Залежно від того, чи виходять карсту породи на земну поверхню, або вони перекриті зверху некарстующіміся відкладеннями, розрізняють голий і закритий (покритий) карст. Голий карст найчастіше властивий гірським територіям, де найбільш інтенсивно йдуть процеси денудації, закритий - равни-нам. Найбільша різноманітність форм рельєфу і найбільша активність карстових процесів зазвичай властива голому карсту.
Дощові або талі води, стікаючи по поверхні вапняку, роз'їдають стінки тріщин. В результаті утворюється мікрорельєф карі або шраттов- система гребенів і розділяють їх вибоїн або борозен. Борозни і гребені розташовуються приблизно парал-лельно один одного, якщо чітко виражено падіння шарів і тріщинуватість порід збігається з напрямком падіння. При більш складній системі трещиноватости Карри розташовуються здійснений-но неправильно, перетинаються, розгалужуються і знову зливаються. Глибина борозен може досягати 2,0 м.
Покриті Карр простору називають карровиє полями. У міру розширення тріщин гребені стають все вже, надлом-миваются і розпадаються на від-слушні уламки. Такі старі карровиє поля представляють со-бій нерідко хаотичні нагрів-можденія великих і дрібних об-Ломков вапняку з подекуди сіх-ранівшіміся і виступаючими над цими нагромадженнями кар-ровимі гребенями.
Карри можуть утворитися і в прибережній смузі при воздей-наслідком морського прибою на карсту породи.
При розчиненні вапняків завжди залишається нерозчинна частина, представлена глинистим матеріалом червоного або цегла-ного кольору. Цей елювіальний матеріал, накопичуючись на по-поверхні порід, утворює своє-образну кору вивітрювання, ха-характерних для карстових обла-стей, -так звану терра-роса (червона земля). При зна-ве накопиченні в тріщи-нах глинистий матеріал терра-роса може повністю закупили-ривать їх і тоді процес каррообразованія припиняється. Сле-послідовно, тріщинуватість-одне з основних умов каррообразованія,
При інтенсивної вертикальної циркуляції води процес ра-створения карсту порід призводить до утворення понор- каналів, що поглинають поверхневі води і відвідних їх в глу-біну закарстованной масиву. Величина і форма понор разнооб-різні і залежать від ступеня їх розробленості. На поверхні понори виражені зяючими тріщинами або отворами, в гли-біне ними починається складна система каналів вертикальної цир-куляціі води.
Розширення устий понор в процесі подальшого розчинення призводить до утворення карстових воронок різних розмірів і форм в залежності від віку, типу карсту порід і їх залягання: від щеле- і колодцеобразних до блюдцеобразних (рис. 73).
Мал. 73. Типи карстових отрица-них форм рельєфу: А - блюдцеобразная западина просасиванія; Б воронка просасиванія; В - карстовий колодязь провалився-ного походження: / -некарстующіеся породи; 2-Карстен породи
У закритому карсті воронки утворюються не тільки за рахунок розчинення, але і в результаті механічного виносу - Суффа-зіі- в понори залягають з поверхні нерозчинних порід. Такі воронки називають карстово-суфозійними або воронками просасиванія. Карстові блюдця, воронки і неглибокі колодязі в західноєвропейській літературі звуться долини.
Карстові форми рельєфу можуть бути безладно розкиду-ни 110 поверхні карстового масиву або зосереджені уздовж певних ліній, обумовлених напрямком підземних-ного стоку або заляганням карсту порід. Ці форми не є при-чиною «застиглими». Вони можуть переходити одна в іншу. Так, карстове блюдце в результаті поглиблення, а карстовий колодязь в результаті виполажіванія схилів можуть перетворитися в карсто-ву воронку (рис. 74).
Мал. 74. Перетворення колодцеобразнимі провалу (.4) в лійкоподібну западину (5) (по І. С. Щукін)
Якщо стінки Понора продовжують розчинятися, то канал ста-новится досить великим і перетворюється в природний коло-дець або природну шахту. Карстові шахти і колодязі нерідко досягають дуже великої глибини (в кілька десятків або сотень метрів). Одна з таких шахт в північній Італії, в околицях м Верона, досягає глибини 637 м. Загальний напрямок шахт близько до вертикального, але є й істотні відхилення, окремі ділянки шахт можуть бути майже горизонтальними або похилими. Шахти часто закладаються на перетині неяк-ких систем тріщинуватості. При подальшому розчиненні стінок шахти можуть перетворитися в досить широкі підземні ходи в печери.
Природними колодязями нерідко називають форми типу есте-дарських шахт, але менших розмірів. Деякі дослідники закріплюють термін «колодязь» за певними формами, кото-які утворюються не за рахунок поверхневого вилуговування, а шляхом обвалення зводу над підземною порожниною. У таких випадках метушні-кают негативні форми рельєфу циліндричної форми, з вертикальними стінками і захаращені уламками дном. Часто такі колодязі розташовуються рядами, як би відзначаючи на поверхні напрямок підземних галерей, над якими вони утворюються.
Провальні, або поверхневі, воронки, зливаючись, утворюють '. сліпі яри або форми досить химерних обрисів, що отримали назву «Увалу». Відомі, наприклад, Увалу до 700 м в поперечнику при глибинах до 30 м. Такі освіти представ-ляють собою як би перехідні форми до ще більших кар-СТОВ ванн - польям.
Полья - великі, зазвичай плоскодонні і з крутими стінка-ми карстові зниження в кілька кілометрів, а в деяких випадках-в кілька десятків кілометрів у поперечнику. Пло-ща Попова полья в західній Герцеговині (Югославія) досягнень-Гаета, наприклад, 180 км 2. По рівному дну полья іноді протікає водотік, який в більшості випадків з'являється з однієї стінки полья і ховається в підземній галереї в протилежній стінці.
Походження польев не завжди ясно. Мабуть, вони утворюються різними шляхами. Деякі дослідники вважають, що полье- це одна з пізніх стадій розвитку карстового рельєфу, утворюють-щаяся за рахунок злиття багатьох карстових воронок і улоговин. При цьому, якщо в ході розвитку карстового процесу досягається базис карстової денудації-рівень грунтових вод, подальший розвиток такої форми буде можливо тільки за рахунок отступания стінок, т. З. зростання в ширину, що і призводить до утворення полья. Однак досить часто зустрічаються полья з сухим дном, а то і з численними карстовими формами, або присвяченими до поверхні дна полья, або похованими під продуктами ви-ветріванія.
Цілком ймовірно, можливо не менше чотирьох різних слу-чаїв освіти польев. Перш за все виділяють полья тектонічних-ського походження-грабени або мульди, які отримують риси карстових утворень з усіма властивими їм морфологич-ськими і гідрогеологічними особливостями, притаманними карсту. Як правило, це найбільш великі полья. Прикладом такого полья є вже згадуване Попово полье в Югославії. Нерідко в будові тектонічного полья беруть участь і некарстующіеся породи.
Полья можуть утворитися за рахунок розмиву і виносу продуктів розмиву нерозчинних порід, що залягають серед розчинних вапняків. У цьому випадку розміри полья визначаються масою нерозчинної породи, формою її залягання. Стінки такого полья є відпрепаровані контакти між нерозч-Рімой породою і вапняками. На думку Н. Л. Гвоздецького, та-де походження має, наприклад, Шаорское полье в Західній Грузії.
Третій шлях освіти полья вже згадувався-це формиро-вання карстової улоговини за рахунок злиття більш крейда-ких негативних форм рельєфу. Обриси таких польев зазвичай бувають дуже порізаними.
Нарешті, полья можуть утворитися шляхом провалу над підземних-ної долиною річки. Про можливість подібного походження польев свідчить наявність таких своєрідних форм рельєфу, як природні мости - залишки обрушився зводу підземної
галереї, що з'єднують два протилежних схилу полья. Таке, наприклад, походження Ракбахского полья в західній частині Югославії. По дну цього полья протікає річка, яка появля-ється з одного боку полья і йде знову в підземну порожнину в протилежній частині полья.
Г. Лун, який досліджував карст в Західному Таврі (Туреччина), при-йшов до висновку, що полья Західного Тавра спочатку були річковими долинами, але розвиток карстового процесу призвело до зникнення річок. Подальше розширення кинутих долин II перетворення їх в полья пов'язано з коррелирующим впливом на стінки улоговин тимчасово заливають їх вод. Накопичення по-доупорних продуктів вивітрювання на дні польев, по-перше, спо-собствует затримання тимчасових вод, а по-друге, перешкоджає подальшому розвитку карсту вглиб.