ну йопт, чоловік вигрібає все речі з шаф, гряде ремонт. У коридорі купа речей, я тільки увійшла в квартиру, як бачу що дитина підбирає що щось з підлоги і чути хрусь. Підбігла, дивлюся в руці половина таблетки, в роті другої половини вже не було - він за частки секунди встиг її проковтнути. Чоловік потягнув його в ванну викликати блювоту, не вийшло. За зовнішнім виглядом мені здалося що це валідол (швидше за все з сумки викотився) Я спробувала таблетку на язик, солодка.
А знаєте, що це таке? Це біблії! І знаходяться вони в Соборі Святого Віта! Ні-ні, мова піде не про собор, хоча він безумовно прекрасний, ні, не так, колосальний і величний в своєму готичному різьбленому стилі! Ви ж знаєте де знаходиться Собор Святого Віта! Я чую, як ви мені шепочете: "У Празі") І розповім я Вам про книжковому світі Праги яким я його побачила) Прогуляємося? Швидше, швидше за, квитків вистачить на всіх)
". Тоді продовжимо лекцію. Кущ бузку краще орхідей. І кульбаби теж, і чортополох. А чому? Та тому, що вони хоч ненадовго відволікають людину, відводять його від людей і міста, змушують попотіти і повертають з небес на землю. І вже коли ти весь тут і ніхто тобі не заважає, хоч ненадовго залишаєшся наодинці з самим собою і починаєш думати, один, без сторонньої допомоги. Коли копаєшся в саду, саме час пофілософствувати. ніхто про це не здогадується, ніхто тебе не звинувачує, ніхто і не.
я нескінченно люблю Зимовий Палац і площа. І Ермітаж. Для мене це місце натхнення, монументального спокою і величі. Коли утворилася пара вільних годин в центрі, я не сумнівалася - мене чекають мої улюблені голландці, Блудний син і Матісс. Що можу сказати. я заблукала. У будівлі, в якому була дуже багато раз))) ледве діставшись до третього поверху, я виявила. що 19-20 століття перевели в Головний штаб. Дуже і дуже шкода, що я більше не посиджу на червоній кушетці в моєму улюбленому залі перед.
Написала спочатку пост в щоденнику, потім дівчинки попросили розмістити в ДК да так і забулося. Захопленого відкликання про книгу у мене не вийшло. Можливо, шанувальники Ежки образяться за свою улюбленицю. Тому відразу прошу, якщо ви читали цю книгу з дитиною і йому дуже сподобалося, то не проходьте повз - не полінуйтеся і напишіть про це. Зрештою дитяче думку часто не збігається з дорослим. Гарна книга. Про дружбу, взаємодопомогу. Всі конфлікти в книзі закінчуються, не встигнувши початися. Герої все.
У дитинстві одна таємниця розбурхувала мою свідомість. У селі на веранді в кутку стояв великий скриня. Незважаючи на облуплену фарбу, виглядав він більш, ніж презентабельно - величезний, важкий, накритий чистим, білим покривалом з мереживом по краях. Що зберігалося в скрині для мене довгий час залишалося загадкою. Років в п'ять здавалося, що бабуся ховає там скарб, в 8 я піддала цю ідею сумнівам, тому що зберігати скарб на очах у всіх як мінімум нелогічно. Скриня був закритий на ключ, і після.
Колись в глибокій юності ось адже жах, як апетитно віє нафталіном від поєднання слів я захоплювалася виписуванням цитат, особливо сподобалися фраз і виразів з усього читаного а читаемо було все підряд. Періодично розгрібаючи мотлох і перетряхивая завали, натикалася на цей блокнотик, пробігає по діагоналі, часто дуже навіть не без інтересу. Але одну фразу запам'ятала тоді відразу і пам'ятала завжди без підказки і таких ось випадкових зустрічей в купах старого мотлоху, вже не знаю чому, вважаю - за особливу виразність і.
Ну пора б і відгук написати :) Писати буду про готель, про наші спільні з Ббешкамі новорічні п'янки, думаю вам особливо не цікаво :)))) Приклавши руку до серця, повідомляю! Готель мені ОДНОЗНАЧНО сподобався! Я була, так би мовити приємно здивована. Зазвичай в п'ятірках у мене на третій день виникає бажання звалити куди нитка в рівень Калісто, але в цей раз я пошкодувала, що не взяла тур на 2 тижні, розраховуючи на те, що мені і 10 днів буде в тягар в єгипетській п'ятірці.
Ви б рать иль полк і як змусити? Хм, звучить як "Стратити, не можна помилувати". Виправимо. Вибрати й полки як змусити? Така ось гра слів. Як правильно вибрати дитячі книги. Про це і поміркуємо. Багато, але в асортименті? Або прагнути до мінімальної кількості, але у варіанті подарочно-колекційному? А якщо дітям треба зараз, а фінанси обмежені? А що вважати подарунковим варіантом? Золотий обріз? Величезний розмір? Пухку обкладинку? Якісну Меловка або навпаки звичайний офсет, але книга вагою менше туші тюленя? Відметемо банальщину «кожна.