Цирози печінки - хронічні прогресуючі захворювання, що характеризують-ються поразкою, як паренхіми, так і строми органу з дистрофією печінкових клітин, вузловий регенерацією печінкової тканини, розвитком сої-дінітельной тканини, дифузної перебудовою часточковий структури і сосуди-стій системи печінки.
Цирози печінки можуть бути наслідком величезного числа факторів, що викликають ураження гепатоцитів і некроз їх, причому цей процес може бути або поступово прогресуючим, або рецидивуючим.
У нашій країні провідну роль у розвитку цього захворювання відіграє вірусне ураження печінки (особливо вірусний гепатит В), в результаті кото-рого формується цироз печінки (за різними статистичними даними - 17-70% із загального числа хворих на цироз печінки).
Тривалий час однієї з провідних причин виникнення цирозів печінки вважався хронічний алкоголізм. Останнім часом доведено, що поряд з хронічною алкогольною інтоксикацією в розвитку цього забо-левания велике значення має зазвичай супутній фон недостатнього харчування або дефіцит в їжі білків, вітамінів. Разом з тим доведено специфічний вплив алкоголю на багато процесів обміну, походячи-щие в печінці. В експерименті на тваринах показано, що тривала алкогольна інтоксикація, незважаючи на повноцінне харчування, викликає зміни деяких ферментативних процесів і дистрофічні зміни в гепатоцитах.
Аліментарний фактор - головним чином дефіцит білків і вітамінів (особливо б), Ве і фолієвої кислоти) - є однією з частих при-чин цирозу печінки в ряді країн з тропічним і субтропічним кліматом. У ряді випадків порушення харчування має ендогенне происхожде-ня, пов'язане з розладом всмоктування білків і вітамінів в шлунково-кишковому тракті. У країнах з тропічним кліматом цироз нерідко віз-ника на тлі хронічних паразитарних і гельмінтозних уражень печінки.
Токсичний цироз печінки може виникнути при повторних і длитель-них впливах гепатотоксичних речовин при отруєнні харчовими отрути-ми. До групи токсико-алергічних цирозів відносять і поразки, пов'язаний-ні з підвищеною чутливістю до різних ліків, наслідком чого є некроз печінкової клітини.
Біліарний цироз печінки розвивається внаслідок обтурації внутрішньо-і позапечінкових жовчних проток і їх запалення, що призводить до застою жовчі (холестазу). Причиною холестазу часто є хронічний холангіт, що супроводжується деформацією і обструкцією внутрішньо-і позапечінкових жовчних проток (так званий первинний біліарний цироз), а так-же інші причини: здавлення (пухлиною) або тривала закупорка круп-них (позапечінкових) проток жовчним каменем, гельмінтами і т. д. (вто-ковий біліарний цироз). У ряді випадків при первинному біліарному цирозі спостерігаються дефекти жовчовиділення, зумовлені порушеннями функції гепатоцитів.
Обмінні і ендокринні чинники також можуть бути причиною розвитку цирозу печінки (тиреотоксикоз, цукровий діабет та ін.).
У деяких випадках етіологія цирозу печінки є змішаною, захворювання виникає в результаті одночасного впливу на організм декількох факторів. Етіологічний фактор далеко не у всіх випадках визначає шляхи розвитку цирозу печінки. Один і той же пошкоджуючий агент може привести до формування різних морфологічних варіан-тов цирозу, а різні етіологічні чинники - до схожих морфологи-ного змін.
Нарешті, порівняно часто (у 20-30% хворих) причина цирозу печінки залишається нез'ясованою. Однак у цієї групи хворих можливий перенесений в минулому вірусний гепатит, що протікає в стертій, безжелтушной формі.
Довгий час до цирозу печінки відносили її ураження, що виникають при порушенні відтоку крові по печінковим венах (при серцевому Веноза-ном застої, тромбофлебіті печінкових вен та ін.). У цих випадках також спостерігається розвиток сполучної тканини в печінці і збільшення її розмі-рів. Однак при цьому зазвичай не має вузлова регенерація печінкової паренхіми, тому такі поразки цього органу позначають як "псевдо-цироз" або "фіброз печінки".