Приїхала я тоді до батьків і в інет, свого то не було ще. Вирішила поділитися з дівчатками своєю історією пологів, а зараз Новомосковськ і думаю, ну що це за розповідь такої. Нічого цікавого. Ось Новомосковскют дівчинки його і думають напевно ну і нісенітниця ж. Вирішила ризикнути і переписати все. Може так вже буде не цікаво, зате запишу для себе набагато докладніше все, а то щось багато речей вже починають забуватися. )))
Отже, почну з того, що напередодні пологів ми приїхали з чоловіком і друзями на дачу, дня за 3 до цього я була переправлена на квартиру в Москві, нібито щоб не народити прям на дачі)) Приїхали, включили фільм, сидимо сміємося, тут я згадую, що у нас стоїть ліжечко в гаражі, навіть ще не зібрана, а термін вже 39 тижнів і 1 день був)) вмовляю чоловіка, ліжечко зібрали і тут понеслося)) Борти, подушечки, ковдри, балдахін))) в загальному зібрала я цю ліжечко, сиділа милувалася довго, все фільм дивляться, а я біля ліжечка сиджу і животик гладжу мовляв: все готово, донечко, ми тебе чекаємо !!)
У пологовому будинку зустріли добре, хоч і було вже 3 годині ночі, в родової кричала дівчинка, я прям готова була втекти звідти, але моє бажання побачити доньку зупиняло)) Тут знову мене виміряли, подивилися на кріслі (відкриття 2 см), зробили УЗД і відправили в передпологову. Я лягла на ліжко, отписалась чоловікові, щоб не хвилювався і лягав спати, тому що відчувала. що ще не скоро пику. Так пройшло 2 години, немає б поспати, фіг вам називається, лежала дивилася в стелю. Відчуваю потекло. гаряче так прям. покликала медсестру, вона мені швиденько дала ганчірочку і поміняла ліжко. Лежу далі, нічого більше не тече. тим часом проводила вже одну дівчинку в родблоке, чую заплакав Малишок: народила)) думаю я. Так я пролежала до 9 ранку, вже змінилися лікарі, привезли багато нових дівчаток з переймами, а я все лежу, терплю. Підключили КТГ, фіксує схваточкі, болючі такі, лікар подивився, відкриття 2 см. Як 2 см? у мене ж вже було 2 см (((погано справу ((шийка не відкривається. питає у мене чи відійшли води вночі, кажу так. знову дивиться, говорить щось не схоже, а я ну як же не схожий? що ж це було тоді. мовчить. пішов. я все терплю. Прийшов тільки через 2 години, дивиться, відкриття 2 см. питає через скільки йдуть сутички, кажу кожну хвилину, не вірить. але потім повірив, коли сам перевірив. я вже терплю крізь сльози, часу вже вечір, а я все лежу (((прошу кесареве. прийшов головлікар, я плачу. він мене прібодріл, сказав, що без проблем пику сама і пішов)) лікар знову п дивився, відкриття 2 см, сказав ще трохи почекаємо, хоча б 3 см і зробимо епідуральну анестезію. так минула година напевно, прийшов лікар, подивився, мене перевели в іншу передпологову (їх там було 2, де тільки починається, і звідки вже йдуть в родблоке)). Зробили анестезію і я вирубалася. взагалі не пам'ятаю нічого, після вже пам'ятаю прокинулася, хочу в туалет. покликом медсестру, а у мене через одне плече звисає катетер від анестезії, в іншу руку крапельниця поставлена, мабуть з окситоцином, якщо чесно навіть не знаю, може отрути б дали і я б випила не помітила в від момент)) так от, кажу в туалет хочу, за великим. вона каже тебе не тужить? а я то звідки знаю тужить чи ні. я ж перший раз народжую)) в загальному посиділа я на судні, толку немає, лягла, прийшов анестезіолог, додати дівчинці знеболюючого і мене як раз прийшов лікар подивитися, каже відкриття 5 см, я думаю ну капец ((напевно і до ранку не народжу (((а часу вже десь 22.00. попросила додати знеболюючого, зробили, але воно вже не подіяло. ((почалися потуги. ось це відчуття))) не передати словами))) дихай, ще й не тужся коли звідти прям розпирає все)) терпіла я терпіла, кличу медсестру, кажу все народжую)), вона: зараз подивлюся і справами своїми там займається)) отом підійшла, простиночку і підняла і каже: Молодець, потихеньку вставай, підемо в родзал, тільки швиденько, вже головку видно))) Ааа. Капец, швидше, швидше)) Вся розпатлана. Заходимо, вона мене на кушетку підсаджує, говорить на колінця вставай. Як на колінця. Ну мені значить показали все, я руками в спинку ліжка вчепилася і чекаю потуги. Ось і понеслась. Блін, от скільки я не готувалася, один фіг нікого не слухала. Дівчатка, завжди, чуєте ЗАВЖДИ слухайте, що кажуть лікарі, я не слухала і поплатилася так би мовити за це. затиснула дівчинку. Відчувала все, починаючи з головки і закінчуючи ніжками, дівчинка вислизнула за одну потугу. закричала відразу) потім її поклали мені на живіт, я її поцілувала в верхівку і її забрали. наступна зустріч у нас була вже на наступний день, тому що її поклали в ІТ через те, що я затиснула їй ніжку. (Зараз все добре). та й тоді все було добре просто лікарі вирішили перестрахуватися. потім я народила послід і мене відвезли зашивати, був всього-лише один шов)) а я думала як решето вся))))))))))) ось і все))
ось зараз пишу це все і згадую як мені тоді було страшно. а зараз вже думаю про другий дитинчаті. вся біль і весь страх проходить і забувається. Так що, дівчатка, хто збирається народжувати, нічого не бійтеся, настрій - це найголовніше. Удачі вам і легких, швидких пологів)))) Я ось вже не боюся))))
Поділися з друзями
Нехай твої друзі з інших мереж теж прочитають цю замітку
/// Мінібанда рекомендує
Скільки ж ти за все витерпіла! Пристрасть! Але щастя тримати дочу на руках не зрівняється з цим болем. Щастя вам, і другого малюка)))
дааааа. коли дивишся на свою дитину, нюхаєш цю смачно-пахне верхівку, цілуєш ручки, ніжки, ні про яку болю навіть не думаєш, я ось якщо чесно, коли писала все, у мене навіть жодна думка про болю не промайнула))) ось тут то я точно все описала без болю))) Спасибочки)))
я і посміялася і поплакала. може і правда я даремно так дрейфлю))) хоча вже начиталася відгуків хороших, так вже швидше хочеться дізнатися, що це таке, про що всі так пишуть))