сприйнятливому людині, він обов'язково захворіє.
Виходить парадоксальна ситуація: лейкоцит, покликаний захищати організм від мікробів, клітина, що виробляє інтерферон для боротьби з вірусами, стала чимось на зразок коня для наїзника - вірусу ко-рн, який, «осідлавши» лейкоцити, поширюється ті-перь по всьому організму. Більш того, вірус навіть раз-множаться всередині лейкоцитів.
Кров розносить вірус кору буквально в усі органи. Він відразу ж впроваджується в клітини лімфатичних вузлів, лімфатичних і кровоносних судин і починає в них розмножуватися. Захисні сили організму не можуть вос-перешкоджати поширенню вірусів кору, як вони роблять це по відношенню до більшості інших вірусів. Вірус кору всередині лейкоцита, як всередині танка, пре-долає всі перепони. Особливо уражаються легені, травний тракт і мозок.
Великі запальні зміни в легенях пере-ходили в тяжкі пневмонії. Раніше вони були основ-ної причиною смертності від кору в нашій країні, а ті-перь викликають загибель дітей в країнах Африки і Азії.
Попадання вірусу в мозок призводить до запалення мозкової тканини: розвивається енцефаліт. У минулому він виникав у багатьох хворих, і це супроводжувалося раз-витием самого неприємного ускладнення кору - умствен-ної відсталості.
Обстеження хворих на кір дітей вже в наш ча-ма за допомогою спеціальних приладів - електроенце-фалографов, які дозволяють судити про функціональну-ної активності головного мозку, показує, що майже у половини хворих настає виражене зраді-ня функцій мозку.
Одним з дуже небезпечних ускладнень при кору було і запалення середнього вуха, після якого дитина осту-вався частково або повністю глухим. Іноді починаючи-лось запалення м'яза серця - міокардит. Кір ви-викликають виразка рогової оболонки очей, в результаті чого дитина втрачав зір, ставав сліпим.
Вірус кору - самий летючий і самий заразливий-ний з усіх відомих на землі. Досить ще не бо-лівші дитині або дорослому потрапити в одне примі-щення з зараженим, як він обов'язково захворіє.
Кір моментально поширювалася по всьому примі-щеніям, де знаходився заразний хворий. Вона Яка ж-ко легко виривалася з вікон і дверей, що неоднократ-но описувалися випадки зараження дітей, які перебували на іншому поверсі будівлі. Вірус кору буквально вилітав через кватирку кімнати, де грав або жив заражений-ний дитина, і струмом повітря залучався до інших примі-щення, заражаючи там всіх ще не хворіли, воспр-чівих до кору дітей і дорослих.
Майже до середини минулого століття для лікування кору не було ніяких медичних засобів або специфічних ліків. Тільки після винаходу пеніциліну і дру-гих антибіотиків лікарі отримали кошти боротьби з багатьма ускладненнями кору. Нарешті лікар перестав бути спостерігачем хвороби, безсилим хоча б якось на неї впливати.
Уже після війни був отриманий лікувальний гамма-гло-булін, який лікарі стали застосовувати і для пред-попередження і для лікування кору. Тепер уже лікар міг пом'якшити тяжкість захворювання і в деякій мірі зменшити поширення інфекції у дитини з на-чавшімся захворюванням, після появи висипу.