Програмування діяльності здійснюється тренером в ході розробки тактичного плану дій спортсмена або команди в майбутньому змаганні. Воно завжди носить імовірнісний характер, оскільки практично навряд чи зустрів чаются випадки, коли в розпорядженні спортсмена і тренера є абсолютно повна і достовірна інформація про усло-віях майбутнього змагання. Як правило, багато що можна толь-ко припускати, більш того, багато чого часом передбачити просто не вдається.
Б педагогічному та методичному відносинах складання тактичних планів на майбутню гру, бій, сутичку і ін. Досить грунтовно представлено в спеціальній литерату-ре з видів спорту. Маючи на увазі психологічну підготовку до змагання, важливо розглянути психологічні аспекти імовірнісного програмування змагальної діяль-ності. Перш за все потрібно сказати, що розподіл усіх програм-мування (або прогнозування) є одним з аспектів-тов більш широкого феномена, який отримав в психології на-звання антиципації, тобто передбачення. В основі антиципації лежить випереджаюче відображення, т. Е. «Здатність мозку забе-гать вперед, в майбутнє, в відповідь на стимул, що діє тільки в сьогоденні» (П. К. Анохін). 1
У психологічному плані антиципация є прояв пізнавальної активності людини, дозволяю-щей у відповідь на факти, події, ситуації та ін. Діючі тільки в сьогоденні, передбачати ще не настали, буду-щие події, використовуючи накопичені в минулому досвід знання, і бути готовим до зустрічі з ними. <.>
Розподіл усіх програмування майбутньої соревнователь-ної діяльності на основі минулого досвіду і знань, на основі наявної інформації про справжній (місце, час, інші умови майбутнього змагання, противники) і являють собою вищий - вербально-логічний рівень антиципації в єдності з перцептивних, апперцептивного і сенсомоторних рівнями. В основі програмування лежить максимально повне зняття невизначеності в умовах майбутнього со-ревнощів і знаходження адекватних рішень про поведінку і техніко-тактичних діях спортсмена або команди в цих умовах.
З психологічного боку розподіл усіх программиро-вання являє собою процес уявного «програвання» майбутньої діяльності в передбачуваних умовах соревнова-ня. «Відтворення» виконується в складному ланцюгу умствен-них дій, що носять характер розумового експерименту.
У ряді випадків і в ряді видів спорту розумовий експери-мент доповнюється наочними засобами «програвання» дей-ствий спортсмена або команди на макетах майданчиків (футбол, хокей, баскетбол та ін.), За допомогою олівця і паперу (со-дання варіантів графіка бігу , лижної гонки, програванням дення профілю дистанції гонки та ін.).
Необхідно підкреслити, що уявне действование яв-ляется і ідеомоторного тренуванням. Діючи в умі, спорт-смен завжди представляє свої рухи. Рухові ж перед-уявлення грунтуються на пожвавленні в корі головного мозку різноманітних тимчасових зв'язків, зовнішній ефект яких проявляється в рухових, вегетативних та інших реакціях, відповідних реакцій, що виникають при практичному виконанні уявних дій. Така ідеомоторна тре-ніровка в уявному действованіі готує спортсмена до прак-тичних дій в майбутньому змаганні.
Подання рухів, або, як кажуть в практиці спор-та, уявне їх виконання, надає тренувальних дію. У дослідженнях А. Ц. Пуні, В. X. Полубабкіна, Б. І. Сілі, Е. Н. Суркова, Ю. 3. Захар'янца, А. А, Бєлкіна, І. І. Торопчина і ін. Зовсім виразно показано, що воно сприяє-ет оволодінню технікою гімнастичних, легкоатлетичних і інших вправ, вдосконалення точності і швидкості їх виконання, інтенсивності докладених зусиль.
A.Ц. Пуні показав, що при тренуванні шляхом представле-ня рухів в умовах лабораторного експерименту досягнень-гается поліпшення точності рухів на 34%, їх швидкості - на 16,8%, сили - на 3,3%.
B.X. Пблубабкін встановив, що попереднє (до на-чала розбігу) уявлення швидкого відштовхування від бруска в стрибках в довжину реально скорочує час поштовху з 248-265 мс до 220-240 мс.
За даними В. І. Силіна, попереднє уявлення вправ на гімнастичних снарядах сприяє велико-му досконалості їх виконання, що підтверджується більш високою (в межах 0,3-1,1 бала) оцінкою суддів. Не випадково такі видатні спортсмени, як Б. Шахла, Л. Латиніна і ін. Перш ніж виконувати вправу практично, проде-закладають його в думках, в голові.
Ось, наприклад, як розповідає про це сам Б. Шахлін:
«Мене часто запитують:" А навіщо це Ви, Борис, чаклуєте перед, початком виступу? Що це за ритуал? І чи потрібен він? " Дію-вительно, коли я виходжу на поміст, то завжди спочатку стаю в самий кут і проводжу там хвилинку, чи не дивлячись на черговий сну-ряд. Тут, на краю помосту, мені треба повторити в голові те, що має бути зроблено через хвилину або півтори. Варто мені тільки зайняти своє місце в кутку помосту, як між мною і залом вирас-тане невидима стіна. Трибуни зливаються в якесь іскристе поле, і мені вже не важливо, чи підтримують мене ці трибуни або "хворіють" за мого суперника. Адже мені потрібно вирішити свою собст-судинну завдання. навіть на відстані відчуваю в своїх руках холод-ний гриф поперечини або приховану теплоту дерев'яних ручок коня. Мої м'язи відчувають звичне напруга, входять в звичний ритм. Мені здається, що я вже на снаряді, що я виконан-няю своє вправу. Для глядачів я нерухомий. Але коли упраж-ня в розумі закінчено і я відчуваю щасливий прилив свіжості і натхнення, тоді я роблю свій перший крок до чекав мене снаряду. Так було на всіх змаганнях, на яких я виступила-упав ».
Яке чудове опис своєї власної ідеомоторного - психологічної підготовки до безпосереднього виконання вправи в умовах змагання! У ньому з-тримається не тільки відповідь на поставлене Б. Шахліну питання. У ньому показано, як в процесі ідеомоторного підготовки об-РЕТА стійкість - один з компонентів стану психічної готовності. Вона - функція повної зосереджений-ності на собі, на процесі майбутньої діяльності, необ-чайно глибокої і міцної, що відгороджує спортсмена від аф-фектірующіх шкідливих впливів зовнішнього середовища. <.>
Новітніми дослідженнями (Казаченко, 1971; Мазуров, 1978) встановлено, що висока стійкість забезпе-чивается виникненням і зміцненням в корі головного моз-га інтегральної робочої домінанти (А. А. Ухтомський), слід-наслідком якої і є освіту, як пише Д . Г. Ква-сов, вала охоронного гальмування.